У всякого своя доля і свій шлях широкий, писав Тарас Шевченко. Та ким би не стали у дорослому житті, в якому куточку світу не жили б, хоч інколи у спогадах ми повертаємося у шкільні роки, у ті часи, коли почали пізнавати непростий, але такий цікавий світ. ЮжкаNews.City попросила деяких непересічних городян пригадати своїх улюблених вчителів у переддень їхнього професійного свята.
Тетяна Коломійчук, директор Южноукраїнської гімназії №1
- Хочу розповісти про мого вчителя Ольгу Іванівну Пачкову. Я навчалася у Рябоконівській восьмирічній школі Арбузинського району в 1960-70 рр. Це була сільська школа, але така сучасна. Там працювали прогресивні вчителі. У нас були такі дослідницькі ділянки всесоюзного рівня. На превеликий жаль, освіта не була забезпечена матеріально. Найголовнішими у той далекий час були крейда, дошка, підручник і зошит. Ольга Іванівна викладала російську мову і літературу. Вона привчала нас, сільських дітей, які навіть у місті ніколи не були, до культури спілкування, культури читання, культури поведінки за столом - їй все було важливо. Ми з нею стільки опрацювали книг: класиків російської і західної літератури. У той час було дуже модно читати. Ольга Іванівна і після уроків з нами залишалася. Приносила новиночки, ми читали, обговорювали. Мене завжди в цій людині вражала така неймовірна цілеспрямованість. Дивишся на неї: завжди стильно одягнена, каблучок, зачіска, манікюр. Сільські діти вперше бачили таку красу. Усі вчителі були дуже охайними, але вона була зіркою. Сільська Коко Шанель. Вона, до речі, розповідала нам про цю дизайнерку. Не було ж ні фільмів, ні передач, тільки задушевні розмови. Ольга Іванівна давала багато позаурочної інформації. А ми, як мишенята: сиділи і слухали. Вона готувала такі вечори! У нас не було програвачів, Ольга Іванівна запрошувала баяніста, щоб були справжні танці. Це такі незабутні моменти. Вона робила із нас, маленьких селюків, освічених, прогресивних молодих людей. Я завдячую їй дуже сильно. Ольга Іванівна завжди говорила: великими стають ті, хто босоніж пройшов свої дитячі стежки.
Олександр Савін, голова Южноукраїнського міського суду
- Я вчився в 1970-80 рр. у Доманівській середній школі №1 та №2. До шостого класу в першій школі. Після відкриття нової, за територіальністю, продовжив навчання у другій. Для мене завжди була прикладом вчитель російської мови та літератури Євгенія Іванівна Павленко - ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджена бойовими орденами. Нині, на жаль, покійна. Серед улюблених був і вчитель історії, теж покійний, Добров Юрій Анатолійович. Він сформував моє бачення історії. Ось чому я краєзнавець уже 30 років. Юрій Анатолійович був у групі археологів, дуже цікаво розповідав про наш край, зокрема Доманівській район, про село Анетовка, де стоянка епохи палеоліту та неоліту. Хочу пригадати і вчителя фізкультури Кулішова Олександра Юрійовича, який усім хлопцям прищепив любов до спорту. Мені 58 років, а я досі ним займаюся. Олександр Юрійович досі працює на цій ниві, зараз живе в Миколаєві. Ще я любив уроки хімії, яку викладав Анатолій Семенович Прежен. Усі ці люди вплинули на мій розвиток. Я продовжую навчатися. У 2013 році захистив кандидатську дисертацію з психологічних наук. З вдячністю згадую мого наукового керівника Максименка Сергія Дмитровича, академіка, директора інституту психології імені Г.С. Костюка в місті Києві.
Олександр Жебет, чинний депутат міської ради, провідний інженер ВП ЮУАЕС
- Я пішов у 1986 році в третю школу, яка тільки розпочала свою роботу. Першою вчителькою у нас була Пташник Валентина Вікторівна. Пам’ятаю, як бігали до неї аж додому, допомагали нести її портфель. Кожен вчитель у наш розвиток вніс свою лепту. З усіма було особливе тепле спілкування. Вони нас сприймали, як своїх дітей. Мені дуже подобалася фізика, її читала Макеєва Валентина Іванівна. Вже тоді вона викладала її сучасно. Валентина Іванівна готувала нас до дорослого життя, до навчання в інституті, вчила конспектувати інформацію в «жатій формі». З такою подачею матеріал запам’ятовувався легко. Це дуже зручно і при складанні заліку, адже було багато графічного матеріалу. Тобто не просто на словах розказали якісь формули, пояснили фізичний смисл, а зображали у формі малюнку.
Любив і математику. ЇЇ викладала Стаценко Валентина Іванівна. Вона збирала нас ранками перед уроками, без всяких платних факультативів. Запрошувала усіх, і приходив практично увесь клас. Там можна було розібрати матеріал, який задавали додому, або дізнатися щось нове. Валентина Іванівна вкладала у нас душу. Дуже цікаво викладав географію Козявкін Анатолій Петрович, директор школи. Він на стільки вдало структурував матеріал, вмів спілкуватися з аудиторією. Задавав задачі, відповіді на які ми самостійно шукали вдома, ходили в бібліотеку. Так, ми застали ще той час, коли діти ходили в бібліотеку, де здобували знання. Історію читала Олена Миколаївна Кокол. Мені дуже запам’ятався період стародавнього Єгипту. Кожен з наших учителів умів прищепити любов до свого предмету.
