Першого вересня тридцять п’ять років тому Южноукраїнська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 привітно відчинила свої двері учням, і шкільні коридори наповнилися дзвоном дитячих голосів. Учителі заходили в класи, де їх зустрічали усмішки й зацікавлені погляди. Про перші роки життя найбільшого навчального закладу нашого міста, про педагогів, учнів та обслуговуючий персонал. Про людей, які першими переступили поріг школи №3 і почали її обживати, які працюють і зараз, розповідає директорка Олена Кокол.
Олена Кокол
Як усе розпочалося
Школу № 3 здали до 1 вересня в 1986 році, і ми, тоді вчителі школи № 1 і № 2, перейшли в новобудову. Ні, ми перейшли в нову школу не тому, що нам було погано в першій, престижній школі. Директор К.В. Предоляк просила залишитися, переконувала: нова школа, нові люди, невідомі відносини... Подумайте! Не поспішайте! Причина нашого переходу – відстань. Сьогодні зі свого балкону я бачу вікна нашої школи, мої колеги теж в основному живуть неподалік.
Отже, 1986 рік! Осінь. Ми, декілька десятків осіб, що «наважилися» перейти в новобудову, опинилися в новому колективі, в новій, де ще пахло фарбою, будівлі.
Колектив, у який ми потрапили, було зібрано з усього міста. Деякі педагоги прийшли зі своїми класами, а деякі прибули з інших міст. Так, наприклад, перейшов із іншої школи повним складом 10-й клас разом із класним керівником. Це був наш перший випускний клас!
Було багато молоді, яка прибула після закінчення педучилищ та інститутів. Тут вони одружились і до цих пір працюють у рідній школі.
Директори
А. Козявкін
Хочу сказати кілька добрих слів на адресу нашого першого директора Козявкіна Анатолія Петровича. Ніколи ми не бачили цю людину похмурою, роздратованою. Завжди акуратно одягнений, тактовний з усіма без винятку. Цей чудовий чоловік розумів, яка важка робота вчителя, як важко навчити людину, яка і вчитися часом не бажає, як важко розмовляти з роздратованими батьками, які в роки «перебудови» ледве-ледве зводили кінці з кінцями.
Але у нього на все вистачало часу. А під час вечорів із колективом він часто співав улюблену пісню «Виноградна кісточка». Її, мабуть, пам’ятають усі, хто працював у нашій школі.
Щотижневі збори колективу в актовій залі о 19.00 закінчувалися дуже пізно. Чоловіки наших колег говорили, хай ті беруть подушки і йдуть жити у свою школу! Так наша школа ставала своєю, рідною.
З часом директорами тут працювали: Снітков Сергій Михайлович (1991-1993 рр.),
Семенова Людмила Іванівна (1994-1996 рр.), Цимбалюк Тетяна Анатоліївна (1996-2001 рр.), Єлясіна Валентина Володимирівна (2002-2010 рр.), а з 2010 р. - я, Кокол Олена Миколаївна.
Працювали, в основному, жінки
У нашому колективі було більше, ніж 100 осіб педагогічного персоналу і близько 60 обслуговуючого. Працювали, в основному, жінки. Ні сварок, ні чвар – повне взаєморозуміння. Причина? Ми були молоді, енергійні, дружні. Адміністрація була досвідчена. Дружили між собою і дружно разом виконували всю роботу. Спочатку було два завучі, а з часом були призначені інші: Мільковська А.В., Грабова В.В., Полякова Л.М., Федорова Л.В.
Ці жінки зробили все, щоб забезпечити продуктивний навчальний процес, згуртувати колектив. Уявіть собі: наповнюваність класів 30-35 учнів. Всього 2740 дітей, 84 класи. Займалися у 2-3 зміни. У рік відкриття школа нараховувала дванадцять перших класів! Адміністрація «гадала», яку букву «привласнити» кожного класу. Були класи З, І, К, Л, М і У (український), пізніше С (спортивний).
Наразі їх справу продовжують і успішно працюють заступниками директора досвідчені педагоги й організатори: Макеєва В.І., Пташник В.В., Глоба С.В., Пінчукова С.Ю.
Тут я особливо хочу згадати тих, хто першими зустрічав дітей у школі, класних керівників початкової школи. Молоді, добрі, терплячі дівчата й жінки стільки сил і душевного тепла віддавали своїм учням! Пташник В.В., Тучкова Н.М., Пащук Л.Г., Волковицька Л., Приходько Л., Біла Л., Мінченко Н.Б., Боженко Н.О., Коваленко Л.Г., Мацерук С.І., Брагар А.А., Погрібна Н.М., Погрібна І.М., Варецька (Кидюк) Л.І., Панфілова В.В., Плешко (Косякова) С.Ю., Муравйова Л.І., Сташко А.А., Довбиш О.Г., Катранюк В., Чернишова Л.Г. та інші.
У роки будівництва АЕС та міста батьки працювали багато часу, дітей не було з ким залишити, і тому у школі було більше 10 груп продовженого дня, де працювали Лобова В., Самойлович Н., Майстренко С., Топчий З., Коваленко С., Селівестрова О., Горошко Л., Каліна Н., Пинтій І.
Хочу ще сказати про двох піонерських вожатих. Дуже енергійні, молоді, красиві вигадниці, наші вожаті Тодосенко О.О. і Ляпало А.С., яка й досі працює педагогом-організатором.
Запам’яталися мені як талановиті організатори Скрипник В.В. і Паюл Т.В. Чого тільки не придумували ці дівчата! Виставки, конкурси, змагання, КВК, одним словом, було цікаво і весело!
Молоді вчителі Антоненко Н.О., Самарова Н.К., Шафоростова С.І., Малік О.М., Кабанець О.І., Мельник Т.І. збирали старшокласників у літературних вітальнях, ставили сценки, інсценували художні твори, вчили гарно декламувати вірші…
Молоді чоловіки Приходько В.М., Бойченко О., Шестопал О., Пузир О.М., Федоренко В.П., Блідченко М.Е. зачаровували дітей своїми предметами, а діти обожнювали їх.
Щедро ділилися своїми талантами Сорока Р.П., Гробов В.С., Омельчук Г.О., Горбунова Н.Г., Онофрійчук Т.В., Зайцева О.І.,
Чечкова Л.С., Блануца Е.О., Поляков В.М.,
Калініченко О.К., Стаценко В.І., Слободянюк Л.І.
Яким було шкільне життя
На той час у школі існував хор, у якому співали майже всі вчителі. У перші роки було проведено багато різних заходів, таких як учительські КВК та інші. Вперше в області на базі нашої школи проводився експеримент «школа-комплекс».
Він заключався в тому, що діти старшої групи садочка (останній рік) вже ходили до школи, а наступного року до першого класу вони були зараховані вже автоматично. До речі, як наразі працює і нова українська школа.
Існували класи з різним профілем, такі, як клас хореографії, клас сольфеджіо тощо. На базі школи вперше був побудований автоклас, де всі хлопці старшої школи навчалися професії автослюсаря й отримували посвідчення. А дівчата отримували документ із професії швачки, адже навчалися майстерності шити під керівництвом Агеєвої О.П., Швиді С.І., Браницької Т.М.
У 1987-1988 н.р. у школі №3 з’явилися перші в місті комп’ютери, за якими вчила дітей працювати Ковалевська Т.Д.
У нас постійно працював туристичний гурток під керівництвом Скрипник О.С., захопленої людини, яка добре знала рідний край і ходила з дітьми у походи, ділячись цими знаннями.
А як не згадати Галітка А. і Веретика В.? Протягом декількох років вони вирощували саджанці, розсаджували їх навколо шкільного двору. Їхними руками були складені перші завезені до школи меблі, їхними руками вони і ремонтувалися пізніше. Хтось скаже: «А їм треба було це?» Треба! Люди вони такі, дуже позитивні, неспокійні, вболівали за красу школи.
А хлопці разом із ними постійно ремонтували стільці, парти. З ранку до вечора у майстернях були задіяні діти, бо трудовики були ще й класними керівниками.
Максимально зеленим і екзотичним, мабуть, був кабінет біології, де господарювала Галітко Н.В.
Згадались молодими наші перші вчителі фізкультури Макеєв Валерій, Маліченко Олександр, Самойленко Андрій. Вони разом із учнями до уроків тренувались на шкільному стадіоні і завжди брали призові місця у спортивних змаганнях. Уявіть собі: всі діти вранці о 7 годині 45 хвилин збираються в просторих шкільних коридорах, і починається зарядка. «Ставай! На рахунок «раз» - руки в сторони!.. » І пішло! Коридори просторі, але місця все одно не вистачає. Ранкова зарядка була обов’язкова!
А молодий, високий, підтягнутий воєнрук Полозюк Ігор! Мабуть, усі хлопці згадують польові збори… Раніше в народі вважалося: не служив в армії, значить – хворий. Військово-патріотичній роботі завжди відводилося велике значення. Згодом воєнруком працював Олександр Ляпало, а зараз – Білий Ю.І.
І ось уже тридцять п’ять років позаду...
Тисячі випускників за ці роки вийшли зі стін школи.
Як невблаганно мчить час... Здається, зовсім недавно я вперше увійшла в цю школу – наймолодшу, найбільшу, найсвітлішу, най-най... За цей час школа стала дійсно рідною: тут я не тільки вчила інших, а й навчалася мудрості. Тут пройшло моє становлення як педагога і керівника.
Щоб бути вчителем, потрібно мати покликання, вміти правильно організувати навчальний процес, дати дітям не тільки знання з предмета, а й стати для них авторитетом у вирішенні життєвих питань. Саме такими були і є мої колеги. Вони усвідомлюють, що можуть і мають навчити дітей самостійно мислити, ухвалювати рішення і нести відповідальність за свої дії і вчинки.
Це люди, про яких із упевненістю можна сказати: «Вони справжні ВЧИТЕЛІ!»
Педагогів, які присвятили своє життя рідній школі, знають у нашому місті й поза його межами. Сьогодні це злагоджений і досвідчений колектив учителів початкової школи: Боженко Н.О., Броваренко В.М., Мінченко Н.Б., Панфілова В.В., СташкоА.А., Коваленко Л.Г., Косяков С.Ю., Зажерило В.М., Попіль О.М., Старікова І.В., Драчова Н.І., Погрібна Н.М., Лагода Л.І., Поліщук Л.Б., Дмитрякова Я.І., Потапенко О.А., Бондаренко І.А., Скидан С.М.
Незважаючи на чималі труднощі, вони залишилися вірними своєму покликанню. Вони з гордістю можуть сказати, що в кожного учня – частинка їх душі. Вони переконані: від особистості вчителя залежить становлення свідомої особистості громадянина держави.
У XXІ столітті, столітті нових і новітніх технологій, педагог, безперечно, повинен володіти рядом знань та умінь, необхідність яких продиктована часом. Змінилося багато і в нашій школі: учні із задоволенням займаються в комп’ютерних класах, багато кабінетів обладнані сучасною апаратурою, цікавими й насиченими стали уроки.
Учні початкових класів ЮЗШ №3 у День вишиванки, 2012 р.
А вимоги до вчителя з кожним днем зростають. Більшість педагогів, які працюють у нашому колективі, відповідають запитам і бажанням учнів, володіють основами сучасних освітніх технологій, уміло застосовують їх елементи на практиці.
У школі залишаються загартовані люди, які віддали вчительству більшу частину свого життя і не мислять себе поза професією. Третя школа по праву може пишатися такими вчителями, як: Малік О.М., Кабанець О.І., Товцева І.В., Чернега С.О., Страхова С.М., Корсак А.О., Варяник О.М., Шафоростова С.І., Омельчук Г.О., Черноморець В.І., Онофрійчук Т.В., Буракова І.М., Козявкін А.П., Коваленко С.П., Лозовенко М.Е., Кустрьо Я.Г., Калько Т.В., Музиченко Л.А., Продан Ю.М., Щерба Т.Г., Семенова О.Б., Захарова Т.Д., Голуб Л.С., Галуза О.Г., Пузир Н.В., Лук’янчук О.Ю., Трюхан О.М., Андронатій Р.О., Артюх О.О.
Завдяки їм наші учні завойовують призові місця в предметних олімпіадах місцевого і обласного рівнів, успішно складають іспити у формі ЗНО і ДПА, стають медалістами. Кращі і сміливіші з наших учителів беруть участь у конкурсі «Учитель року», захищаючи честь школи та міста на рівні області та держави.
Учитель – це творча особистість. Тільки захоплена людина може захопити улюбленою справою інших. Наші вчителі допомагають дітям знайти себе у творчості. Це Бродовська Т.К., Василенко Т.А., Агеєва О.П., Зеленюк Т.О., Макеєв В.В. Їх учні постійно посідають призові місця в конкурсах і виставках.
Кращих спортсменів у школі готують вчителі фізкультури Самойленко А.А., Земниця О.С., Турчинович В.О., Свищ Л.В., Бесараб Н.Л. Завдяки їм ми протягом багатьох років тримаємо перше командне місце серед шкіл міста.
Так, важко сьогодні в школі і в той же час цікаво. Відрадно, що у нас працюють молоді колеги, які запалюють серця школярів своїм прагненням до пізнання нового. Це Васильева М.Е., Коваленко Т.В., Ретенко Д.О., Унгуряну О.С., Кузьо І.Ю., Ігнатьєва К.В., Дем’яненко Є.А., Дмитренко О.Д., Зінченко А.О., Ляшкевич В.Ю., Юзефович В.В.
Тільки небайдужий педагог зможе знайти ключ до серця дітей, завоює їх довіру. Наша молодь розуміє, що вчитель – це посада, «…вище якої нічого не може бути під сонцем». Хочеться вірити, що молоді колеги будуть гідною зміною своїх наставників.
Багато років пропрацювали в колективі Чернишова Л.Г., Грудка С.В., Фортуна І.М., Добронос Н.М., Томінова Н.М., Насирова І.Ф., Делян В.Б., Тітова Н.М. Захоплені своєю справою, вони захоплюють інших.
З першого дня працювала у школі медична сестра Бутюгова Л., а з годом її замінила Біжко З.М. Руки у неї лагідні і турботливі, а діти не бояться йти в її кабінет.
Хочу ще добрими словами згадати нашу шкільну їдальню. Нагодувати таку кількість дітей зовсім непросто. А які булочки пекли! Та й зараз нашу здобу полюбляють діти і батьки. А виробляють її вже багато років руки Студинець Г.А. Як вона примудряється творити таке тісто?! Смачні обіди зараз готують Синицька І., Клопатюк О., Значко Н. під керівництвом Подиряко О.В., а в шкільному буфеті дітей зустрічає Мухіна Н.
Починається перший урок – починається робота технічного персоналу: вологе прибирання обов’язкове протягом дня декілька разів, тому наша школа завжди чиста і гарна. Ніколи не втомлююсь дякувати їм за сумлінну щоденну працю. А як можна не згадати скромну Вертій Світлану, яка 34 роки відпрацювала технічкою і минулого року пішла на заслужений відпочинок?
В кінці кожного тижня сувора завгосп Нелюбіна К. видавала «миючі засоби», і діти приводили в порядок свою територію: підлогу в кабінеті, шпалери, парти, двері, ще й ділянку на подвір’ї. Робота неважка, навіть весела. А головне – корисна! Зараз забезпеченням школи, чистотою і порядком опікуються Поєдинкова О.А. і Васильев Д.М.
Взагалі в школі багато часу відводилося праці. Ми чистили паркові зони, прибирали листя на вулиці, висаджували дерева та квіти на пришкільній ділянці і у місті. Звичайно, були ще макулатура і металобрухт. Працювали діти і в шкільній теплиці, де під керівництвом учителів біології та хімії Галітко Н.В. і Степанової Н.Ю. вирощували розсаду квітів, помідорів і різну зелень.
Знаєте, скільки книжок перенесли і роздали дітям перші наші бібліотекарі Іщенко Л.М. і Тюхтя Т.І.? Не порахувати! Всі діти їх знали, і вони знали кожного учня, звали їх по імені. Змінили їх і зараз сумлінно працюють Білик О.А. та Креденець Н.І. Вони вважають своїм покликанням прищепити любов до книжки кожній дитині. Тому у нашій бібліотеці завжди цікаво, постійно змінюються виставки, оновлюються тематичні книжкові полиці, відбуваються різноманітні заходи. А якщо хтось із учнів чогось не знає, «виручалочкою» завжди є бібліотека, хвилинка – і відповідь уже є завдяки нашим бібліотекарям.
З чого починається школа? Я скажу так: з вахтера і гардеробу! У нас відповідальні за це завжди усміхнені й привітні Рябченко С. і Варавіна Н., говіркі та по справедливості вимогливі Карпець С. і Коріненко Н.
Із великою вдячністю я завжди згадую своїх колег, з якими працювали пліч-о-пліч довгі роки, як от: Бровкова Л., Полтавська М., Барсукова Л., Робул А., Алексеєва І., Щвець В., Піскун Г., Согутовська О., Корнієнко Г., Танчук Л., Гнатенко О.
Знову думками лину в 1986-й…
Мене призначили класним керівником одного з шести дев’ятих класів. Прийшли з різних шкіл чудові діти, і я познайомилася з їх дбайливими батьками, бабусями і дідусями. Зараз тим хлопчикам і дівчаткам по 49-50 років. Багато часу я віддавала своєму класу, часом відриваючи його від своєї сім’ї. Хотілося, щоб діти запам’ятали шкільну пору, щоб спогади про неї були найсвітліші, тому ходили у походи, на концерти, їздили у Закарпаття, разом проводили дискотеки, класні вечори. Діти були в захваті, а я раділа за них. У нас збереглися теплі стосунки і до сьогодення. Мої учні приводили своїх дітей до школи, а зараз уже приводять онуків. Допомагають мені у вирішенні багатьох питань.
Якось новий шкільний завгосп дивувався, як це у мене так все виходить: куди і до кого не звертаюся, все швидко вирішується. Моя відповідь була такою, що все вирішують наші учні, тільки тепер уже колишні.
Ось стою на порозі школи близько 8 години ранку і бачу, як поспішають до неї діти! Поспішають вони у свою рідну школу, яка стала їм другою домівкою, великою родиною… І не треба іншої…
Учитель – найважливіша і найвідповідальніша професія у світі, адже в школі формується людина, і нерідко від того, який був учитель, залежить майбутнє учнів. Тому вчитель повинен володіти такими якостями, як терпіння, доброта, любов до дітей…
З нагоди 35-річного ювілею я бажаю нашій великій команді, родині школи здоров’я і нових творчих перемог, відкриттів, нових звершень, а дітям: учіться! Отримуйте міцні знання і не забувайте свою школу!
Святкова лінійка у третій школі 1 вересня 2021 року
З ювілеєм, рідна школо!
О.М.КОКОЛ, директор ЮЗШ №3
