Місто та ПУАЕС будували молоді люди, які знаходили час займатися спортом, брати участь у художній самодіяльності, ходити до бібліотеки. У період будівництва (ще до того, як у 1987 році місто стало Южноукраїнським) культурне дозвілля будівельників та енергетиків організовували працівники клубу «Будівельник», бібліотеки та спортивні активісти – штатні й позаштатні працівники. Загалом їх було 40 осіб.

Про тих, хто на голому ентузіазмі організовував дозвілля, хочу нагадати жителям міста. Фінансування діяльності спортивно-культурних закладів здійснював Об’єднаний комітет профспілки Управління будівництва ПУАЕС.

Культурним центром селища енергобудівельників був профспілковий клуб «Будівельник» (на цьому місці зараз розташований заклад громадського харчування). У народі клуб називали «залізоскоб’яним», оскільки його було зібрано з металевих конструкцій. Але скільки заходів і подій відбувалося в ньому!

Першим і беззмінним директором клубу був Савельєв Олександр Іванович (1.07.1944 – 20.07.2000). Він був натхненником усіх заходів, мав спеціальну освіту: сам писав сценарії, був автором і режисером. Організовував святкові концерти, огляди художньої самодіяльності серед робочих колективів, виїзди з «агітбригадою» на об’єкти будівництва.

При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності. Тут також відбувалися концерти відомих виконавців і творчих колективів, зустрічі з відомими акторами та діячами мистецтва.

У клубі проходили й великі виробничі наради, і урочисті збори, які супроводжувалися концертами художньої самодіяльності. Крім того, клуб «Будівельник» мав великий попит як кінотеатр. Прокат фільмів забезпечували Касьяненко Анатолій та Невмержицький Микола, поєднуючи цю роботу з основною – вони й сьогодні проживають у Південноукраїнську.

При клубі «Будівельник» працював духовий оркестр (керівник – Фатуйма Микола, нині проживає в місті). Для молодих будівельників проводили дискотеки, які організовували молоді інженери інституту «Атоменергобудпроект» Юрій Нагулко та Олександр Дехтярєв. У парку працював танцювальний майданчик.

І всі ці заходи організовував Савельєв Олександр Іванович, а допомагали йому Степаненко Любов Григорівна, Чиркова Валентина Миколаївна (проживають у нашому місті), Ольга Лопухіна (нині громадянка Німеччини).

Із тих часів особливо запам’яталися вечори-зустрічі керівництва будівництва з учасниками бойових дій війни 1941–1945 років – працівниками будівництва. Їх на одному подиху проводив А. І. Савельєв.

З уст Олександра Івановича задовго до 1987 року неодноразово звучали слова – Южноукраїнськ і южноукраїнці. Це було на слуху, а згодом і наше місто отримало назву Южноукраїнськ за пропозицією керівництва будівництва та ПУАЕС.

Рано пішов із життя А. І. Савельєв. Згодом не стало і його дружини Надії Борисівни (вчительки, яка також брала участь у художній самодіяльності в Зеленодольську). Їхні донька та син нині проживають у країнах ближнього зарубіжжя.

Двадцять років минуло відтоді, як помер А. І. Савельєв, але добра пам’ять про нього залишилася в місті енергетиків і будівельників. Про нього добре пам’ятають ветерани, які на той час були молодими людьми.

Добрих слів заслуговують і ентузіасти, які організовували спортивні заходи для молодих будівельників. Насамперед – Саф’янніков Володимир Петрович. Умови були складними, працювали у пристосованих приміщеннях, але вони віддавали свої сили та енергію для того, щоб молодь займалася легкою атлетикою, футболом, волейболом і навіть художньою гімнастикою.

У той час для розвитку спорту багато робили керівники будівельних організацій та профспілкові комітети. Варто зазначити, що вихованці спортивних секцій Управління будівництва ПУАЕС показували гідні результати на змаганнях.

Сам В. П. Саф’янніков неодноразово брав участь у 100-кілометровому пробігу навколо Одеси лінією оборони міста в роки війни (1941–1945). Змагання були приурочені до дня визволення міста-героя – 10 квітня 1944 року.

Допомагали Володимиру Петровичу Саф’яннікова Галина Павлівна, Кузнєцова Галина Григорівна, якІ вели секцію «художня гімнастика». Сьогодні всі вони вже на пенсії та в поважному віці.

Працювала також профспілкова бібліотека, книжковий фонд якої поповнювався за рахунок бібліотечного колектора, коштів об’єднаного профкому, а також завдяки нашим першобудівельникам, які приносили до бібліотеки власні книги. Із читачами працювали Ніна Фіногенова та Зоя Фатуйма (проживають у місті).

Будівельники знаходили час відвідувати бібліотеку, цікавилися різноманітною літературою, а бібліотекарі працювали з повною віддачею. Зоя Філіппівна Фатуйма і сьогодні продовжує трудову діяльність – уже в міській бібліотеці.

Люди робили все це не заради нагород і почесних звань, а для того, щоб поряд із трудовими здобутками були й творчі досягнення.

Місто розвивалося: були збудовані прекрасний Палац культури «Енергетик», спорткомплекс «Олімп», спортивні споруди, працюють міські бібліотеки – дитяча та доросла. Створені комфортні умови для занять спортом і участі в художній самодіяльності.

Південноукраїнські спортсмени, творчі колективи та солісти відомі своїми досягненнями не лише в нашому місті, а й в Україні та за кордоном. А початок цьому поклали профспілковий клуб «Будівельник», бібліотека Управління будівництва та організатори спортивного руху.

Їхній внесок у розвиток культури та спорту Південноукраїнська значний. Над будівництвом міста та ПУАЕС працювали всі, зокрема й працівники культури та спорту – про це варто пам’ятати.