Під зливою 11 листопада південноукраїнці оплакували загиблого земляка – Олександра Туза. З вересня 2024 року український воїн вважався зниклим безвісти після того, як пішов на бойове завдання в Курській області.

Олександр Туз загинув у вересні 2024 року.Олександр Туз загинув у вересні 2024 року.Автор: Наталя Кравець

Олександр Туз народився в 1969 році на Чернігівщині.Олександр Туз народився в 1969 році на Чернігівщині.Автор: Наталя Кравець

Олександр Володимирович Туз народився в 1969 році у Чернігівські області. Школу закінчив у місті Нетішин Хмельницької області. Там проживав до кінця 90-х років, а потім разом із родиною переїхав до Південноукраїнська. Працював на атомній електростанції. Мав дружину та двох дітей: сина і доньку.

Рідні та близькі Олександра Туза прийшли провести його в останню земну дорогу.Рідні та близькі Олександра Туза прийшли провести його в останню земну дорогу.Автор: Наталя Кравець

У серпні 2022-го року Олександра Туза мобілізували до Збройних Сил України. Спочатку його підрозділ ніс службу переважно у Миколаївській та Херсонській областях. Оборонець захищав Батьківщину, бо знав, діти чекають на батька вдома, дружина молиться за нього.

11 листопада дощ періщив, мов з відра.

У 2024 році Олександр зазнав важкої втрати: серце його дружини перестало битися. Попри це воїн продовжив нести службу. Олександра відкомандирували до іншої частини у Сумській області. Вже за кілька днів він вирушив на бойове завдання до Курської області. Перед виїздом подзвонив синові. Це була остання їхня розмова.

Як стало відомо пізніше, 4 вересня 2024 року навідник кулеметного відділення Олександр Туз загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу біля населеного пункту Кореневе на Курщині Російської Федерації. Понад рік воїн вважався зниклим безвісти.

Зі словами співчуття з приводу болючої втрати до родини і близьких загиблого звернулися Марія Дроздова – заступниця міського голови та майор Андрій Чорний – начальник відділення ЦВС першого відділу Вознесенського РТЦК та СП.

Присутні на церемонії прощання схилити голови у скорботі, вшановуючи світлу пам'ять загиблого земляка хвилиною мовчання. Державний прапор, яким була оповита домовина, прийняли діти Олександра Туза. Плакали люди, плакало небо.

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Після прощання тіло героя поховали на міському кладовищі на Алеї Слави.

Автор: Наталя Кравець

Автор: Наталя Кравець

Вічна пам'ять Олександру Тузу та щирі співчуття рідним!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися