22 червня 2021 року виповнюється 80 років з того часу, коли на світанку найтривалішого літнього дня армія нацистської Німеччини і її сателітів перетнула західний кордон Радянського Союзу і почалася війна, яка на той час одержала назву Великої Вітчизняної.
Війна, яку принесла Німеччина на територію Радянського Союзу, стала основним театром воєнних дій Другої світової, від результату якої залежала доля і подальший устрій всього світу. Історія це підтвердила.
Це не був неочікуваний напад, як визначала офіційна радянська версія. Ще до 1 вересня 1939 р. – офіційної дати початку Другої Світової війни - нацистська Німеччина порушила Версальський мирний договір, вступивши спочатку в Рейнську область, а в березні 1938 р. - здійснила аншлюс (приєднання) Австрії. у ж цьому році, за згодою Англії і Франції, змусили Чехословаччину передати Судетську область Німеччині. Англія практично благословила захоплення і анексію Німеччиною Чехії в березні 1939 р.
23 серпня 1939 р. в Москві був підписаний «Договір про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною». 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу – це і вважається початком Другої світової війни, але вона вже на той час вже фактично йшла в Європі.
17 вересня 1939 р. Червона Армія вступила на територію Польщі (Західна Україна і Західна Білорусь). Ці дії Німеччини і Радянського Союзу по відношенню до Польщі мають однакову оцінку – це агресія.
3 вересня 1939 року Англія і Франція оголосили війну Німеччині, але ніяких дій не вжили. Цей пакт використала і Німеччина: після Польщі були захоплені Данія, Бельгія, Нідерланди, Югославія, Греція; окупована Норвегія; розгромлена і окупована частина Франції.
Три держави підписали пакт «Берлін-Рим-Токіо» - вони домовились по розділу світу. Радянський Союз в 1940 р. змусив Румунію віддати Бесарабію і Молдавію; вступив в війну з Фінляндією, в результаті якої приєднав частину її територій, але й показав дійсний стан боєготовності Червоної Армії.
Уже 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву № 21 – план нападу на Радянський Союз під кодовою назвою: «Операція Барбароса», який передбачав у короткий термін розгромити Червону Армію і захопити територію до лінії р. Волга. Війська нацистської Німеччини вже з 1939 р. стояли на спільному кордоні в Польщі, а до 22 червня 1941 р. – на сухопутному кордоні від Баренцевого моря до Чорного, і це було очевидно. Залишилося дати команду, і вона прозвучала.
Тільки ресурси Сходу дозволяли Німеччині здійснити свої плани і завоювати «життєвий простір». І вони одержали бажане, залишивши на Східних територіях мільйони своїх солдатів. Одержали по заслузі.
Результат Другої світової війни відомий: спільними зусиллями антигітлерівської коаліції нацистська Німеччина і японський мілітаризм були розгромлені. Так, дійсно – спільними. Тому не потрібно заперечувати як вирішальну роль Радянського Союзу, так і внесок союзних військ в розгромі агресорів.
Після закінчення Другої світової війни за спільним рішенням держав-переможців були визначені кордони і післявоєнний устрій, але історія схоже не підтвердила дотримання умов міжнародних угод. Холодна війна, де між військовими блоками НАТО і Варшавським договором, закінчилася, але, нажаль, вже є всі передумови до нової «холодної війни».
Сьогодні ті, хто народився напередодні 22 червня 1941 року вже перейшли рубіж 80 років, і учасників бойових дій залишилося одиниці (у віці 94 і більше років), а молоді люди про ті події знають в основному з засобів масової інформації сусідньої держави, яка веде активну контрпропаганду починаючи з початку розпаду Радянського Союзу, де всі події, що відбуваються в Україні, висвітлюються виключно негативно.
Це події в Придністров’ї, Грузії (Абхазія і Південна Осетія); дійшла черга і до України, де вже більше 7-ми років йде гібридна війна на Сході.
Активна, некоректна, пропагандистська машина РФ стверджує, що тільки Росія і росіяни виграли війну з фашизмом, а всім іншим народам Радянського Союзу відводять другорядну роль. Особливо негативно в публікаціях, в фільмах, в соцмережах виставляють українців, які воювали проти німецьких окупантів в лавах Червоної Армії, в партизанських загонах.
Не треба забувати пропагандистам РФ, що на боці нацистської Німеччини воювали також росіяни і їх участь в бойових діях проти Червоної Армії, каральних операціях більш масштабна.
Під гаслом захисту «русского мира» в Україні від міфічних «бандер» і «неонацистів» на її території при підтримці РФ і її участі (яку вона заперечує) вже більше 7-ми років на Сході України йде війна. РФ забезпечує підконтрольних їй сепаратистів сучасною бойовою технікою і боєприпасами, що перетворило територію Донбасу на полігон для випробовування. Знищується і розграбовується вся промислова інфраструктура і надається мешканцям українського Донбасу громадянство РФ, але для чого? А все для того, щоб тримати Україну в своїх «братніх» обіймах. Доля населення частини непідконтрольного Україні Донбасу РФ не цікавить – її більше цікавить вся Україна.
Нескладно припустити, що станеться, якщо інші держави світу ініціюють не тільки з допомогою дипломатії, а й військової сили, звертаючись навіть до часів Чингіз Хана. А як вирішаться територіальні претензії Японії спочатку до Радянського Союзу, а потім до РФ, а ще й Китай періодично нагадує про «свої» північні території, де вже економічно їх уже освоює. Ще є колишня Східна Пруссія – нині Калінградська область РФ. Перегляд встановлених міждержавних кордонів – це можлива війна, яка загрожує планеті.
Пропаганда РФ називає українців націоналістами, але націоналісти – це, в першу чергу, патріоти своєї держави, незважаючи на національність. А що в РФ не присутній націоналізм? Ще в довоєнні роки було поширене висловлювання: всі хто не росіяни – це «нацмени» (національні меншини).
Пропаганда РФ називає воїнів ЗСУ «військовими злочинцями», - навіть слідком сусідньої держави порушує кримінальні справи проти українських військовослужбовців, але воїни ЗСУ захищають суверенітет і цілісність держави, і це внутрішні справи України. Чому в РФ забувають про дві чеченські війни на її ж території?
Україна після здобуття в 1991 р.незалежності знаходиться під постійним тиском з боку РФ. А в останні роки вона ще й сподівається на підтримку США і Європи. Багато залежить від дій влади України, яка за 30 років так і не стала державницькою. Влада не подолала корупцію, не забезпечила зростання економіки і добробуту населення, підвищення авторитету нашої держави в світі. Поки що одна частина владної «еліти», яка періодично змінює назву своєї «партії» орієнтується на РФ, а інша на Європу і США.
Україна - єдина зі Сходу до Заходу, з Півночі до Півдня! Вона отримає підтримку світових лідерів, якщо буде реалізовувати реальні реформи, в той же час не перекладаючи весь тягар на народ.
Сьогодні українці найбільше довіряють ЗСУ, які заслуговують уваги і поваги. Без миру складно вирішувати економічні проблеми.
Вічна пам'ять загиблим у боротьбі з фашизмом в 1941-1945 рр. і загиблим воїнам ЗСУ та мирним жителям вже в наш неспокійний час.
Ті, що посягають на суверенітет і на територію України повинні усвідомити, що сьогодні ми не одні і так просто нас не здолати. Непотрібно лякати лозунгом: «Можем повторить», - краще не допустимо трагедії 1939-1945 років!
