Кажуть, що собача вірність – це те, що ніколи не зрозуміти людською логікою. Однак буває і навпаки, коли людина віддячує тварині відданістю. Ця історія саме про такий випадок. Майже два роки тому Марина через війну виїхала до Нідерландів. Свого песика вона залишила у Південноукраїнську на родичів. Та одного дня він вибіг за двері і зник.

Південноукраїнка шукала свого улюбленця: оголошувала винагороду, заручилася підтримкою волонтерів, кінологів, навіть зверталася до екстрасенса. І, попри всі труднощі, одного дня сталося диво: Тіму знайшли і повернули, а Марина приїхала з-за кордону, щоб назавжди забрати його з собою.

Зустріч у парку

З Мариною та мінійорком Тімою ми зустрілися в міському парку за попередньою домовленістю. Жінка світилася від щастя, а песик раз за разом намагався лизнути її обличчя. За понад годину нашого спілкування тваринка далі ніж на три-чотири метри не відходила від своєї власниці, і постійно оглядалася, ніби перевіряючи, чи вона є.

Почала Марина розповідь з того, що дуже любить свого Тіму. До того як песик зник, вони були разом сім років. Для неї він як дитина. Прокидаючись, жінка цілувала маленькій істоті лапки і животик. На всіх пристроях встановила пароль з його іменем. Вона дуже шкодує, що стався такий прикрий випадок. Але все по порядку.

Зустріч у міському парку з Мариною та йорком на ім'я Тіма.Зустріч у міському парку з Мариною та йорком на ім'я Тіма.Автор: Наталя Кравець

Утікач

У липні 2023 року, виїжджаючи за кордон, Марина залишила песика у Південноукраїнську, тому що перевізник не дозволяв брати тварин. Згодом вона пошкодувала про таке рішення, бо перевезти собаку через кордон тоді було нескладно: без карантину та спеціальних документів.

Через деякий час Тіму у Нідерланди мала привезти сваха. Та не судилося. Одного дня, поки люди вдягалися, тваринка прошмигнула у відкриті двері і зникла. Спочатку родичі нічого не казали Марині: шукали Тіму самотужки. Через три дні – призналися. Жінка вирішила діяти.

– До цього в мене не було сторінок у соцмережах, але я позаводила їх для пошуків Тіми. Постійно викладала дописи з його світлинами. Встановила винагороду: спочатку п’ять тисяч, потім – десять, а згодом – двадцять. Готова була платити такі гроші, адже не мала спокою. Душа плакала. Я дуже страждала і постійно звинувачувала себе у тому, що сталося.

Оголошення про песика-утікача.Оголошення про песика-утікача.Автор: із соцмереж

Пошуки

Спочатку Марина сумнівалася, чи вижив йорк серед дворових собак? Упевненості додало повідомлення від випадкової перехожої, яка помітила Тіму на нижньому ринку і встигла його сфотографувати. Цього було достатньо, аби зрозуміти: він живий, тож варто активізуватися. До пошуків долучилася очільниця ГО «Дай лапу» Альона Грінник. Зооволонтерка координувала процес, адже знає, як це робити.

Спільними зусиллями з друзями, рідними та зоозахисниками Марина надрукувала вісім тисяч листівок з оголошенням: менших, більших, чорно-білих та кольорових. Їх кидали у поштові скриньки, роздавали на вулицях. Марина домовилася з місцевими кінологами. Ті разом із дітьми організували пошуки поблизу річки. Керівник собачого притулку Богдан Явтушенко пообіцяв повідомити, якщо до нього принесуть йоркширського тер’єра, або якщо він щось десь дізнається. Допомагали всі, хто міг. Головним завданням було якомога більше розповсюдити інформацію. Забігаючи наперед, зазначимо, що ця тактика спрацювала.

– Понад пів року я не розлучалася з телефоном. Мені надсилали світлини схожих песиків, яких бачили на вулицях, але щоразу то був не Тіма. Я можу впізнати його по мордочці. Люди робили репости на своїх сторінках. Мені багато хто писав повідомлення зі словами підтримки.

Минув рік. Тіма не знайшовся. Друзі почали делікатно натякати Марині: може варто зупинитися, змиритися? Але жінка була впевнена, що її улюбленець живий. Каже: відчувала його на енергетичному рівні, хоч і не знає, як це пояснити. Вона навіть зверталася до екстрасенса, який повідомив, що собачку з міста вивезла якась стара автівка.

Згодом пошуки стали не такими інтенсивними, як на початку. Час від часу Марина продовжувала розповсюджувати інформацію в соцмережах. Потім намагалася змиритися і почала блокувати думки про песика. Щоб зайвий раз не згадувати, вона змінила паролі на пристроях, які раніше були ім’ям улюбленця.

Нині Марина не може натішитися своїм песиком.Нині Марина не може натішитися своїм песиком.Автор: Наталя Кравець

Додому

Щаслива новина прийшла у квітні 2025 року. Марині зателефонувала невістка. Вона плакала.

– Каже мені: «Ви лише не хвилюйтеся, новина дуже добра! Тіма знайшовся!» На якусь мить у мене був шок. Дивно, але я не відчула жодних емоцій, а потім – сухість у роті. Намагалася встати з ліжка, але ноги підкосилися і я впала. Розплакалася, але на цьому мої гіркі сльози закінчилися.

Марина терміново почала оформлювати на роботі відпустку, щоб поїхати в Україну. На це знадобилося п’ять днів. Про від’їзд потрібно було повідомити в муніципалітет. Коли вона розповіла про причину свого термінового візиту на батьківщину, посадовиця на ім’я Сабріна обняла жінку за плечі і сказала: «Будьте там стільки, скільки потрібно, і повертайтеся з ним».

Квиток на літак з Нідерландів до Молдови Марина тримала в руках, але полетіти їй не судилося через затримку з останнім дозволом. Стоячи в аеропорту, українка дивилася, як підіймається трап. Проте вона не здавалася і до кінця дня знайшла перевізника. О дев’ятій вечора Марина вирушила маршруткою до Львова.

Тіма дуже втратив у вазі, але поступово відновлюється. Тіма дуже втратив у вазі, але поступово відновлюється. Автор: Наталя Кравець

Де ж був Тіма?

Екстрасенс сказав правду. Як з’ясувалося, Тіму підібрала сім’я з села в Арбузинському районі. У Південноукраїнську люди продавати молоко і побачили чотирилапого безхатька, який бігав поблизу ринку. Песика взяли для дитини, але не врахували, що це декоративна порода, яка потребує спеціального догляду. За словами Марини, йорка утримували на вулиці разом з іншими дворовими собаками. Він жив у корівнику і харчувався чим доведеться.

Мешканка того села Світлана помітила це, а також і те, що Тіма був кволий та обліплений блохами. Серце любительки собак стиснулося, і вона забрала тваринку у нових господарів песика. Світлана передала йорка Інні та Євгену – зоозахисникам. Ті взялися за його порятунок. Коли постригли, помітили на шиї шрам у вигляді букви L, і згадали, що в соцмережах саме такого собачку шукали. Знайшли пост і зателефонували за номером у оголошенні. З’ясувалося, що це Тіма!

Зустріч із чотирилапим другом була дуже щемливою, розповідає Марина. Він упізнав її ще за декілька десятків метрів. А коли господарка підійшла, вискочив на руки і облизував її обличчя у сльозах. Найперше, Марина завезла йорка у ветеринарну клініку, де йому зробили повне обстеження. Наразі песика лікують та готують до від’їзду за кордон.

– Більше ніколи не відпущу його від себе! Я дуже вдячна всім людям, які брали участь у пошуках Тіми. І хочу сказати: ніколи не опускайте руки, вірте, і у вас все вийде.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися