«Про велич нації та її моральний прогрес можна судити з того, як вона поводиться з тваринами». Цю цитату Махатми Ганді я почув від місцевої зоозахисниці. 29-річна Альона Грінник є засновницею і головою громадської організації «Дай лапу ЮУ».

З очільницею спільноти ми поговорили про волонтерську діяльність, вплив повномасштабної війни та інші проблеми, які доводиться долати южноукраїнським зоозахисникам.

Допомога переросла у власну громадську організацію

- Альоно, розкажіть історію виникнення громадської організації «Дай лапу ЮУ».

- П’ять років тому я взяла з вулиці кішечку і долучилась до спільноти у вайбері «Любі лапки рідні звірятки». Потім через рік я взяла собачку, почала активно спілкуватися в тій групі із собачниками. Серед них була дівчина Олександра, яка займалася волонтерством. Якось вона виставила посилання на власну вайбер-спільноту, яка називалася «Допомога безпритульним тваринам». Я туди вступила і почала допомагати.

Спочатку це були просто фінансові внески, потім участь стала активнішою. Відгукувалася на пости про допомогу в різних сферах. Це були як збори коштів, так і прохання взяти тваринку на перетримку на час лікування. Потім я закуповувала антигельмінти і препарати від бліх та обробляла тваринок міста. Я собі подумала, як же їх багато, і всі вони потребують допомоги.

2021 року влітку я оформила громадську організацію офіційно, а потім вийшла на акцію, яку проводила біля професійного ліцею. Метою було привернення уваги населення до проблем безпритульних тварин. Під час акції ми влаштовували безхатьків, збирали гроші на стерилізацію, потім встановили будиночок для котів на Набережній, 49. Наразі цих будинків вже близько 15.

Альона з маленьким підопічнимАльона з маленьким підопічнимАвтор: фото ГО «Дай лапу ЮУ»

- Бачив кілька звітів у ваших соцмережах – масштаби діяльності вражають.

- За три з половиною роки існування спільноти ми встановили понад 15 будинків для безпритульних котів, зробили понад півтори тисячі операцій-стерилізацій, врятували від смерті понад тисячу тварин, прилаштували в сім'ї понад 600 хвостиків. Завдяки проведенню різноманітних акцій, виставок, аукціонів добра, лотерейних розіграшів ми купували ліки, годівнички, корми для тварин.

Під час операціїПід час операціїАвтор: фото ГО «Дай лапу ЮУ»

- Хто Вам допомагає?

- У спільноті близько 400 людей, вони опікуються тваринами нашого міста: годують, носять до ветеринара. Завдяки пожертвам небайдужих я маю можливість закуповувати ліки для здійснення операцій і лікування. У нас є апарат УЗД, скалер, вакцини і багато потрібних препаратів. Нам дуже допомагає ветлікар-переселенець. Він мене всьому вчить. Я купую необхідні ліки, а він ними лікує тварин. Я намагаюсь бути корисною, бо розумію, яка це важка праця. Дуже вдячна, що така людина з'явилася в нашій організації.

Пухнастий пацієнт Пухнастий пацієнт Автор: фото ГО «Дай лапу ЮУ»

- Чи зверталися по допомогу до влади?

- Зараз маю на меті звернутися до міської ради, щоб винести на сесію питання про визнання нашої громадської організації соціально значущою для громади.

- Що дасть цей статус?

- Коли котів визнали частиною екосистеми міста, я сподівалась, що це піде на користь хвостикам, але, на жаль, всі вони так і лишились на плечах волонтерів. З приводу визнання нашої громадської організації соціально значущою, не знаю, що це дасть, але під лежачий камінь вода не тече.

«Ми не можемо врятувати всіх, але намагаємось»

- З якими проблемами зіштовхуєтеся у своїй волонтерській діяльності?

- Це постійна нестача кормів, які іноді, на щастя, ми отримуємо через благодійні фонди. Ліки, які потрібні для порятунку тваринок, оплата стаціонарів. Це все ми закуповуємо і сплачуємо завдяки пожертвам небайдужих людей. На наших сторінках ми завжди звітуємо. Люди, які звертаються по допомогу, можуть зробити благодійні внески на розвиток громадської організації. Ці кошти ми витрачаємо на ліки.

- Як повномасштабна війна вплинула на роботу громадської організації?

- Багато тих, хто їхав, просто лишав своїх тварин на вулицях. Тож під нашою опікою їх стало ще більше. А ще ми були серед тих, хто після підриву Каховської ГЕС поїхали на евакуацію чотирилапих. Звісно, через війну розвиток громадської організації уповільнюється, бо виросли потреби, які благодійні фонди не можуть повністю задовольнити. Більше тварин – більше потреб! Ліки, корми – це основа, те,що потрібно постійно. Ціни виросли, а закупити треба більше. У цьому стало складніше, але наші люди – неймовірні! Вони підтримують і допомагають всупереч усьому негативу.

- Чим займаєтеся нині і що плануєте у подальшому?

- Наразі розвиваю проєкт стерилізації. Вже було здійснено одну виїзну масову стерилізацію в Прибужанах (46 тварин). Також готуємося до поїздки до Арбузинки для проведення близько 50 операцій із запобігання небажаної вагітності. Далі в черзі Первомайськ.

- Ви працюєте на ПАЕС, як вдається поєднувати волонтерську діяльність з основною роботою, чи залишається вільний час?

- Окрім роботи на атомній станції, я працюю в салоні – роблю нігті. У мене є чоловік і власні три тварини. Винаймаю дім в селі, де лишаю на перетримку хворих тварин або після операцій. Мене часто питають, як я все встигаю? Я не можу відповісти на це питання, але скажу так: якщо ти чогось прагнеш, то час знайдеш! Я не розумію тих, хто говорить, що хоче, але з якихось причин не може. Той, хто хоче, знайде купу можливостей, а той, хто не хоче, знайде купу виправдань. Чесно кажучи, іноді сідає батарейка, але надходять нові запити, тому я розумію, що не можу лишити їх без уваги. Це вже спосіб життя. Дійсно, буває складно, але, коли бачиш результат, тебе це окриляє. Так, ми – не чарівники, ми не можемо врятувати і допомогти всім, але ми намагаємося.

Читайте також: Чотирилапі розуміють, що їх рятують: южноукраїнські волонтери евакуюють тварин із затоплених районів
Читайте також: Понад три сотні безпритульних тварин
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися