Наша публікація «Не три роки, а 1111 днів. Історія від мами військовополоненого морпіха» викликала неабиякий резонанс. Знаємо, що читачі співпереживали і навіть плакали. Мова йшла про 23-річного морського піхотинця Станіслава Цоя, який народився у с. Прибужжя, а навчався у південноукраїнському професійному ліцеї.

Хлопець захищав Маріуполь та 12 квітня 2022 року був захоплений у полон. Як довгих три роки жила, як вірила та боролося за свого сина та як зустрічала його після обміну, розповіла мати військовополоненого Наталя Цой.

Читайте також: Не три роки, а 1111 днів! Історія від мами військовополоненого морпіха

Та був ще один коментар, який не можна залишити без уваги. У нашому телеграм каналі людина з ніком @OLYByzYVG звернулася з проханням про допомогу. Вона написала, що у Прибужжі мешкає захисник Олександр, який після поранення «повернувся додому без однієї ноги, а другу хочуть відрізати. Він неодноразово звертався до голови селищної ради за допомогою, бо терпить сильні болі, у його мами рак, теж бідна нічим не може допомогти, а голова все відтягує не хоче допомогти. Одна жінка вже в ФБ написала про Сашка і що він потребує допомоги, але тепер її стали переслідувати і погрожувати. Порадьте, будь ласка, що робити? Допоможіть Сашку».

Ми пообіцяли допомогти, знайшли того Олександра, зв’язалися з ним по телефону та запитали: яка допомога йому потрібна?

-У мене все добре, - відповів Олександр. - Я не розумію цих хайперів, які пишуть. Усе нормально. Просто зараз є нюанси по протезу. Треба міняти куксоприймач, а для цього у Львів їхати. Було б добре, щоб тут, на місці це зробили, але треба їхати. Проблема в тому, що я з протезом, і мені зараз треба по 5-6 пар носків одягати, щоб нормально його одягти. Бо нога ж має властивість усихати. У Львові поміняють сам тубус. А так у мене все нормально. Усі гроші виплатили. Не знаю, звідки що береться…

Щодо підтримки від сільської ради, то Олександр повідомив, що до нього приходить соціальна працівниця, яка допомагає по господарству. До того ж, він нещодавно отримав виплату 30 тисяч гривень.

Ми подякували Олександру за те, що він нас захищав на фронті, а він, у свою чергу, сказав, що йому дуже приємна увага від нашого видання.

За журналістськими стандартами, треба зібрати думки всіх сторін. Тому ми вирішили взяти коментар з цього приводу в голови Прибузької громади Олени Щербини, навіть роздобули номер її мобільного. Але телефонувати не довелося, тому що докладна відповідь на звинувачення у відмові надавати допомогу з’явилася на офіційній сторінці у ФБ «Прибузька територіальна громада».

Вітаємо прибузьку місцеву владу з відкритістю і доступністю та наводимо фрагмент допису пані Олени, який безпосередньо стосується цього конфлікту.

Олена Щербина, голова Прибузької територіальної громадиОлена Щербина, голова Прибузької територіальної громадиАвтор: з ФБ сторінки

«На засіданні виконавчого комітету Прибузької сільської ради, що відбулося 29 травня 2025 року, Олександру Онищенку було виділено 30 000 гривень матеріальної допомоги. Це рішення було прийнято одразу після отримання звернення та розгляду всіх необхідних документів.

Крім того, для надання постійної підтримки та допомоги в побуті, за родиною Олександра закріплено соціального працівника. Його обов’язки включають допомогу з приготуванням їжі, купівлю ліків, а також інші необхідні побутові потреби.

Звернення батьків Олександра щодо допомоги з обрізанням винограду та прополкою бур’яну навесні НЕ НАДХОДИЛО!

Ми завжди готові надавати консультаційну та організаційну допомогу, але виконання цих робіт потребує залучення сторонніх фахівців або організацій. До того ж, у Олександра є двоє дорослих синів, 14 та 18 років, які могли б надати посильну допомогу своєму батькові та бабусі.

Щодо закидів про бездіяльність та байдужість до Олександра: ми розуміємо, що біль і страждання, які переживає наш Захисник, є величезними. Сільська рада завжди відкрита до діалогу та пошуку шляхів допомоги нашим Захисникам.

Усі звернення розглядаються в межах чинного законодавства та можливостей бюджету громади. Процес виділення матеріальної допомоги, як правило, потребує засідання виконавчого комітету для ухвалення відповідного рішення та оформлення всіх документів».

А нам, журналістам, дуже сподобалися коментарі односельців Олександра про те, що не треба чекати, коли хтось комусь допоможе та перевіряти, хто, коли і скільки. Краще, щоб кожен намагався підтримати одне одного чим може. Влада допомагає з одного боку, люди – з іншого. Разом ми велика сила!

Читайте також: Усе починається з родини. У Богданівці вшанували матусь воїнів ЗСУ. Фоторепортаж
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися