У Південноукраїнську 14 березня відбулася зустріч родичів військовополонених і зниклих безвісти захисників із представниками міських установ. Ця подія стала платформою для обговорення нагальних проблем, з якими стикаються сім’ї військових, а також для отримання консультацій щодо соціальної допомоги, оформлення документів та інших процедур.
Під час зустрічі рідні військовополонених і зниклих безвісти ставили багато запитань. Одне з них – як отримати витяг з реєстру, необхідний для оформлення документів. Представниця Центру надання адміністративних послуг пояснила, що все залежить від того, яку інформацію подають у реєстри командири частин. Якщо дані про бійця внесені правильно, родичі можуть отримати витяг, але є нюанси. Отримати документ мають право лише найближчі: діти, подружжя або батьки. Проте, якщо це батьки, то лише ті, хто визнаний непрацездатним. Для цього потрібно мати паспорт, підтвердження родинного зв’язку, ідентифікаційний код зниклого та витяг із реєстру зниклих безвісти.
Питання до поліції викликали серед рідних чимало емоцій, адже присутність правоохоронців на зустрічі була важливою, але жоден представник так і не з’явився, хоч їх і запрошували. Зокрема одна з матерів запитала, які саме дії проводить поліція для пошуку зниклих безвісти захисників, і зазначила, що її цікавить ситуація в курській області, адже саме там зник її син.
Відповісти не було кому, тож слово взяла мати іншого полоненого захисника, що вже пройшла цей шлях і розповіла, як все відбувається. За її словами, справу кожного зниклого передають у найближчу до місця подій область, а всі оновлення можна відстежувати в особистому кабінеті. Там зазначені дані слідчого, який веде розслідування.
Проте, поки Червоний Хрест офіційно не підтвердить статус військового, ніякої додаткової інформації не буде. Саме тому родини військовополонених та зниклих безвісти захисників регулярно звертаються до всіх можливих служб, щоб нагадувати про себе. Ще жінка зазначила, що справа буде в поліції до тих пір, поки військовослужбовець не повернеться з полону, чи поки не знайдуть тіло і підтвердять смерть бійця.
Заступниця міського голови Марія Дроздова записала всі запитання, адресовані поліції та центру комплектування і соціальної підтримки (їх представників теж не було), і пообіцяла все передати відповідним структурам для опрацювання.
Звучали й питання про пільги для сімей військовополонених і зниклих безвісти. Мама морського піхотинця поділилася, що у деяких громадах, наприклад Єланецькій, діти захисників можуть безкоштовно відпочивати в таборах. Там також надають матеріальну допомогу пораненим військовим – її виділяють рішенням ради, інколи навіть кілька разів.
У відповідь представники місцевої влади запевнили, що й у нашій громаді діє програма підтримки. Військові можуть отримати від 5 до 50 тисяч гривень на лікування, залежно від складності поранення. Також передбачена разова виплата в 50 тисяч гривень для тих, хто бере участь у бойових діях.
Окрему увагу приділяють дітям військових, серед них і полонених та зниклих безвісти. Вони мають право на всі передбачені пільги. Представники соціального захисту пояснили, що оздоровлення дітей організовується через обласну програму. Щороку формуються списки, але часто трапляється, що про дітей військовослужбовців просто немає інформації. Про матерів, дружин дані є, а ось про дітей – ні. Тому родинам радять самостійно звертатися до соцзахисту для внесення даних у списки. Також присутні фахівці пообіцяли надати детальну інформацію про програми соцпідтримки та опублікувати посилання на них у групі родин захисників.
Морський піхотинець 36-ї бригади, старший бойовий медик десантно-штурмової роти, який після поранення проходить реабілітацію, поділився власним досвідом і розповів про складнощі, з якими стикаються військові під час бойових дій. А також про процедури, пов’язані з пошуком зниклих безвісти.
Захисник пояснив, що процедура пошуку зниклих бійців дуже непроста. Після бойових зіткнень військові намагаються забрати тіла загиблих, але часто це неможливо через небезпеку. Він навів приклад боїв у Кринках, де частина бійців залишилася під завалами, і без спеціальної техніки знайти та дістати їх неможливо. На окупованій території відповідальність за повернення тіл лежить на противнику, але процес обміну відбувається не завжди.
Також він згадав про статус зниклих безвісти: офіційно вони вважаються такими, що перебувають на завданні, і за цей час їм має нараховуватися грошове забезпечення. Якщо військовий не отримав статусу УБД до потрапляння в полон, його можна оформити після повернення, запросивши відповідні документи.
Далі рідні жваво обговорювали розміщення банера з гаслом на кшталт: «Південноукраїнськ чекає своїх героїв!». Матері не погоджувалися на запропоноване місце, оскільки, за їхніми словами, бігборд повернутий у бік церкви «московського патріархату». Жінки наполягали на тому, щоб розмістити банер навпроти палацу культури «Енергетик».
Представники міськради пояснили, що з усіх білбордів лише два перебувають у їхньому розпорядженні: у сквері та на в’їзді у місто. На тому, що розташований у сквері, можна розмістити банер хоч завтра, але проблема в тому, що він не буде висіти довго. Через заплановані міські заходи, банери періодично змінюють, тож витрачені кошти можуть виявитися марними.
В дискусію втрутився військовий, оборонець Маріуполя, який провів рік у російському полоні. Боєць поділився своїм баченням щодо розміщення банерів.
Він наголосив, що будь-яке публічне висвітлення інформації про полонених чи зниклих безвісти військових, зокрема фото та заклики про повернення, може мати небезпечні наслідки. Російські спецслужби уважно стежать за подібними матеріалами. Якщо вони бачать, що конкретного бійця називають героєм і чекають на нього вдома, то до нього можуть ставитися жорсткіше. Він навів власний приклад – його самого так «виводили» на допити.
Захисник розуміє потребу рідних робити все, щоб про їхніх близьких не забували, але закликав бути обачними. Після повернення для самих полонених такі банери можуть стати тригером, що повертає їх у стан психологічної травми. Він зізнався, що після звільнення пройшов тривалий курс реабілітації й досі приймає антидепресанти. Одна з причин його тяжкого стану - саме такі візуальні нагадування. Ефективнішим буде, вважає ветеран, діяти більш організовано: об’єднуватися, тиснути на відповідальні установи, вимагати конкретних дій щодо повернення полонених, стукати в кожні двері.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
