«Я хочу обіймати татка, а не його фото». Плакат з таким гаслом тримав у руках хлопчик років шести на мирній акції у Вознесенську на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. «Поверніть моє серце до дому. Невідомість вбиває» – надпис на картонному листі у руках його старшої сестрички. Разом з мамою Оленою вони прийшли у суботу на площу біля міської ради, щоб заявити про свою біду та підтримати інші родини, які опинилися у схожій ситуації.
Нам трохи вдалося поспілкуватися з Оленою до початку акції. Вона розповіла, що її 32-річний чоловік Олександр Гончаренко ніс військову службу у складі 56 бригади в 21 батальйоні. Він зник безвісти на початку вересня 2024 року. Це сталося на Донеччині поблизу Часового Яру. Подальшу його долю дружина воїна не знає. Каже, що не отримала жодної інформації з офіційних джерел.
– Від побратимів мені відомо, що нібито як бачили з камери на дроні, що його взяли у полон. Тому шукаємо і чекаємо. І надіємося. Хочеться звернутися до тих людей, які мають можливість, щоб вони допомогли нам повернути до дому наших рідних. Чекаємо, що все це завершиться. Хай вже щось роблять, бо сил немає жити у цьому пеклі, – емоційно розповідає дружина зниклого безвісти українського військового.
Акція у Вознесенську на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.
Пані Олена зазначила, що у Миколаєві акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти відбуваються щотижня. Вона бере участь у кожній з них. На жаль, у Вознесенську такий захід проводиться вперше. Жінка прийшла сюди з донькою та сином. Коли організатори запросили бажаючих до мікрофона, Олена не відмовилася від можливості висловитися публічно. Її спіч був коротким, але змістовним. На останок виступальниця додала: «Я хочу звернутися до всіх дівчат, які чекають на своїх чоловіків: рідненькі, давайте будемо сильними! Я розумію ваші почуття – це просто пекло!».
Хлопчик дуже розчулився від маминих слів і не зміг стримати сліз. Жінка кинулася втішати малого, а він не сховався за неї, а по-дорослому швидко опанував себе, втер сльози та знову взяв плакат з надписом «Я хочу обіймати татка, а не його фото». Було помітно, що хлопчику боляче, але він був сильним заради свого татка. У такі моменти розумієш незламність українських людей. Навіть маленьких. Скільки страждань та болю на нашій рідній землі!
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
