Лаконічне оголошення сповіщало про приїзд до Південноукраїнська Руслана Горового. Одна з чотирьох наведених іпостасей знаного українця спантеличила мене. Горовий письменник? До цього знала його передусім як колегу-журналіста зі столичного телебачення. Тож натрапивши в інтернеті на повідомлення про те, що Руслан Горовий відвідає наше місто в рамках книжкового туру Україною, я не вагалася – обов’язково піду на зустріч. Але ж мені нічого не відомо про його творчий доробок! Заінтригована, почала пошук.
Довго нишпорити не довелося. Руслан Горовий та його творчість досить широко представлені в соціальних мережах. Там він частково публікує щойно написане й отримує перші відгуки читачів. Телевізійник, з’ясувалося, давненько вже пише, дебютував ще у 2002 році. До заходу у Південноукраїнську я дещо встигла прочитати – аби бути в темі.
Енциклопедія «Вікіпедія» дає перелік виданих літературних творів – 17 книг. Проте він далеко не повний. Південноукраїнці мали можливість переконатися в цьому і придбати те, що вподобали чи просто впало в очі. А вони розбігалися: вибирати справді було з чого.
Січень 2025 р. Дорога до людей Фото: З мережі інтернет
Літературні читання та творчий шлях Руслана Горового
Як проходила зустріч у Південноукраїнську?
На переносному столику біля входу до вітальні ПК «Енергетик», де опівдні вихідного дня починалася творча зустріч, тіснилися друковані видання. Літературні твори швидко розходилися серед наших місцевих книголюбів перед початком заходу, і пані за імпровізованим прилавком гайнула до машини, аби принести ще.
У ролі продавчині й гіда літературним крамом була Надія Козак – редакторка видавництва ТаТиШо. Саме вона, за словами Горового, у перші дні повномасштабного вторгнення спонукала його не кидати письменництво і видавничу справу.
Фото: З мережі інтернет
Літературним читанням передувала коротка розповідь Горового про себе. З дотепною самоіронією описував гість присутнім свій життєвий і творчий шлях, із щемкими нотами говорив про події останніх років і сьогодення.
«Чорний пояс по бабушках» та волонтерська діяльність Горового
Як Горовий допомагав літнім людям під час війни?
Відправивши дружину з чотирирічною донькою за кордон, Горовий подався до військкомату. Однак воювати його не взяли, мотивуючи тим, що не має одного ока. Тоді Руслан узявся опікуватися старшими людьми, які залишились без допомоги соціальних служб і рідних. За першу добу знайшов більше двадцяти самотніх бабусь-киянок, за пару тижнів такого волонтерства здобув широку популярність серед стареньких.
Після деокупації територій Руслан з командою розширили географію адресної допомоги, продовжують займатися її наданням і нині.
Української вчився на Донбасі: шлях до мовної досконалості
Як змінилося мовне середовище письменника?
У Конотопі на Сумщині, де 1976-го Горовий народився і прожив перші 17 років, в епоху СРСР місцеве населення послуговувалося переважно не українською мовою. Руслан ріс у родині, де також спілкувалися російською.
У шкільному розкладі уроки української значилися, та відвідувати їх було не обов’язково. Здається неправдоподібним, але факт: долучатися до української Горовий почав у Краматорську, коли працював журналістом газети «Восточный проект».
У сільській глибинці Донеччини люди розмовляли українською. Письменник зізнався південноукраїнцям, що його укрмова далека від досконалості, а словниковий запас не такий багатий, як у дружини зі Хмельниччини. До речі, Людмила Горова – авторка вірша «Враже». Пісню на її слова багато хто вважає магічним гімном України.
Фото: З мережі інтернет
Наші містяни мали можливість придбати як солідну збірку Людмили «Сію тобі в очі», так і мінікнижечку з самим лише текстом «буде тобі, враже…». Я обрала мініатюрний варіант, в якому «відьма каже» не лише мовою оригіналу, а й іспанською, англійською, білоруською та грузинською.
Руслан Горовий та Ада Роговцева. Оповідання «Мальви» з книги Горового «Про людей» народна артистка начитала для аудіокнинарніФото: З мережі інтернет
Про пса, гусей і фашизму музей
Що сталося з книгою «Ген воїна»?
Літературні читання в Південнноукраїнську автор відкрив главою оповідання «Вовченя», розміщеного в «Поіменнику», а завершив маленькими історіями пера Віталія Чепиноги з життєствердно-смішної спільної збірки. ЇЇ провокативна назва навіть стала причиною скасування презентації в обласній бібліотеці Черкас.
Автори «вшанували» це місто титулом «найцнотливіше в Україні». Однак дещо пікантна назва не завадила, а може навіть посприяла у придбанні коштом виручених від продажу книги грошей позашляховика для військових, і він уже воює.
Саму ж збірку автори мають намір доправити найближчим часом до московського «музею фашизму». Виявляється, є такий у ворожій столиці, і туди якимось дивом потрапила книга Руслана Горового «Ген воїна», 2014 року видання. Щоб «воїн» не почувався самотнім у тій кунсткамері, наші вже придумали, як підкинути йому для компанії «пса і гусей».
Книги Руслана Горового Фото: З мережі інтернет
Зустріч вартісна?
Чи справді варто було відвідати подію?
Сто хвилин лунав у вітальні ПК «Енергетик» голос Руслана Горового. За цей час присутні близько сорока поціновувачів сучасної української прози прослухали (уривками чи в повному обсязі) з десяток прозових творів людини, яка вміє писати. Письменник, драматург, музикант – все це хобі режисера Горового, що в різні моменти життя виходять на перший план. Січневого недільного дня нам пощастило торкнутися однієї з граней талановитого співвітчизника.
Себчик (селфі )наприкінці творчої зустрічі в Південноукраїнську Фото: З мережі інтернет
«Зустріч вартісна» – значилося наприкінці оголошення про приїзд у наше місто Руслана Горового. Я сприйняла фразу неоднозначно. Про яку вартість ідеться, захід платний? Насправді вхід для всіх був вільний, а зустріч – варта уваги південноукраїнців. На відміну від багатьох вартісних речей, які насправді нічого не варті в нашому житті.
Під час творчої зустрічі в Миколаєві Фото: З мережі інтернет
Горовий Руслан
Володимирович
Український журналіст, режисер-документаліст, письменник, поет і музикант, співзасновник видавництва ТаТиШо, засновник мистецького проєкту «Так працює пам’ять», автор надважливого проєкту «Служба розшуку дітей». Сам себе характеризує як людину, що намагається жити на повну. Та насамперед він режисер, з 1998 року працює в телекомпанії «Магнолія-ТВ». Започаткований Горовим проєкт «Служба розшуку дітей» на «Магнолія-ТВ» триває безперервно понад два десятиліття. За 20 років пошуку (станом на 2021 рік) було знайдено 2142 дитини. Проєкт отримав визнання, а Руслан Горовий особисто – відзнаки: «За відродження духовності в Україні» – Орден Святого Архістратига Михаїла від Патріарха Філарета (УПЦ КП) та почесне звання «Заслужений журналіст України» від Президента України Віктора Ющенка. З початком повномасштабного вторгнення проєкт не закрили. Станом на 1 січня 2023 року завдяки співпраці громадськості, ЗМІ, поліції та «Служби розшуку дітей» вдалося знайти 4766 дітей. В умовах воєнного стану кількість звернень зросла в сотні разів. За даними, зараз одночасно перебувають у розшуку понад дві тисячі дітей. З перших днів неоголошеної війни Руслан Горовий активно волонтерить. Незмінно дотримується правила надавати допомогу адресно. Починав із доставки їжі та ліків самотнім столичним мешканцям похилого віку, возив людей на вокзали і кому куди треба. Долучився до евакуації тих, хто пройшов зруйнований ірпінський міст. Після деокупації Київщини став вивозити людей із зруйнованих сіл і містечок. А коли народ став повертатися в свої домівки, взявся їздити в села з регулярною допомогою. Свою команду однодумців Горовий називає циганським табором, а сам має псевдо «Циган». Каже, що їздять «кибиткою» з допомогою двічі на тиждень і вже напрацювали свої алгоритми. Вони не оголошують збори грошей і не беруть участь в інших великих проєктах. В одному з інтерв’ю Руслан Горовий наголошував, що не хоче виходити на рівень, з якого окрему людину вже не видно. Заробити на допомогу цивільним людям і військовим допомагають книжкові тури – масштабні заокеанські та локальні Україною. Нещодавно вихідними Руслан з книгами мандрував Миколаївщиною. Літературні зустрічі відбулися у Первомайську, Вознесенську, Миколаєві та Південноукраїнську. «Заробили 42 600 гривень і оплатили ремонт трьох автівок», – написав на своїй сторінці у фейсбуці Руслан Горовий.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
