Братам Мінгалієвим з Південноукраїнська було по 20 років, коли вони зголосилися підписати контракт та піти на фронт. У листопаді 2023 року в бою під Кліщіївкою (Бахмутський район Донецької області) обидва дістали важких поранень. Дивом вижили, але втратили частини тіла: Володимир – ногу, Віталій – руку. Наразі хлопці проходять в Києві реабілітацію та готуються до вживлення біонічних імплантів.
Ми поспілкувалися з матір’ю Героїв – Наталею Мінгалієвою. Вона розповіла, як вдається впоратися з важким випробовуванням. Як мусить бути сильною заради своїх синів. Про підтримку небайдужих людей.
Поки ми розмовляли, Наталя весь час гортала телефон, показувала відео та фото своїх хлопчиків. Жінка розповідала про них, а в очах – гордість, біль, ніжність і втома від пережитого.
– Мені важко давати інтерв’ю. Останній раз, коли провідувала синів у Києві, проходив захід, присвячений ветеранам. У мене запитали на камеру: «Як ви це перенесли?». Одразу стисло груди, на очах з’явилися, сльози. Дуже боляче згадувати те, що ми пережили, – щиро сказала пані Наталя.
Наталя Мінгалієва з синами.
Поранення
Коли Віталій та Володимир відбували строкову службу в армії, розпочалося повномасштабне вторгнення. Брати підписали контракт. Вони потрапили в штурмову бригаду. Служили в одному батальйоні, але на бойові завдання ходили окремо, щоб хвилювання один за одного не заважало.
– Хлопці у мене непосидючі. Ініціатор завжди Вова, а Віталік скрізь за ним. У війську Вова отримав позивний «Голівуд» через свою яскраву усмішку, а у Віталія позивний був «Міг» через, те, що він швидко все робив. В якийсь момент я намагалася відмовити їх іти воювати. Спрацював материнський інстинкт – зберегти своїх дітей. Та вони сказали, що це навіть не обговорюється, вони підуть - і крапка!
Володимир та Віталій Мінгалієви.
Того доленосного дня, 11 листопада 2023 року, російські війська пішли на штурм. Брати Мінгалієви відбивали атаку пліч-о-пліч. Ворожий дрон скинув вибухівку на Володимира, коли він вийшов з бліндажа, щоб влучніше поцілити у ворога (двох ліквідував, одного поранив).
Уламки пробили п’яту, роздробили кістки. Ледь Віталій встиг накласти турнікет на кінцівку брата, як у бліндаж прилетів снаряд. Воїни вижили, але їх накрили тіла двох загиблих побратимів, земля та деревина. Дивом вдалося спіймати зв’язок та по рації покликати на допомогу.
До стабілізаційного пункту поранені добиралися пішки п’ять кілометрів. Евакуація тривала майже добу через щільні обстріли. Медики одразу ампутували Володимиру ногу. За руку Віталія – боролися два дні, але безуспішно.
Мамо, ми в лікарні
Про те, що сини в біді, Наталя Мінгалієва дізналася 12 листопада. Їй зателефонував Віталій. До цього зв’язку з дітьми вона не мала п’ять діб.
– Почула: «Мамо, ми в лікарні». І мене накрило, почала плакати. Швидко зібралися з чоловіком доньки і машиною поїхали в Дніпро у шпиталь. Син сказав мені не все одразу, щоб не шокувати. Інформацію видавав дозовано, поки ми були в дорозі.
Звістка про поранення братів швидко розлетілася рідним містом. Багато хто хотів допомогти: словами, коштами. Наталя відчула, що не самотня. І це додавало сил боротися.
– Спочатку я була в такому критичному стані, що навіть погано розуміла. На зв’язку постійно були рідні, друзі, близькі. Вони запитали дозволу, щоб викласти у соцмережі інформацію про те, що сталося з Віталіком і Вовою. Люди почали донатити. Перекази надходили навіть із-за кордону. Мені також дзвонили і пропонували допомогу волонтери, Червоний Хрест, соціальні служби. Якби такої підтримки не було, то я не знаю, як би я впоралася. Синів виховала самотужки. Працюю у перукарні. Фінансові можливості у мене досить скромні.
Попри усі випробовування долі Мінгалієви зберігають оптимізм.
Клініки, операції
Наталя Мінгалієва втішалася думкою: «Найголовніше, що живі. З усім іншим упораємося». Проте їй було дуже важко бачити своїх дітей понівеченими. Вона намагалася допомогти всіма силами. Шукала хороші клініки, лікарів, доглядала за хлопцями.
Випадки в обох братів складні через високі ампутації. У Володимира коротка кукса лівого стегна, і її неможливо повноцінно спротезувати звичайним протезом. У Віталія ситуація ще складніша через коротку куксу плеча та дефект медіальної стінки.
Брати Мінгалієви побували у багатьох українських клініках. Проконсультувалися з різними фахівцями. Врешті знайшли «Центр складного Ендопротезування, Остеоінтеграції та Біоніки». Тут вживляють протези, оснащені розумними датчиками, безпосередньо в кісту. Це найкращий варіант для таких складних випадків.
– Володя переніс 15 чи 16 операцій. Він вже готовий до протезування. Віталіку останню зробили 15 жовтня, а загалом було 8 операцій. Раніше Віталіку виготовили механічний протез, але він не зміг ним користуватися. Потрібен біонічний. Протези дуже дорогі – понад п’ять мільйонів гривень для обох. Зрозуміло, що в нас таких грошей немає.
Відновлення та реабілітація
Наразі брати-ветерани відновлюються у центрі реабілітації благодійної організації «БФ «Титанові». Мама що два-три тижні їздить до столиці, щоб провести декілька днів із синами. Після того, як вона їх ледь не втратила, почуття загострилися.
Крім рідних, хлопців підтримують небайдужі люди – благодійники, волонтери. Блогери допомагають збирати кошти на протези, розповсюджуючи інформацію про Мінгалієвих. Віталій планує стати програмістом, тому йому потрібні обидві руки. Володимир у майбутньому мріє започаткувати власну справу. Ветерани ведуть активний спосіб життя: тренуються, грають у більярд та баскетбол. Володя у кріслі колісному бере участь у марафонських забігах.
Володимир Мінгалієв у кріслі колісному грає у баскетбол.
Віталій Мінгалієв вправно орудує києм однією рукою.
– Можна сказати, що моїм хлопцям пощастило познайомитися з хорошими людьми, які допомагають пройти ці випробовування. У них світла енергетика, тому й притягують до себе подібну. Мені часто дякують, що виховала таких синів. Приємно. Зараз вже легше, але серце не спокійне: хлопці ж покалічені. Попри оптимістичну вдачу, у них теж була сильна депресія. На їхніх очах загинули побратими, і вони до цього часу відчувають провину, що залишилися живими. Потрібен час, щоб душевні рани хоч трохи загоїлися. Зараз найголовніше – це назбирати на протези.
Будь-хто може долучитися і допомогти братам Мінгалієвим мати по дві руки та дві ноги. Переказати кошти можна на картковий рахунок: 5375 4112 1855 3365.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
