Ми всі, українці, наразі переживаємо складні часи. Повномасштабна війна – серйозний виклик для наших нервів. Нам довелося стати стійкішими та міцнішими. Ми змушені пристосовуватися до нових реалій так, щоб не просто вижити, а зберегти своє ментальне здоров’я та холодну голову.

Піклуючись про своїх читачів, ЮжкаNews.City поспілкувалася з психотерапевткою Іриною Івлєвою: фахівчинею у сфері сімейної психології і членкинею Української спілки супервізії та коучингу. Експертка дала поради простими словами, які можуть стати у нагоді будь-кому з нас.

Автор: з ФБ-сторінки Ірини Івлєвої

– Багато людей наразі принципово не відвідують якісь розважальні заходи, концерти. Чи варто ставити життя на паузу під час війни? Як боротися з почуттям провини за те, що перебуваєш у відносній безпеці, коли інші люди страждають більше?

– Ми зараз проживаємо досвід, про який можна сказати, що це травматизація. Тобто, це процес: стикаючись з важкими переживаннями, ми не встигаємо їх осмислювати, не встигаємо відновлюватися. І якщо в цей період ми можемо бути в місцях, де відчуваємо життя, то це дуже добре. Нам потрібно не забути, як це добре – жити. Навіть якщо зараз дуже сумно. Тому не варто ставити життя на паузу. Саме життя не любить пауз, воно плинне, як і час.

Відносно почуття провини за те, що перебуваєш у безпеці, то так влаштований світ – люди живуть різні життя в різних місцях. Просто так є. Замість плекати відчуття провини, краще бути етичним і чутливим до тих, хто не має безпеки і живе в біді.

– Як швидко заспокоїтися у ситуаціях паніки або страху. Наприклад, коли волає сирена, є небезпека прильоту чи він відбувся?

– У таких ситуаціях навряд чи вийде швидко заспокоїтися. Мати сильні емоційні реакції – це нормально. Нас такими зробила природа, щоб ми реагували на небезпеку. Загроза життю передбачає наявність швидких і болючих реагувань. У відсутності небезпеки вони затихають.

– Порадьте, як правильно спілкуватися з дітьми про війну, щоб не травмувати їхню психіку?

– Потрібно цікавитися, що вони думають, що їх хвилює. Діти мають бути впевненими, що можуть поділитися своїми думками і знайти вашу підтримку. Вислухавши дитину, не можна лякатися і уникати подальшої розмови. Краще підібрати слова відповідно до того, що хвилює дитину.

Автор: pexels.com

– Як підтримувати емоційний зв'язок з близькими, коли вони за кордоном?

– Якщо близькі за кордоном, то продовжуйте їх любити, навіть якщо ви живете в різних світах. Любити, коли ми різні, безумовно, важче, але стосунки цілком реально зберегти навіть тоді, коли бачимо різницю. Цікавтеся їхнім життям, навіть коли вам важко. Їх життя нагадує нам, як ми теж хочемо жити в плануванні і спокої. Нам може бути боляче, що ми того не маємо. Можна говорити про те, як вам болить, і водночас цікавитися світом, який живе інакше.

– На вашу думку, чи можливо зберегти віру у майбутнє та мотивацію до дії в умовах невизначеності та постійного ризику?

– У часи невизначеності жити важко. Це випробування. Віру мати непросто. Вона любить однодумців. Тому йдіть до тих, хто мислить, як ви. З ким є спільні цінності. Говоріть з ними, просіть про підтримку. Якщо поруч є той, хто сильніший – йдіть до них. Мати і берегти віру ніколи не було простим завданням. Це для сильних людей.

– Яким чином уникнути відчуження та ізоляції від суспільства через травматичний досвід війни?

– На якомусь етапі відчуження може бути. Воно є реакцією на біль. Іноді варто собі його дозволити і воно швидше пройде. Людина дуже соціальна і довго не може бути на самоті.

Автор: pexels.com

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися