Дрогобич – місто з майже тисячолітньою історією та великим культурним спадком. Нині туристи зацікавлені побувати там, зокрема і южноукраїнці. Але так було не завжди. Розвивати туризм у Дрогобичі почали у 2016 році за ініціативи групи небайдужих мешканців у співпраці з владою, бізнесом і медіа. Одним із ключових рішень стало створення комунального підприємства «Туристично-інформаційний центр Дрогобича». Успішним досвідом поділилася його нинішня керівниця – Ірина Шимушовська спеціально для ЮжкаNews.City.
Ірина Шимушовська – очільниця КП «Туристично-інформаційний центр Дрогобича».
У чому сіль Дрогобича
– Пані Ірино у чому особливість Дрогобича?
– Дрогобич починав розвиватися саме з виробництва солі, яка колись була на вагу золота. Дрогобицьку сіль транспортували до Європи. А наскельна фортеця Тустань була своєрідною митницею. У 1422 році Дрогобич отримав Магдебурське право. Згодом сіль стала не такою цінною й місто поступово почало занепадати. Наступний період розквіту відбувся у XIX-XX століттях, коли в Бориславі, що за 10 кілометрів, знайшли нафту. Всі нафтові магнати мешкали в Дрогобичі. З тих часів збереглися чимало маєтків, вілл.
Місто має величезну історико-культурну спадщину. Просто на це ніхто не звертав увагу, не вмів продати туристам, інвесторам, медіа. Якщо й приїжджали туристи, то хіба в церкву святого Юра. Це пам'ятка галицької дерев'яної архітектури кінця XV – початку XVI століть, одна з найкраще збережених і належить до числа пам'яток давньої української сакральної архітектури. Ми почали працювати над тим, щоб затримати туристів на довше. Щоб вони могли відчути це місто. Витратити тут кошти. Щоб почав заробляти бізнес. Це була комплексна робота. Була стратегія, і в її рамках ми реалізували багато різних проєктів.
Дрогобицька солеварня.
Історія туристичного успіху міста
– З чого усе почалося?
– Після Майдану середовище активізувалося. Утворилася ініціативна група людей, які представляли різні сфери. Ігор Чава був з громадськості, але пішов, щоб створити комунальне підприємство «Туристично-інформаційний центр Дрогобича» (ТІЦ). Долучилися й інші: молодь, бізнес, медіа. І почали драйвити цей процес.
– Влада одразу підтримала ініціативи чи доводилося довго переконувати?
– Міський голова Тарас Кучма був одним з ініціаторів створення ТІЦ. Він довірився Ігорю Чаві. Влада дала приміщення та можливість взяти працівників на дві-три ставки. Депутатський корпус потрібно було переконувати, розповідати, доводити. Але в результаті нам кожного року додавали фінансування. Ми реалізовували багато проєктів. Стали відомими, нас почав підтримувати бізнес. До нас почала тягнутися громадськість.
Вулиця Тараса Шевченка.
– Як самі мешканці реагували на ініціативи розвитку туризму?
– Коли створювали ТІЦ, багато хто не сприймав це серйозно, але було достатньо тих, хто втішився. У нас є чимало істориків, краєзнавців. Почала зароджуватися спільнота екскурсоводів. Ми також працювали над амбасадорством. Тобто, не лише на туристів, а й на мешканців, щоб вони казали, що з Дрогобича. Щоб ті, хто виїжджають в інші міста, наприклад, на навчання, могли розповісти, чому сюди варто приїхати. Це про внутрішнє коріння. Про своє. Ми почали проводити школу амбасадорів з дорослими. Ціль – щоб вони могли провести хорошу екскурсію для своїх гостей. Вручали сертифікати амбасадорів міста. Для мешканців це стало таким близьким. Зараз ми працюємо зі школою амбасадорів-юніорів. Для нас важливо, щоб діти могли розповісти про Дрогобич: що тут класного можна з’їсти, де купити сувеніри, чому Дрогобич і в ньому вся сіль. Це базові речі. Потім діти захищають проєкт про свій родовід, свою вулицю тощо. І так дивуються, коли дізнаються цікаві факти про свою родину. Для нас важливо, щоб вони відчули себе місцевими мешканцями.
Площа Ринок у Дрогобичі.
– Яким чином долучався бізнес?
– Перший бізнес, з яким ми почали працювати – це гастрокав’ярня «Кавун», що має каву з сіллю і торт з солоною карамеллю. Ми розробили та виготовили флаєр, який вручали кожному, хто піднявся на ратушу. Власнику цієї рекламної листівки надавалася знижка в кав’ярні. Виходить, що ми безкоштовно рекламували приватний заклад, але це дало результат. Спробувати каву з сіллю хотіло все більше туристів. Бізнесмен почав більше заробляти й пішов на тіснішу співпрацю, допомагаючи коштами на якісь проєкти. Він бачив, що ми звітуємо, все прозоро. Зараз кав’ярня «Кавун» – це просто мастхев у Дрогобичі. Потім інший бізнес проявив ініціативу, запевняючи, що хоче бути відповідальним перед дітьми, які залишаться тут жити. Хотів залишити внесок у розвиток міста.
Як залучити туристів
– Які функції покладено на туристично-інформаційний центр?
– Основна – надання туристам інформації. У нас може бути хмара проєктів, багато офісної роботи, але важливо, щоб туристи, які приїхали в Дро (так ласкаво називають своє місто дрогобичани - ред.), зайшли у ТІЦ і отримали інформацію. Зокрема, карту міста, вона дуже гарна й інформативна. А також інформацію про екскурсії. Ми працюємо не лише в Дрогобичі, але і в регіоні. Підписали меморандум про співпрацю зі Львовом і маємо повну інформацію про Борислав, Трускавець. Також проводимо анкетування, щоб розуміти статистику та знати, над чим маємо ще попрацювати. В нашій компетенції також співпраця з іншими громадами і робота з мешканцями.
– Коли прийшов успіх, і туристів стало багато?
– Пік розвитку туризму був у 2019 році. Насправді Дрогобич відвідали близько ста тисяч людей, ТІЦ – 20 тисяч. Але 50% це були поляки. Туристи приїжджали групами. Потім пандемія коронавірусу. А це зовсім інша історія: сімейний туризм, більше онлайн-екскурсії, робота над маркетингом.
Ретро таксофон дозволяє повернутися в минулі часи, коли ще не було гаджетів. Йому вже понад 90 років, але з нього досі можна телефонувати.
Туризм в Україні під час війни
– Яких змін зазнав туризм у Дрогобичі після початку повномасштабної війни?
– У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, про туризм не могло бути й мови. Ми перепрофілювалися в єдину лінію допомоги. Пізніше зрозуміли: у наше місто приїхало багато людей, їм треба показати його. Для внутрішньо переміщених осіб проводили спочатку безкоштовні екскурсії. Тепер ми не відрізняємо ВПО від місцевих. Вони вже злилися з нами, стали мешканцями Дрогобича, беруть активну участь у житті міста. Зараз ми проводимо тематичні благодійні екскурсії для ВПО, а виручені гроші відправляємо на потреби військових. Ми розуміємо, що туризм – це класно, бо це економіка країни, але військових треба підтримувати також.
Вид з вежі ратуші у Дрогобичі.
– Війна триває, багато людей вважають, що туризм не на часі. Але ж українцям теж треба відпочивати, є відпустки. Статистика свідчить, що українці більше почали подорожувати рідною країною, ніж раніше. Як у вас справи з цим?
– У 2023 та 2024 роках показники туризму наблизилися до 2019 року. Переважно – це внутрішній туризм. Українці, які цілеспрямовано приїхали, щоб дізнатися про Дрогобич. Цікаво, що в нас втратилася сезонність: люди їдуть цілий рік.
– То чи варто розвивати туризм зараз, під час війни? Маю на увазі українські території, де не ведуться активні бойові дії.
– Однозначно варто, тому що – це економіка, податки до місцевого бюджету. Але потрібно комплексно підходити до вашого міста. Визначити наявний ресурс. Зробити брендування: у чому є ваша сіль, у чому ви унікальні. Провести аналітику. Зазвичай це роблять певні групи, асоціації. Але в першу чергу це має бути стратегія і люди, які її втілять. Це комплексна робота.
