Андрій Стулін – людина з багатим життєвим досвідом. Успішний бізнесмен, який побував у кріслі мера, а зараз бере активну участь у громадському житті Южноукраїнська. З такими особистостями завжди є про що поговорити. Сьогоднішня розмова стосуватиметься взаємодії влади, громади і бізнесу.

Зараз ми повинні підтримувати ЗСУ, а клумби - після завершення війни

– Андрію Миколайовичу, на що зараз спрямовані Ваші зусилля як громадського діяча?

– На сьогодні моя громадська діяльність обмежується виключно допомогою армії. Входжу до складу комісії з розгляду питань підтримки ЗСУ, Нацгвардії та Державної прикордонної служби України. На засіданнях ми з колегами розглядаємо звернення військових частин про допомогу і розподіляємо, куди і скільки спрямувати коштів міського бюджету. Також займаюся волонтерською діяльністю, пов’язаною з підтримкою армії.

– А чим сьогодні займається очолювана Вами громадська організація «Самопоміч Южноукраїнська»?

– Скажу чесно, зараз вона існує лише на папері. Коли ми її створили, у 2015 році, був ентузіазм, бажання достукатися до влади. Організація налічувала до десяти активістів. Люди приходили з якимись проблемами, ініціативами, я писав різні звернення до органів влади. Нещодавно викинув цілу папку з відписками. Ставлення людини – це ключ до вирішення проблеми.

Ось приклад з мого досвіду роботи міським головою (2010-2012 рр. – прим. ред.). В однієї бабусі 20 років не було гарячої води, вона написала скаргу на моє ім’я. Мені приносять на підпис підготовлену їй відповідь, що питання не за адресою, а треба звернутися до директора КП ТВКГ. Натомість я сказав працівниці міськвиконкому, яка готувала цю відповідь, що потрібно відправити листа очільнику комунального підприємства і дати десять днів на виконання. Ось це і є правильне реагування, а не просто перенаправляти людей і займатися відписками. На жаль, така практика у владних кабінетах потім продовжилася.

– Принаймні одна успішно реалізована Вашою громадською організацією ініціатива все-таки була – впровадження системи відкритих торгів на міському рівні.

– Так, ідея полягала в тому, щоб усі закупівлі за кошти міського бюджету проводили на відкритих торгах, в яких могли брати участь усі охочі. Папір, оргтехніка, ремонти у школах тощо. Ми написали положення з максимально простими правилами. Наскільки я пам’ятаю, вдалося реалізувати чотири такі заходи. Це принесло реальний результат. Якщо не помиляюся, на десять мільйонів гривень економія бюджету становила пів мільйона. Це були торги на пониження. А потім прийшов мер Віктор Пароконний, який посприяв скасуванню цієї ініціативи.

У нас десятиліттями одна й та ж схема. На торгах перемагає фірма, з якоюсь смішною пропозицією, а потім починають підписувати додаткові угоди – і ціна послуги зростає. Виграє якийсь пройдисвіт, у якого немає ні людей, ні техніки, але він уміє вигравати тендери. У підсумку витрачається на 20-50% більше бюджетних коштів.

Андрій Стулін на 40-й сесії Южноукраїнської міської радиАндрій Стулін на 40-й сесії Южноукраїнської міської радиАвтор: Наталя Кравець

Я періодично відвідую сесії, намагаюся донести якісь пропозиції депутатам, але таке враження, що мене не чують. Немає розуміння. Щоправда, коли секретарем міськради обрали Дениса Кравченка, комунікація почала налагоджуватися. У нього є здібна команда, нехай наводять порядок. Мені важливо, щоб якомога більше бюджетних коштів спрямовували на допомогу армії, тому що тут ми можемо потерпіти, а там хлопці в нелюдських умовах перебувають. Гроші в міста є, так що все для фронту, все для перемоги! Лишити лише мінімальні кошти на підтримку нормального благоустрою. Жодних нових квіточок, клумбочок не треба. Краще вирівняти землю, де виконували роботи з ремонту трубопроводів.

Чому в Южноукраїнськ не заходить великий мережевий бізнес?

– Як влада може сприяти розвитку бізнесу в Южноукраїнську?

– У нас дуже специфічне, штучно створене місто. Величезні надходження до міського бюджету йдуть від зарплат працівників атомної станції. Навіть, якщо влада дуже сильно попрацює над створенням бізнес-клімату, в результаті чого тут раптом з’явиться сотня підприємців, які започаткують певне виробництво, це принесе якийсь мільйон додаткових доходів. Цього майже ніхто не помітить, а зусиль треба докласти багато. У Вознесенська і Первомайська немає АЕС, тому там змушені щось постійно розвивати, відкривати, будувати. Там відкриваються мережеві будівельні гіпермаркети, а в нас – ні. Це ж теж показник. Якщо приватний великий інвестор не йде до Южноукраїнська, отже, щось його відлякує. Треба задуматися.

Хоча проблема ще й у законодавчому полі України. Податкова політика спрямована насамперед на зростання. Немає потрібного середовища, умов. Зараз це пустеля. Ось, наприклад, місто ж не може саме собі встановити інший податок на прибуток чи податок на додану вартість. Якби існувала можливість звільнити підприємців на найближчі п’ять-десять років від якихось місцевих податків, це б дало можливість запросити серйозних інвесторів. Однак цього ми не маємо права зробити.

– Як Ви вважаєте, туризм є перспективним напрямом розвитку Южноукраїнська?

– Бувши мером, я хотів зробити із шостого гуртожитку хостел. Ми виселили звідти фінансове управління та інші структури, і будинок став порожнім. Мали намір бюджетним коштом зробити простенький ремонт на суму до мільйона гривень. Таким чином ми б отримали декілька сотень кімнат, щоб здавати їх для туристів за низькими цінами. Це могло принести прибуток приблизно мільйон гривень на рік. Також було б створено десять робочих місць. Поруч з гуртожитком розташовано спорткомплекс «Олімп», де часто відбуваються змагання, отже, можна було б приймати делегації спортсменів. Однак у підсумку, наскільки я пам’ятаю, з міського бюджету витратили приблизно 15 мільйонів гривень на реконструкцію, і роздали квартири безкоштовно.

Відремонтований перший поверх шостого гуртожиткуВідремонтований перший поверх шостого гуртожиткуАвтор: Анна Бойко

З таким господарюванням щось зробити складно. Америка чому сильна? Тому що там головне – це економіка, а вже потім гроші можна на щось витрачати. А ми ставимося до всього якось по-соціалістичному – надходять гроші до бюджету – ми їх, грубо кажучи, проїдаємо, нічого не створюючи. Я вважаю, що у мирні часи половину бюджету потрібно вкладати в якісь проєкти, спрямовані на розвиток, того ж таки туризму, наприклад. Я знаю людей, які готові цим займатися, але в Южноукраїнську немає куди селити велику кількість туристів.

– Дякую за цю розмову, вона вийшла дещо песимістичною, але цікавою!

Читайте також: Людмила Самчинська про міську владу та небайдужу громаду
Читайте також: Що змінилося в житті Южноукраїнська за два роки повномасштабної війни?
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися