Досліджуючи громадське середовище міста, ми зустрілися з почесною громадянкою Южноукраїнська, депутаткою та волонтеркою Людмилою Самчинською. Мали намір більше дізнатися про взаємодію влади, бізнесу і громади. Під час інтерв'ю йшлося і про це, та вийшло, переважно, про згуртованість южноукраїнців задля допомоги військовим і цивільному населенню під час війни.
Спілкувалися у штабі благодійної організації «БФ Берегиня Південь», яку Людмила Самчинська очолює.
В Южноукраїнську немає людей, які б не чули про Людмилу Самчинську – керівницю народного ансамблю бального танцю. Завдяки зусиллям головної тренерки та її команди місцеві танцюристи знані далеко за межами Южноукраїнська. Вихованці «Натхнення» на рівних конкурують зі столичними виконавцями, перемагають на всеукраїнських чемпіонатах, стають лауреатами та призерами міжнародних змагань і конкурсів. Останніми роками тренерсько-викладацьку роботу Людмила Самчинська успішно суміщає з громадською.
Люмила Самчинська разом зі своїми вихованцями-чемпіонами.
Від тренерки-викладачки до громадської діячки
– Людмила Юріївна, як вийшло, що тренерка-викладачка перетворилася на громадську діячку? Коли й чому сталася така метаморфоза?
– З віком багато що змінюється. Настає момент, коли розумієш, що тобі вже немало років, і разом з тим відчуваєш в собі сили зробити ще щось корисне. Я – місцевий абориген родом із селища Костянтинівка, на землях якого виросло місто – супутник Південноукраїнської АЕС. Дуже люблю наше місто і рідне село. Ніколи не була байдужою до життя Южноукраїнська, де працюю, і Костянтинівки, де живу. Межа між цими населеними пунктами умовна, а контрасти просто вражають. Коли у 2020 році мені запропонували балотуватися в обласну раду, спочатку хотіла відмовитися – через надмірну зайнятість на роботі. Однак подумавши, дала згоду попрацювати на благо громади. На виборах люди виявили довіру, я дуже вдячна їм за це.
– Чи справдилися сподівання, які Ви мали, балотуючись в облраду?
– Наприкінці 2020-го я отримала мандат депутата Миколаївської обласної ради і з головою поринула в роботу бюджетної комісії, до складу якої ввійшла. Вникала у проблеми регіону, намагалася допомогти. За перший рік депутатства вдалося дечого добитися, зокрема й для Южноукраїнської громади. Перш за все, це активна позиція у відстоюванні її інтересів під час розподілу бюджетних коштів на придбання житла для учасників АТО-ООС. Южноукраїнськ отримав значну суму, квартири купили багатьом учасникам бойових дій на сході нашої країни.
У лютому 2022-го мирне життя скінчилося, відтоді вже два роки облрада працює в умовах воєнного стану. На початку війни Миколаївщина, серед інших регіонів, теж зазнала нападу агресора. Сесії проводилися рідко – раз на 3-4 місяці. Бюджетна комісія практично перестала збиратися: її повноваження перебрала на себе обласна військова адміністрація. Левову частку коштів стали спрямовувати на потреби ЗСУ, мінімум – на найважливіші соціальні програми. Депутати зосередили свою діяльність переважно на волонтерстві.
Людмила Самчинська з колежанками на сесії Миколаївської обласної ради.
Волонтери – найкращі серед людей
– Про Вашу доброчинну діяльність відомо далеко за межами Южноукраїнська. Як все починалося та що зі справ на ниві волонтерства вважаєте найвагомішим?
– Чітко пам’ятаю день підступного нападу. О шостій ранку я поїхала на заправку. В голові крутилася тільки одна думка: от заправлюсь і треба починати щось робити. Була, звичайно, певна розгубленість, але щоб сидіти вдома, склавши руки, – про таке й помину не було. Я відразу поїхала в міську раду – давайте щось організовувати на місцевому рівні. Чотири місяці працювали у непристосованих приміщеннях колишнього дитсадка поблизу будівлі мерії. Потім переїхали сюди, де ми зараз спілкуємось. Тут більш підходящі умови для роботи волонтерського центру.
Разом з двома моїми синами ми заснували й офіційно зареєстрували благодійний фонд – «Берегиня Південь». Я дуже вдячна тим, хто тут працює разом зі мною. Це найкращі з людей: безкорисливі, з маленькими зарплатами і пенсіями, проте з великою душею. Заможніші – ті і гроші не дуже охоче дають, і допомагати не поспішають.
Людмила Самчинська у колі помічників-волонтерів.
Наш фонд організовує та надає благодійну допомогу по трьох напрямках: військовим, населенню й лікувальним закладам. ЗСУ я взяла на себе, населення – турбота моїх золотих дівчат. Куди тільки ми не возили допомогу впродовж цих двох років. Частково охопили Запорізьку область, повністю – Херсонську. Доставляли все, що мали. Після затоплення велика потреба була в хлорці та пральних засобах. Багато провізії, засобів гігієни тощо доправили у звільнені від окупантів населені пункти Миколаївщини. В обороні Баштанки брав безпосередню участь мій колега по депутатському корпусу Віталій Гомерський. Через нього й організовували доставку туди проднаборів та предметів першої необхідності. Не оминали увагою й Вознесенський район (10 населених пунктів) та мешканців сіл нашої територіальної громади: тих, кому за 80, інвалідів, багатодітні сім’ї.
Людмила Самчинска з Віталієм Гомерським у Баштанці.
Військові звертаються практично кожного дня. Придбаваємо техніку, спорядження, амуніцію, рації, програмне забезпечення. Шукаємо – що просять, купуємо й відправляємо на фронт. Із повсякденного – це, переважно, чай, кава, смаколики, медикаменти. Моя помічниця депутата Ірина Мінєнкова – майор медичної служби, хірург у госпіталі. Нещодавно відправили їй на фронт посилку – гемостатики. Зараз, на прохання Ірини, шукаємо портативний апарат для ультразвукових досліджень. У польових умовах це вкрай необхідна річ. Вона дороговартісна, в Україні коштує не менше 10 тис. доларів, у США – 4 тисячі, там і купуватимемо. Цим займається мій молодший син, вони з невісткою давно живуть і працюють у Сполучених Штатах. Економити й брати уживаний УЗД не будемо.
Допомагати госпіталям – спочатку не входило до наших намірів. Одного разу через моїх колег у Фінляндії отримали велику партію гуманітарного вантажу: хірургічні інструменти, препарати, набори для протезування, інвалідні коляски тощо. Цим активно займалася чемпіонка світу зі спортивно-бальних танців у минулому Ханна Карттунен. Вона й супроводжувала гуманітарний караван до Львова, а звідти вже доправляли, куди треба. Співпрацюємо з госпіталями на сході країни та лікувальними закладами, що ближче – миколаївськими й одеськими.
І з крайнього заходу, і з дальнього сходу, і від своїх
– Хто допомагає в роботі благодійного фонду, чия підтримка найвагоміша?
– У мене такий специфічний вид діяльності – танцювальний спорт, завдяки якому маю багато знайомих за кордоном: в Європі й за океаном. Попервах фонд найбільше поповнювали саме вони. Західні партнери цінують, перш за все, прозорість і чесність у доброчинній діяльності. Оскільки ми працюємо саме так, нам довіряють і продовжують допомагати. Як і на початку війни, співпрацюємо з Фінляндією, США, Німеччиною, зокрема з громадами міст Ворінген і Менінген. Ось і сьогодні туди вкотре вирушає своїм транспортом Віталій Приходько. Це наш місцевий підприємець. Він одним із перших в Южноукраїнську почав волонтери ти – ще навесні 2014 року. Був серед засновників благодійного фонду «Мирне небо». Наша «Берегиня Південь» співпрацює з ним, як і з БФ «Миротворець» та іншими громадськими організаціями: «Побратими України», «Бугові мавки», «Бугогардова СІЧ».
На місцевому рівні найбільші суми надходять від Південноукраїнської АЕС. Нас підтримують адміністрація, профспілкова організація і трудовий колектив атомної станції в цілому. Я навіть одного разу звітувала на їхніх зборах, бо коли перераховується одноденний заробіток – це не малі кошти. Їх не варто розпорошувати, і ми купуємо мавіки, прилади нічного бачення тощо.
Людмила Самчинська передає військовим літальний апарат.
Суттєво підтримує ПрАТ «Юженергобуд» – транспортом і пальним, передусім. Адже мало відшукати донорів і отримати гуманітарку, не менш важливо доправити вантажі туди, де допомоги потребують найбільше. Часто це неблизький і небезпечний шлях. І тут треба крутитися. Мені не відмовляють Василь Болотських, Борис Баташан, Роман Агейкін. Віталій Приходько – той об’їздив чи не всі гарячі точки вже. Місцевий бізнес відгукується на конкретні запити, населення – баночками забезпечує, домашньою консервацією, школи та дитсадки на свята бійців смаколиками балують, тішать дитячими поробками. І посильно підтримують фінансово.
Якось із коштами стало зовсім сутужно. Тоді я задумала організувати проведення серії благодійних концертів. Непросто було добитися цього в умовах воєнного стану. Врешті-решт вдалося отримати дозволи як на місцевому рівні, так і у вищих інстанціях. Усі творчі колективи нашого ПК «Енергетик» з ентузіазмом відгукнулися на пропозицію. У зв’язку з пандемією ковіду, а потім через війну масові заходи в палаці культури довго не проводилися, але репетиції не припинялися. Увесь накопичений потенціал, любов до прекрасного і жагу до перемоги наші южноукраїнські виконавці вклали у ці благодійні виступи. Мистецька акція вийшла душевною та патріотичною, і глядачі не поскупилися. Під час першого концерту вдалося зібрати 70 тисяч, у підсумку – понад 300 тисяч гривень.
Талантами заробили 300 тисяч.
Часом допомога надходить, звідки й не очікуєш. Наприклад, одного разу ми отримали її з Японії. У змаганнях із сумо там брав участь хтось із вихованців тренерів Тімашкових з южноукраїнської ДЮСШ. Наші залишили японцям контакти БФ «Берегиня Південь», і фонд поповнився. Чия допомога найвагоміша – виділити неможливо. От облрада, наприклад, ні грошової, ні матеріальної допомоги не надає, зате підтримує в організаційному плані, координує.
Симбіоз волонтерства і депутатства
– Ваша волонтерська діяльність, очевидно, так чи інакше переплітається з депутатською. Це закономірність чи виняток?
– Ні, не виняток. Я знаю, чимало депутатів Миколаївської обласної та Южноукраїнської міської рад волонтерять. І мої однопартійці з «Європейської солідарності», й колеги з інших фракцій. Приїздять сюди, телефонують, в якихось питаннях я раджуся з ними, ми не втрачаємо зв’язку. Про колегу Гомерського з Баштанки я вже говорила. Руслан Пересунько – очільник нашої фракції ЄС в облраді зараз на війні. Ми декілька разів надавали допомогу військовій частині, у складі якої він воює. Возили туди апаратуру, рації, програмне забезпечення. Беруть участь у бойових діях і декілька депутатів міської ради, а волонтерять практично всі. На відміну від обласної, наша міська рада має можливість працювати на повну силу. Однак мати можливість і працювати для южноукраїнських депутатів не одне й те саме.
Людмила Самчинська вручає відзнаку депутатці міської ради та волонтерці Антоніні Ананченковій.
– Відомо, що Ви активно заявили про себе в Южноукраїнську з перших днів депутатства. Співпраця з місцевим самоврядуванням вдається?
– Останнім часом – так. Раніше, бувало, не лише не запрошували до співпраці, а й відмовляли в участі у вирішенні тих чи інших питань. Для прикладу, один із заступників міського голови та односелець староста забалотували мою кандидатуру до складу комісії з розгляду питань підтримки ЗСУ. Починаючи з минулої осені, обстановка у владі потроху стабілізується. Міськраду в Южноукраїнську очолив депутат-військовик, у лавах депутатів нарешті стали схилятися до компромісу. Після півторарічного безголов’я це радує. Останнім часом мене залучали до роботи в комісіях із вивчення стану будівлі школи в Костянтинівці, перевірки в міській лікарні використання бюджетних коштів під час закупівель, ну, і до розгляду питань підтримки ЗСУ мене теж допустили. Співпраця налагоджується.
Діалог між депутатами двох рівнів за круглим столом в Южноукраїнську.
– Що ще Ви можете додати або вважаєте за потрібне повідомити читачам?
– Кілька днів тому я підписала петицію стосовно допомоги ЗСУ з боку місцевих громад. Відповідний законопроєкт майже два роки чекає у Верховній Раді своєї черги, законодавці не поспішають його приймати, і місцеве самоврядування не має права здійснювати видатки на закупівлю товарів і послуг для ЗСУ. Ось у нас в Южноукраїнську прийняли рішення спрямувати 40 мільйонів на допомогу армії, а купити, скажімо, дрони чи ще щось за запитами військових частин не вправі. Цим мають займатися військові підрозділи самі. Але ж їм ніколи купувати, їм треба воювати! Вважаю, що це неправильно. Потрібно невідкладно прийняти закон, внести зміни до закону про держбюджет, це вкрай необхідно для посилення обороноздатності країни, для об’єднання зусиль громад задля перемоги.
Людмила Самчинська на сесії міської ради про допомогу військовим.
– Людмило Юріївно, дякую за те, що викроїли час для інтерв’ю, за щирі відповіді, за добрі справи. Сподіваюсь, активних людей серед южноукраїнців побільшає.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
