Які події у Южноукраїнську за останні кілька років вам запам’яталися найбільше?

ЮжкаNews.City продовжує серію вуличних опитувань на соціально-важливі теми, що стосуються міста та його жителів.

Цього разу запитали: які події з життя Южноукраїнська за останні роки запам’яталися найбільше.

Забігаючи наперед, зазначу, що пріоритети у людей розставлені зовсім по-різному, і кожна наступна відповідь абсолютно відрізнялася від попередньої. Це не погано, і не добре, а просто такі ми є - різні.

Аріна Отінко

18 років, волейболістка

Аріна Отінко, гостя м.ЮжноукраїнськАвтор: Ганна Волошина

- Я часто відвідую Южноукраїнськ, хоч сама з Врадіївки. Так, як мої візити пов'язані з участю у змаганнях з волейболу, тому це і є головними подіями, які мені запам’яталися. Ось, наприклад, минулого тижня наша команда виборола перше місце. Ми дуже раділи з того!

Олександр Даніленко

51 роки, безробітний

Олександр Даніленко, южноукраїнецьАвтор: Ганна Волошина

- Мені пригадуються події, зв’язані з реконструкцією пам’ятних знаків. Наприклад, на Меморіальному комплексі з Обеліска слави зняли зірку. Я розумію, що це зв’язано з законом про декомунізацію. Але, вважаю, що це не зовсім правильно. Адже це пам’ять про наших пращурів, історія, яка писалася віками. Та й загалом, змінювати щось зараз не на часі! Варто дочекатися мирного життя у місті та країні.

Яна Мамєєва

18 років, тату-майстриня

Яна Мамаєва, южноукраїнкаАвтор: Ганна Волошина

- Мені запам'яталось відкриття нових магазинів з модним одягом. Місто все більше стає схожим на сучасний простір. З одного боку - це дуже добре, з іншого ж - у Южноукраїнську більшість людей живуть так, ніби війни немає, або й взагалі шукають у цьому свою вигоду. Наприклад, помітьте як з початку війни зросли ціни на житло! Люди, які втекли від бойових дій, змушені винаймати квартири за дуже завищеними цінами. 10000 гривень вартує в середньому двокімнатна квартира без ремонту.

Сергій Грабенко

48 років, працівник ПК “Енергетик”

Сергій Грабенко, южноукраїнецьАвтор: Ганна Волошина

- У цей складний час, в моїй пам’яті найглибшими залишаються події, які час від часу відбувалися і продовжують відбуватися біля ПК “Енергетик” Маю на увазі поховання наших загиблих військових. Кожного разу дуже боляче дивитися на пригнічених горем рідних, на домовину укриту синьо-жовтим стягом. А ще - усвідомлювати, що у цих молодих людей ще все життя було попереду. Дуже хочеться, щоб наші захисники поверталися живими і, головне, щоб війна швидше закінчилася.

Читайте також: Це точно наш герб? Пройди тест на знання свого міста

Катерина Майстренко

77 років, пенсіонерка

Катерина Майстренко, жителька смт КостянтинівкаАвтор: Ганна Волошина

- В мене лише одна найважливіша подія, яка гірким болем живе в моєму серці ще з 2022 року. Мій онук, якого я фактично виростила, виконуючи бойове завдання у Донецькій області - не повернувся з нього. Це сталося 1 рік і 8 місяців тому. 16 липня він подзвонив своєму татові і сказав, що йде у бій. Обіцяв подзвонити коли повернеться. І зник. Досі ні я, ні мої рідні не знають, що з ним. Вважається - безвісти зниклим. Відтоді я думаю тільки про нього, і не втрачаю надію, що він потрапив у полон, але залишився живим.

Читайте також: Як в Южноукраїнську працює відділення реабілітації. Один день із завідувачкою Антоніною Переутою