До 16 років вона потерпала від батька-тирана, бо думала: сама винна, мабуть, усіх дітей так виховують. Він бив її ременем та всім, що потрапить під руку, ображав. Їй навіть на думку не спадало, що потрібно звернутися за допомогою. Тоді, в 90-х, не заведено було говорити про домашнє насильство, тим паче дітям: батьки знають, як треба виховувати. Батько героїні цієї історії вважався шанованою людиною в місті, мав репутацію доброго та турботливого сім’янина. А що насправді? Про це нам відверто розповіла Зоряна (ім’я змінено на її прохання).

Зараз Зоряні за тридцять. Про травми свого дитинства вона вже може говорити спокійно, тому що позаду декілька років психологічної терапії. Їй вдалося стати вільною та отримати шанс будувати стосунки з навколишнім світом на інших умовах. Зараз дівчина прагне донести до тих, хто виховує дітей: батьківський аб’юз – це не норма. Зупиніться!

Аб’юз – це форма жорстокого поводження з боку однієї людини, що завдає шкоди або страждання іншій людині.

– Раніше про насильницьке виховання майже не говорили і не заперечували. Зі мною це відбувалося постійно: в три роки, десять, п’ятнадцять... Пам’ятаю різні моменти життя – мене били постійно: за оцінки, за розбиту чашку та інші дрібнички. За все! Після психотерапії я більше не звинувачую матір, тому що розумію: вона також була в цих аб’юзивних стосунках і, мабуть, не знала, як по-іншому можна жити. До речі, не обов’язково, щоб кривдник зловживав алкоголем. Насправді – це стереотип. Мій батько мав гідний соціальний статус та повагу серед друзів.

Автор: istockphoto.com

У сім’ї від домашнього тирана потерпали всі. Це були не випадкові зриви, зауважує Зоряна, які трапляються з людьми від перевтоми чи стресу, а потім вони оговтуються й дуже шкодують про це, просять вибачення. Тато не з таких. Йому подобалося вчиняти насильство.

– Зараз, у дорослому житті, я аналізую й думаю: як узагалі таке можливо? Аб’юз дуже небезпечна річ. Ти нібито живеш з нормальною людиною. Згадую прекрасні моменти, коли ми їздили всією сім’єю на відпочинок. Є приклади, яким хорошим він міг бути. Але ми ніколи не знали, чого чекати від цієї людини. Будь-якої миті ситуація могла змінитися.

Крім фізичного насильства, кривдник застосовував економічне. Усі покупки потрібно було узгоджувати. Навіть якщо й давав добро, то в якийсь момент міг передумати й зламати, порвати, викинути цю річ. Мовляв, ось так вам, ви покарані! Мама Зоряни працювала, займалася бізнесом. Хотіла стати успішною та незалежною. Однак у плани чоловіка це не входило, й він часто казав: «Ти займаєшся маячнею, в тебе нічого не вийде. Краще б займалася домом та дітьми».

– Пам’ятаю, як ми зверталися в поліцію, але нам сказали: «Коли вб’ють, тоді й приходьте». Чому взагалі жінки бояться писати заяви на кривдників? Бо коли ти багато років живеш з аб’юзером, то відчуваєш тваринний страх. Тобі багато років нав’язували, що ти – ніхто. Потерпілі бояться, що коли розлучаться зі своїми кривдниками, залишаться без нічого. До того ж їх засуджуватиме суспільство. На жаль, у нас і далі продовжують вчити дівчаток, що коли вони виростуть, їм потрібна сім’я, обов’язково мають бути діти, адже годинник цокає.

Читайте також: Побої й образи – не норма! Чому южноукраїнці приховують домашнє насильство

Зоряна зауважує, що потерпілі не знаходять підтримки і тому, що люди не хочуть втручатися в справи інших. Вона згадує, як часто дитиною кричала на увесь будинок, коли її бив тато. Впевнена – сусіди чули все. Однак жодного разу ніхто не поцікавився, що там відбувається та не викликав поліцію. Дівчинка приходила з синцями в школу, але вчителі не питали, звідки вони взялися.

– Навіть більше – мене булила класна керівниця! А ти не можеш нікому сказати, що вчителька над тобою знущається. Вона навіть підмовляла інших вчителів занижувати мені оцінки. Я мовчала, бо нас виховували, що дорослий завжди правий, як скаже, так і буде. А вчитель тим паче. Отже, я не могла про це розповісти вдома. А вона іноді навмисно роздмухувала вогонь, знаючи, що мене б’ють. Наприклад, коли я була у восьмому класі, подзвонила батькам і повідомила: «Сьогодні всі проходили медогляд у гінеколога, а ваша донька не пішла, бо їй є що приховувати. Мабуть, на гаражах з дорослими чоловіками забавляється». А я просто навчалася на курсах і не встигла. Мама знала про це. Мені було 14 років, я голого чоловіка навіть на картинці не бачила!

Татові побиття Зоряна терпіла до 16 років. Потім зрозуміла: або вона щось зробить із собою, або з ним. Чоловік злякався настрою дівчини й більше не чіпав.

Автор: istockphoto.com

– Мама дізналася про те, що тато її зраджує. Але він заперечував: «Ти щось собі придумала, такого немає, не забивай собі голову маячнею! Ти мене провокуєш! Ти нагнітаєш!». Це розповсюджені прийоми аб’юзерів. І людина вже сама починає думати: щось із нею не так. Так вважала і мама. Згодом вона таки наважилася піти з цих стосунків.

Коли батьки розлучилися, Зоряні було 18 і вона поїхала вчитися в інше місто. Дівчина опинилася між молотом та ковадлом. Мама хотіла допомоги й співчуття від доньки, щоб та заступилася за неї, коли ділили майно. Батько також розраховував на лояльність. Якось зателефонував Зоряні, наговорив поганих речей про матір та додав: «У нас були з тобою деякі сварки, я тебе інколи бив у дитинстві, але ж ти розумієш, що це було потрібно. Це ж виховання». Ці ниці слова шокували.

– Інколи я приїжджала додому. Пам’ятаю, як він приходив до нас у квартиру, знаючи, що ми там удвох із сестрою. Стукав, щоб ми його впустили, намагався вибити двері. Після чергового виклику поліції, коли з ним поговорили правоохоронці, він припинив. Цікаво, що жодного разу тато за свої дії не поніс відповідальності ні адміністративної, ні кримінальної. Навіть коли після розлучення прийшов до мами та побив її у її власному житлі. Адвокат спрацював так, що мама під тиском була вимушена забрати заяву.

Зоряна майже 20 років не спілкується з батьком. Однак знає, що він усім розповідає, які чудові в нього стосунки з донькою, що він нібито турбується про неї: влаштував на роботу, купив житло, допомагає фінансово. Своїх дітей дівчина ще не має, але знає, що коли вони будуть, виховуватиме їх по-іншому. А поки вона не може бути байдужою, коли підозрює або бачить, що хтось ображає дитину.

– Іноді я чула, як у сусідній квартирі кричить хлопчик. Якось ми зустрілися у дворі, і я запитала, чи не б’є його мама? Він відповів, що все добре, але виглядав розгубленим. Постукала сусідці в двері й попередила: якщо ще раз почую, що дитина кричить, викличу поліцію й соціальну службу.

На жаль, багато батьків не розуміють, що виховуючи так дітей, у майбутньому наражають їх на небезпеку. У дорослому віці вони можуть потрапити в такі ж аб’юзивні стосунки й вважати, що це – нормально.

Історія Зоряни – непоодинока. За даними голови Національної поліції України Івана Вигівського, з січня по листопад 2023 року до поліції надійшло близько 244 тисяч повідомлень про вчинення домашнього насильства. Із них від жінок – 76,5 %, понад 20% – від чоловіків та більше 3% – від дітей.

Насильство – це не норма. Не існує «провокативної» поведінки, не варто звинувачувати себе в «не таких» діях – винна завжди та людина, яка вчиняє насильство. Бо в його основі – бажання влади над іншою людиною.

Пропонуємо вам пройти тест аби з’ясувати, чи потерпаєте від насильства у партнерських стосунках.

Якщо ви потерпаєте від насильства чи є його свідками, зверніться, будь ласка, за такими контактами:

  • 102 – Національна поліція України;
  • 15-47 – безкоштовна цілодобова «гаряча» лінія з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству;
  • 116-123 (з мобільного) та 0 800 500-335 (зі стаціонарного) – безкоштовна національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства;
  • 116-111 (з мобільного) та 0 800 500-225 (зі стаціонарного) – національна дитяча «гаряча» лінія;
  • 0 800 213-103 – цілодобова гаряча лінія безоплатної правової допомоги;
  • 0 800 213 103 – Миколаївський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • (05136) 5-55-08 – бюро з надання безоплатної правової допомоги Южноукраїнську;
  • (05136) 5-96-24, 050 554-98-05 – Южноукраїнський міський центр соціальних служб
  • (05136) 5-45-12, 097 971 26 31 – «Денний центр соціально-психологічної допомоги» в Южноукраїнську;
  • @police_helpbot – чат-бот з протидії домашньому насильству в Telegram;
  • https://t.me/survivors_support_bot – чат-бот в Telegram.

Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися