За інформацією ПРООН, в Україні від домашнього насильства у фізичній формі страждають майже 2 мільйони людей, щороку через це гинуть 600 жінок. Яка ситуація в Южноукраїнську? Хто найчастіше скоює насильство? Чому не всі постраждалі звертаються за допомогою, а нерідко – й приховують, що потерпають від насильства? Яке покарання зазвичай присуджують кривдникам, якщо справа дійшла до суду? Ми зібрали й проаналізували інформацію, щоб відповісти на ці та інші питання, що стосуються домашнього насильства в родинах южноукраїнців.

Вирішувати проблеми силою?

Автор: https://www.pexels.com

Щотижня до нашої редакції надходить добірка правопорушень, вчинених на території Южноукраїнської міської територіальної громади. Ці дані ми отримуємо завдяки співпраці нашого медіа з правоохоронними органами. Згідно з наданою інформацією, домашнє насильство – одне з найчастіших порушень. Так, з 298 повідомлень 74 – про домашнє насильство.

Найрозповсюдженіше насильство, яке вчиняють мешканці громади – психологічне. Більша частина таких випадків стається, коли чоловік-кривдник під дією алкоголю. Часто свідками розбірок стають діти. Іноді вони ж і звертаються за допомогою.

– 21 січня неповнолітня дівчина 2007 р.н. звернулася до поліції. Вона повідомила, що до квартири її мами прийшов співмешканець. Чоловік був п’яний та агресивний: лаявся на маму з донькою, намагався вибити вхідні двері, погрожував фізичною розправою, мав намір затіяти бійку. На зауваження припинити, не реагував. Почувши, що викликають поліцію, агресор утік, - йдеться в одному з повідомлень поліції.

Буває, що кривдник не вгамовується навіть після приїзду поліціянтів, попри заборонний припис він продовжує вчиняти насильство. Непоодинокі також випадки, коли постраждалими від сімейного насильства є літні батьки.

Читайте також: Хроніка злочинів в Южноукраїнській громаді: шахрайство на 36 тисяч, п’яна жінка з претензіями

Як карають кривдників?

Ми подали інформаційний запит до Южноукраїнського міського суду та дізналися статистику щодо справ про домашнє насильство. Згідно з даними, до відомства Феміди за місяць в середньому надходить 15 справ про вчинення домашнього насильства. Загалом із початку 2023 року зареєстровано 162 справи про адміністративні правопорушення та 2 – кримінальні. У 90% випадків кривдниками є чоловіки.

Найчастіше судді виносили рішення у справах про адміністративні правопорушення про вчинення сімейного насильства накладенням на кривдника штрафу – 70 випадків, громадські роботи присуджено одному відповідачеві, адміністративний арешт застосували до 10 осіб.

Автор: https://www.pexels.com

Не мовчіть!

Лише половина постраждалих від сімейного насильства звертається до правоохоронних органів. Про це свідчать результати соціологічного дослідження «Домашнє насильство», проведеного Українським інститутом майбутнього спільно з Нью Імідж Груп в усіх областях України з 18 по 28 червня 2021 року: 1,5 млн українців зазнали жорсткого поводження у побуті. Основна причина, чому постраждалі не зверталися до поліції, є зневіра – 43% . Друга – небажання, щоб дізнались інші люди – 34%. Третя – боялися, що це викличе ще більше насильства – 28%. Жінки також боялися, що таке звернення завдасть дітям психологічної травми — 22%. Тобто, не лише страх та недовіра, а й побоювання, що дітям стане гірше, сім’я розпадеться.

Про це говорить й Інга Нестеренко – юристка бюро безоплатної правової допомоги в Южноукраїнську.

Автор: Наталя Кравець

– Клієнтки неодноразово розповідали, що викликали поліцейських, але ті казали: «Це ваші сімейні питання, вирішуйте якось мирним шляхом». Представники влади іноді приїжджають, щоб психологічно вплинути на кривдника, аби він побачив – є важелі впливу на нього. І їдуть. Але є й інший бік медалі. Дуже часто постраждалі відмовляються від заяв. Такі випадки бувають навіть, коли зафіксовані побої і відкривається кримінальна справа. Деякі люди роками живуть у насильстві. Вони викликають поліцію, потім забирають заяви і так по колу.

У 2017 році в Україні прийнятий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У цьому документі визначені заходи та уповноважені органи, які мають їх виконувати, щоб захищати права та інтереси осіб, котрі постраждали від такого насильства. Встановлено адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства.

Начебто механізм вже є, але не все так просто, зауважує Інга Нестеренко. Близько 80% постраждалих не готові себе захищати. Навіть за умови, що вони можуть безоплатно отримати юридичні послуги, як на первинному (консультації), так і на вторинному рівні (підготовка документів та супровід у суді). За 2023 рік до бюро було лише вісім звернень з приводу насильства.

– Вони не вірять майже нікому. Вони перебувають у психологічному стресі. Вони або не знають, що з цим робити, або бояться. Тому, коли людина не готова себе захистити, закон не діє. А якщо постраждалі наважаться себе захищати, то дуже маленький відсоток доходить до кінцевого етапу. Не всі готові про це говорити.

Інга Нестеренко закликає до свідомої позиції не лише самих постраждалих, а й родичів, друзів, знайомих. Якщо ви бачите, що з близькою людиною щось не так, можливо, вона потерпає від домашнього насильства, то можете самостійно звернутися до бюро безоплатної правової допомоги, аби зрозуміти, як допомогти. Не всі знають, що насильство – це не лише тоді, коли тебе побили. Побоювання, що розпадеться сім’я, - не аргумент терпіти насильство. Тим більше, що дитина, яка є свідком насильства, теж вважається постраждалою від насильства.

– Послугами бюро може скористатися будь-яка людина, навіть якщо вона перебуває за кордоном. Потрібно лише зателефонувати. Ми проконсультуємо, роз’яснимо, яку допомогу можемо надати на первинному та вторинному рівні.

До бюро безоплатної правової допомоги в Южноукраїнську може звернутися кожна людинаДо бюро безоплатної правової допомоги в Южноукраїнську може звернутися кожна людинаАвтор: Наталя Кравець

Як отримати безоплатну правову допомогу?

На всій території України: 0 800-213-103, у Telegram @LegalAsdUkraineBot.

В Южноукраїнську: (05136) 5-55-08, вул. Європейська, 23, БП «Чайка», каб. № 14.

Форми домашнього насильства

На сайті Міністерства внутрішніх справ розміщено інформацію про різні форми домашнього насильства. За наведеними ознаками можна перевірити, чи не потерпаєте ви чи ваші близькі/знайомі від одного/кількох видів домашнього насильства. Можливо, час звернутися за допомогою. А можливо, ви самі вчиняєте насильство у побуті, навіть не усвідомлюючи цього? Наприклад, дорослі часто вважають, що дати дитині запотиличника – нормально. Проте це вже насильство. Наводимо перелік ознак і ми.

Психологічне насильство:

  • постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; • звинувачення, засудження, словесні образи;
  • обзивання нецензурними словами, приниження;
  • ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
  • покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров’ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
  • зняття людиною з себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;
  • відмова спілкуватися, щоб змусити людину почуватися винною, принизити її;
  • ізолювання людини від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
  • образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки: «Ти тупий/тупа»; «Так і виростеш нездарою»; «Чого витріщився — вчи!»; «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»; «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;
  • втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих: «Іди і розкажи йому/ їй, може, він/вона тебе послухає»; «Іди і скажи йому/їй, що він/вона «поганий»/»погана»»; «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»; «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»; «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;
  • постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина.

Фізичне насильство:

  • побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп’яніння кривдника);
  • знерухомлення людини, обмеження її мобільності (включно із стоянням у кутку чи зв’язуванням, прив’язуванням до предметів, замиканням у кімнаті);
  • примус вживати шкідливі речовини (алкоголь, наркотики) через обман чи застосування сили;
  • свідома відмова надавати хворому ліки чи медичну допомогу або ж використання неправильного дозування лікарських препаратів;
  • використання предметів для завдавання шкоди жертві (кидання предметів, погрози застосувати зброю, порізи чи кульові поранення);
  • дитину ставлять в куток або замикають у кімнаті, щоб покарати; • батьки дають ляпаса чи запотиличника дитині або б’ють її, коли вона неслухняна;
  • дитину тягнуть за волосся, кидають у неї предметами чи погрожують застосувати зброю.

Економічне насильство:

  • контроль над фінансами іншої людини, відбирання коштів чи документів;
  • обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім’ї над іншим, приниження та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;
  • обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;
  • примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;
  • дитині доводиться самостійно заробляти замість навчатися у школі, або красти, тому що не вистачає на необхідні речі або їжу;
  • батьки (опікуни) тиснуть на дитину – псують, викидають чи відбирають іграшки, одяг тощо;
  • дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
  • над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
  • дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
  • як спосіб покарання – батьки змушують дитину працювати;
  • батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
  • батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.

Сексуальне насильство:

  • проникнення в тіло іншої людини, або пестощі без її добровільної згоди;
  • використання важелів економічного чи психологічного впливу, щоб примусити до статевого акту;
  • примушування до перегляду порнографії, актів онанізму, демонстрація статевого акту;
  • дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
  • дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати її/ його статеві органи, торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статеві стосунки;
  • дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
  • дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.
Читайте також: Молода мама з Южноукраїнська самотужки виховує чотирьох малолітніх дітей

Куди звертатися, якщо ви зіткнулися з домашнім насильством

  • Національна поліція – 102;
  • Управління соціального захисту населення – (05136) 5-55-17, 5-55-27;
  • Міський центр соціальних служб - (05136) 5-51-81;
  • Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги - (05136) 5-96-24, 050-554-98-05;
  • «Денний центр соціально-психологічної допомоги» - (05136) 5-45-12, 097-971-26-31;
  • Центр з надання безоплатної правової допомоги - (05136) 5-55-08;
  • Урядова гаряча лінія – 15-45;
  • Національна гаряча лінія – 116-123, 0 800-500-335;
  • Чат-бот з протидії домашньому насильству в Telegram – @police_helpbot.

Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися