Сьогодні, 14 травня, в Україні відзначають День матері. Бути мамою нелегко, бо відповідаєш вже не лише за себе, а й за нових людей, яких привела в цей світ. Бути мамою – постійно знаходити в собі сили та ресурс, щоб виростити здорових та успішних дітей, водночас не забуваючи про себе, як жінку. Бути мамою – це круто, бо в той час, як ти опиняєшся в дитячих обіймах, то забуваєш про всі труднощі та негаразди, які трапляються в житті. У героїні, про яку ми розповімо в цьому дописі, їх чимало, але вона змогла впоратися. Тридцятирічна Катя самотужки виховує четверо діток після того, як їхній батько пішов з сім’ї.
Катерина – молода приваблива жінка. При зустрічі з першого погляду було зрозуміло – це справжня бійчиня, що в будь-якій ситуації не опустить руки. Вона погодилася розповісти свою історію, але попросила не називати прізвище.
Катя прожила зі своїм чоловіком В’ячеславом 12 років. Разом народили п’ятеро дітей. На жаль, первісток помер у семимісячному віці. Зараз найстаршій доньці Валі 10 років, Любі – 8, Світлані – 4, наймолодшому Славку 27 травня виповниться рік. Співрозмовниця каже, що чоловік дуже мріяв про хлопчика, коли малюк народився, вирішили назвали його на честь тата.
До Южноукраїнська молода сім’я переїхала відносно недавно – у 2017-му. До цього часу мешкала в будинку батьків В’ячеслава в селі поблизу міста. Сама Катя родом із Березанського району Миколаївської області. З майбутнім чоловіком познайомилася, коли той приїхав до родичів в її село. Між ними одразу виникла симпатія, а згодом – кохання. Коли вирішили жити разом їй було 17 років, а йому – 26. Через три роки узаконили подружні стосунки.
У 2014 році В’ячеслав захищав Батьківщину в АТО. Після повернення, отримав кімнату в гуртожитку, як учасник бойових дій. Чоловік влаштувався працювати на атомну станцію і перевіз сюди дружину з дітьми. А на початку великої війни у 2022 році В’ячеслав приєднався до ТРО. Тоді Катерина вже була вагітна сином. Коли жінка народила, батько дітей привіз її з пологового будинку додому і покинув сім'ю. Свій вчинок пояснив: закохався в іншу жінку. За словами Каті, чоловік наполіг, щоб вона з дітьми звільнила житло в гуртожитку й не дозволив взяти бодай щось із побутової техніки.
Узявши з собою найцінніше, що в неї було – дітей, Катя знайшла в цьому ж гуртожитку дві кімнати, й переселилася туди. Спочатку було дуже важко, розповіла молода матуся. Не тому, що одна залишилася з дітьми, вони й так були на ній: чоловік то на роботі, то займався своїми справами. Катя залишилася майже одна в цілому світі. Батьків у неї немає: тато помер, тоді їй було 13 років, а мама – коли 28. На щастя, є ще менший брат Олександр. Йому 25 років і зараз він на фронті. Хлопець підтримує старшу сестру фінансово та психологічно.
У скруті руку допомоги молодій мамі протягнули друзі та соціальні служби. Катерина дуже тепло відгукується про жінку з великим серцем, яка наразі опікується нею та дітьми – Олену Олександрівну Карпову, фахівчиню з соціальної роботи міського центру соціальних служб.
– Олександрівна сама прийшла до нас, я навіть не дзвонила та нічого не просила. Вона поцікавилася, як ми живемо, яка допомога потрібна. Так ми почали спілкуватися. У соцслужбі мені допомагають підгузками, дитячим харчування, одягом. Пропонували попрацювати з психологом, але я відмовилася. Сама впораюся. Та й друзі в мене є хороші. Тим, хто опинився у подібній ситуації, раджу не замикатися в собі та не боятися звертатися до центру соціальних служб та інших інстанцій.
Поступово багатодітна мама оговтується та впорядковує своє життя. Цьогоріч багатодітна мама вступила до професійного ліцею та здобуває фах кухаря. По декілька годин на день працює прибиральницею. Гроші заробляє невеликі, але на повний робочий день піти не може, бо наймолодших дітей не приймають до садочка через обмежені місця. Поки та працює, за малими наглядає сусідка.
Неймовірно, але за всю розмову Катерина жодного разу не поскаржилася. Постійно запевняла: я впораюся, все буде добре, я сильна. На питання де бере гроші, щоб утримувати чотирьох дітей відповіла: аліменти, допомога від держави на найменшу дитину та, як багатодітній мамі, допомога від брата. Проте очевидно, що цих коштів не вистачає на всі потреби, особливо зараз, адже ціни в Україні суттєво зросли.
Офіційно Катя ще не розлучилася із чоловіком. За інформацією від друзів, він звільнився з роботи й виїхав з міста. За словами жінки татусь не надто бажає побачити дітей, телефонує раз на місяць. Остання зустріч батька з дітьми відбулася в лютому. Вдень взяв їх на годинку погуляти. Вночі він знов «завітав» у гості, але в п’яному вигляді та з іншим настроєм, розповіла Катя. Довелося звертатися по допомогу до правоохоронців. Втім це не єдиний випадок, коли В’ячеслав ображав дружину. Він і раніше, перехиливши чарку-другу, міг побити жінку. Потім просив вибачення, а вона пробачала, бо кохала. Піти від домашнього тирана не наважувалася сама, боялася. Тож, напевно для всіх буде краще, що він пішов із родини, зазначає Катя.
Катерина мріє почати життя з чистого аркуша. Власне, вже почала. Жінка зрозуміла, що здатна гори перевернути заради своїх дітей. Найгарячішим питанням для неї наразі є житло. У двох маленьких кімнатках в гуртожитку з чотирма дітьми важко. Можливо, згодом, вдасться винайняти простору квартиру, сподівається жінка. Однак її мрія – це будиночок в селі. І вона впевнена, що колись так і буде.
Бажаємо героїні, щоб сльози на очах були тільки від щастя. Щоб дітки зростали здоровими та щасливими. Щоб поставлені цілі досягалися.
