Южноукраїнців вкотре зібрало велике горе. У середу 28 вересня віддали шану земляку Олександру САВОСТОВУ та провели його в останню дорогу. Майстер спорту з веслування на байдарках і каное, багаторазовий чемпіон та призер України був патріотом своєї Батьківщини та справжнім бійцем не лише на фронті, а й у житті.
Сорокап’ятирічний сержант Олександр Сергійович Савостов командував відділенням стрілецького взводу. Він боронив рідну землю на Херсонському напрямку. Загинув 17 вересня під час ведення бойових дій проти підрозділів збройних сил рф. Без сина лишилися батьки.
Зі словами співчуття та підтримки до рідних звернулися секретар Южноукраїнської міської ради Олександр Акуленко. Він зазначив, що жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі від цієї втрати.
- Лють і ненависть до ворога – ось які почуття переповнюють нас. Кожного. І ці почуття наближають нас до перемоги. Україна обов’язково переможе, бо на своїй землі!
Начальник першого відділу Вознесенського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Микола Живогляд пообіцяв, що окупанти отримають відплату за Олександра та передав його матері прапор, яким була обгорнута труна загиблого.
Вічна слава і пам'ять герою-воїну! Присутні схилили голови у скорботі під час хвилини мовчання. Прощання з побратимом розпочали військові. Далі до закритої труни підходили городяни, клали квіти та схиляли коліна перед захисником. Це останнє, що вони могли зробити для земляка Олександра Савостова. Воїн заплатив високу ціну за наш спокій.
Траурна церемонія продовжила шлях на міське кладовище. Воїна поховали поруч із загиблими побратимами на Алеї Слави. Віднині Олександр Савостов став нашою історією, героїчною пам’яттю, вічним болем.
Із залізним характером та золотими руками
Ті, хто знав Олександра Савостова відзиваються про нього як про надійного друга, цілеспрямовану та відповідальну людину. За яку б справу він не взявся, робив її на відмінно, кажуть вони. Друзі розповідають, що у нього були золоті руки. Останнім часом чоловік займався каменярським ремеслом: будував надійні огорожі. Він знайшов себе в цій справі не випадково, його батько теж будівельник.
Олександр у минулому професійний спортсмен з веслування на байдарках. Після закінчення спортивної кар’єри, він мріяв зайнятися тренерською діяльністю в рідному Южноукраїнську, але все пішло не так. Про це ЮжкаNews.City розповів його друг та напарник Руслан Березовський, майстер спорту, десятикратний чемпіон та призер України, учасник Чемпіонатів Європи, міжнародних регат.
Сашко та Руслан познайомилися у далекому 1992 році, коли вступили до Миколаївського вищого училища фізичної культури олімпійського резерву. Хлопці в одному човні ще не сиділи, але жили в одному гуртожитку, разом їздили на збори. Згодом удвох потрапили до юнацької збірної України.
На Чемпіонаті світу в Японії. Олександр праворуч.
Весляр Савостов у складі юнацької збірної брав участь у Чемпіонаті світу, який проходив у Токіо (Японія). Він гріб у четвірці, і його команда вийшла у фінал, але призером не стала.
- Вже у дорослій збірній України ми з ним сиділи в парі. Вигралитне один чемпіонат України. У четвірці виступали на чемпіонаті Європи в Болгарії. Вийшли у фінал. На той час у нас не було елементарних речей: нормальної їжі та вітамінів. Не дивно, що ми не могли показати більш високий результат за кордоном. Там вже люди жили, як цивілізовані, а ми… Пам’ятаю, як здивувалися, коли перший раз потрапили на шведський стіл, скільки там було їжі. Ми набирали в кишені шоколадні батончики «Снікерс», джеми в упаковках, привозили в Україну й ділилися з друзями, - згадує Руслан.
Олександр боляче сприймав програші, проте не ламався, навпаки збирався з силами і наступного разу перемагав. Він став багатократним переможцем в юнацьких чемпіонатах і кубках України. Близько десятка нагород вищого ґатунку заробив у Чемпіонатах України в дорослій категорії на різних дистанціях і в різних човнах. Мав багато медалей та був майстром спорту.
- Ми гребли в одному човні й розраховували лише один на одного. Багато залежало від напарника, а Саша був надійним. Цей вид спорту вимагає надзвичайної витривалості. Траплялися такі випадки, коли один працює з усіх сил, а напарник вже здався. Так от, з Сашею такого не було. Я завжди мав упевненість, що він витримає до кінця. Віддасть усі свої сили, але не здасться, - розповів Руслан Березовський.
Южноукраїнець Олександр Савостов вирізнявся веселою вдачею та комунікабельністю. У нього було багато друзів-спортсменів в Україні та за кордоном. Він не тільки добре веслував, а був майстерним в інших видах спорту, наприклад, у футболі. Про один цікавий випадок розповів Руслан.
- Ми часто їздили на збори в Крим. Пам’ятаю, як у Севастополі тренувалася якась збірна з футболу. Ми любителі, вони – професіонали. Однак ми вирішили їх перемогти у дружньому поєдинку. Згуртувалися, бо розуміли, що не можемо один одного підвести. Така жага до перемоги була, що ми дійсно виграли. Це настільки нас об’єднало, що ми розуміли: разом можемо гори звернути.
Саша пішов на війну, бо був справжнім бійцем, переконаний Руслан. У професійному спорті виховуються такі якості, як відповідальність та цілеспрямованість. З Олександром Савостовим можна було піти в бій. Він своїх не кидав у важку хвилину.
- Мені дуже шкода, що Саша загинув. Він залишиться в нашій пам’яті назавжди, - з горем у голосі промовив Руслан Березовський.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
