Маріуполь – серце війни, яке досі б’ється завдяки стійкості та надлюдській силі наших воїнів. Скільки захисників та захисниць віддали свої життя, аби східний форпост нашої держави вистояв до сьогодні! Серед них і 25-річний южноукраїнець Іван Татару, який героїчно загинув 25 березня.
Іван боронив Батьківщину на сході у складі 36 окремої бригади морської піхоти з 2016-го. Старший матрос Татару воював п’ять років у найгарячіших точках. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, морпіх був в одній з них.
Старший матрос Іван Татару на передовій
Мама хлопця – Лариса Миколаївна та його дівчина Валентина розповіли ЮжкаNews.City, що наприкінці лютого Іван з побратимами потрапив в оточення. Кохана южноукраїнського героя пригадує, що ситуація була дуже складною, хлопець написав їй: «Якщо я загину, живи в пам'ять про мене».
Але тоді військовослужбовцям двічі вдалося вирватися з танкових кіл ворога.
Потім був Маріуполь… 5 березня Іван востаннє вийшов на зв'язок з рідними: зателефонував мамі, дівчині, сестрі. Казав, що все буде добре, переймався, щоб рідні були у безпеці.
Лариса Миколаївна пригадує, як спитала, чи синочок не голодний. Ваня запевняв, що ні, й надіслав фото з цукерками та згущівкою. На прощання сказав: «Добре, мамочко, я піду посплю, бо не завжди вдається».
Потім – втрата зв'язку на 20 днів. Рідні не знаходили собі місця. Молилися, чекали…
Двадцять шостого березня Ларисі Миколаївні зателефонували з військкомату. У слухавці пролунали найстрашніші слова: «Ваш син героїчно загинув…»
Южноукраїнець загинув разом з другом Дмитром
Про Героя
Іван Татару – професійний військовий, закоханий у свою роботу. Майбутнє він пов’язував лише з армійською справою. Мав нагороди, про які мало хто знав. Скромний хлопець не розказував навсібіч про те, що був одним з найкращих. Його фото навіть розміщене на дошці пошани у військовій частині. Южноукраїнець брав участь у параді до Дня незалежності, що проходив у Києві в 2021 році.
Воїн ніколи не користувався заслуженими пільгами. Серед речей загиблого героя рідні знайшли всі талони на безоплатний проїзд за 5 років служби.
Іван Татару мав позивний «Добрий». Валентина, дівчина загиблого захисника, каже, що це, мабуть, найкраще його характеризує.
Таким Іван був з дитинства, пригадує мама. Після навчання у першій школі міста атомників, де хлопець закінчив 9 класів, вчителі згадували його, як чуйного та дисциплінованого учня. Старанним та доброзичливим юнака запам’ятали і в Южноукраїнському професійному ліцеї. Там він освоював фах автослюсаря.
У день вісімнадцятиріччя хлопець з документами пішов до міського військкомату. У серпні 2014-го він вступив до лав Збройних Сил України, де теж зарекомендував себе з позитивного боку.
У службовій характеристиці, яку зберігає матуся, серед іншого написано, що старший матрос Іван Татару уважний до людей, чесний, порядний, не зупиняється перед труднощами і наполегливо досягає поставленої мети.
До бригади військово-морських сил, де служив морпіх, прискіпливо відбирали, брали туди не всіх. Тато безмежно пишався, адже син був поза конкуренцією і дивував всіх своєю підготовкою. Про таких як Іван кажуть – це воїн чотирьох стихій: немає військових завдань, які б були йому не під силу.
Іван серед кращих
Любов до спорту у Вані із самого дитинства, розповіла Лариса Миколаївна. Поза тим, що хлопчик зростав чомусиком і багато читав, він чимало часу приділяв фізичному загартовуванню. Займався спортивним орієнтуванням та скелелазінням в южноукраїнському туристичному клубі «Азимут». Брав участь у змаганнях й посідав призові місця. Також до вподоби йому було плавання на байдарках.
Валентина пригадує, що впродовж майже 4-х років стосунків хлопець щодня дивував її – настільки багатогранною був особистістю. За декілька тижнів до повномасштабного вторгнення коханий написав дівчині: «Організували бліндажний турнір з шахів. Я виграв». Так вона дізналися, що її Іванко і в шахи грає.
Він любив подорожувати Україною під час короткотривалих відпусток. І, звісно, навідувався додому. Батьки місяцями чекали синочка із зони АТО/ООС на сході, де військовослужбовець перебував по 9-10 місяців на рік. А коли приїжджав, мама завжди смажила його улюблені пиріжки з сиром та зеленню.
Зараз на руках у рідних «похоронка». Вони не можуть забрати свою кровинку з Маріуполя, адже ситуація там критична. Іван покоїться разом із побратимами в братській могилі…
Разом боронили рідну землю, разом загинули....
Сподіваємося, що після закінчення цієї страшної війни, южноукраїнського героя перепоховають. Рідні й ми, усією громадою, гідно проведемо захисника в останню путь. Він заслуговує, аби пам'ять про нього жила!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал ЮжкаNews.City
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
