В Южноукраїнську вже 14 років мешкає отець Ігор Ворона, настоятель Храму Всіх Святих Українського Народу УГКЦ. Він відомий городянам не лише як священик, а й як громадський діяч, патріот та волонтер. ЮжкаNews.City вирішила ближче познайомити містян з парохом греко-католицької парафії міста енергетиків та його добрими справами.
о. Ігор разом з дітьми та сестрами-монахинями
До переїзду в Южноукраїнськ
Ігор Ворона народився в 1980 році у с. Товстеньке Чортківського району на Тернопільщині. Тато працював водієм, мама – домогосподарка. Отець Ігор перша дитина у родині, має ще брата та двох сестер.
- Моя бабця була старшою сестрицею при храмі, дивилася за ним, доглядала за одягом священика. Вона була другою людиною на парафії. Я виріс у тій церкві, - пригадує протоієрей.
Тому в 1996-у, після 9 класу, юнак обрав духовний шлях та вступив до Чортківського Вищого Дяківсько-Катехитичного училища ім. Єпископа Г. Хомишина. Далі він продовжив шестирічне навчання в Івано-Франківській Теологічній Академії УГКЦ, де здобув ступінь бакалавра з філософії і теології. А у 2018-у настоятель Храму Всіх Святих Українського Народу отримав ступінь магістра за спеціальністю богослов’я.
Під час навчання в Академії южноукраїнський священик познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією. Вона теж закінчила Духовну Академію, отримавши спеціальність викладача релігієзнавства та християнської етики. А також здобула освіту педагога української мови і літератури. Проте життя склалося так, що зараз вона військовослужбовець частини 3044 НГУ з охорони та оборони ЮУАЕС.
Отець Ігор з дружиною Марією
Отець Ігор та пані Марія одружилися у 2003 році, вінчалися в селі Новиця на Івано-Франківщині. Там народилася їхня старша донька Соломія. Зараз вона вже студентка Національного університету ім. Т. Шевченка, де вивчає міжнародні економічні відносини. Молодша донечка Вероніка, народилася в місті атомників. Наразі дівчинка навчається в 7-у класі Южноукраїнської гімназії № 1.
о. Ігор з родиною
Парафія міста атомників
На будівництво ЮУАЕС свого часу приїхало немало людей із Західної України, які оселилися в місті-супутнику. На їхнє прохання 28 жовтня 2005 року тут зареєстрували релігійну громаду Української Греко-Католицької Церкви.
- Цьогоріч буде 15 років, як я священик. У 2006-у мене висвятили на свято Архистратига Михаїла у Храмі села Жовтневого (зараз Новомихайлівське) Врадіївського району. А 8 січня 2007-го я вперше ступив на южноукраїнську землю,- розказує парох парафії міста атомників.
Першу літургію отець Ігор відслужив на квартирі Мирослава та Ірини Янушів. Потім служба проводилася у найманій оселі, де мешкав священик. І вже восени управління Одесько-Кримського екзархату придбало трикімнатну квартиру для о. Ігоря, де одну кімнату переобладнали під каплицю, там і відбувалися богослужіння. Настоятель Храму Всіх Святих Українського Народу пригадує, що спочатку було близько 30 прихожан.
Різдвяна Служба в квартирі облаштованій під каплицю
Приїхавши в чуже місто, отець Ігор ніколи не відчував себе самотнім, адже поряд завжди були люди, які йому допомагали. Серед них родини Більських та Пелюхів.
Побудова церкви
Земельну ділянку під будівництво Храму міська влада виділила влітку 2008 року. Тоді Южноукраїнськ очолював Валерій Кичак. Священик пригадує, що ніхто з депутатів не був проти цього рішення, лише один народний обранець утримався.
На місці, де зараз розташована церква УГКЦ, був пустир, на який містяни викидали сміття. Отець Ігор з Олександром Пелюхом власноруч очистили територію від непотребу, якого було чимало. Щоб його вивезти знадобилося декілька вантажівок.
Місце під будівництво Храму
Будівельні роботи розпочалися цього ж року за підтримки добродіїв. У грудні викопали котлован, з технікою допоміг Василь Більський та Іван Ясеницький, а Сергій Пелюх дав кошти на фундамент будівлі та для того, щоб відвести мережі, котрі проходили через ділянку.
Другого травня 2009 року заклали та освятили наріжний камінь Храму Всіх Святих Українського Народу. Отець Ігор пригадує, що у цей день була страшенна злива, хоч до того 2 місяці не було взагалі дощу.Поки відбувалося освячення, всі промокли наскрізь. Згодом богослужіння почали проводити в підвальному приміщенні Храму.
Закінчували зведення церкви у 2010-2011 роках, адже для завершення робіт потрібні чималі кошти. Усі гроші, спрямовані на будівництво, були благодійними. У побудові Храму Всіх Святих Українського Народу взяла участь німецька благодійна організація «Renovabis» і «Kirhe in Not» (Церква у потребі) - міжнародна католицька благодійна організація.
В облаштуванні середини храму світильниками, престолом, тетраподом, проскомидійником і кивотом парафія завдячує добродіям Євгену Шкрабі і колективу ТОВ «Ресурстехнобуд».
Визначною подією в історії южноукраїнської парафії стало урочисте освячення престолу і храму 24 червня 2018 року Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком), владикою Михайлом (Бубнієм), Екзархом Одеським, а також владикою Василем (Івасюком), Єпархом Коломийським.
Справи милосердя
Протоієрей Ігор Ворона завжди мріяв, аби Храм був не тільки місцем для молитви, а й для соціального служіння. Тож, від початку існування релігійної громади УГКЦ двері церкви були відкриті для всіх, хто потребує допомоги.
Тут проводили свята Миколая для дітей з центру соціально-психологічної реабілітації. На кошти від Ксенії Гапій, організаторки при парафії Різдва Івана Хрестителя УГКЦ у місті Ньюарк штату Нью-Джерсі США, розвозили пакунки з продуктами усім, хто цього потребував. Людям додому доставляли набори з крупами, цукром, олією, борошном.
Благодійна кухня Святого Миколая
На гроші, що залишилися після цієї акції, було вирішено організувати обід для містян, які опинилися у непростих життєвих умовах, у цьому допомогли місцеві Мальтійці, очолювані Андрієм Дікусаром. Так з’явилася кухня Святого Миколая. З листопада 2020 року, завдяки добродіям ПрАТ «Юженергобуд», що надають продукти, такі заходи стали традицією: щонеділі на подвір’ї Храму годують свіжими гарячими стравами безхатченків та малозабезпечених городян. Готують їх активні парафіяни, волонтери, депутати Денис Кравченко та Микола Пелюх.
Денис Кравченко, Микола Пелюх та о. Ігор
- Приходять люди, які шукають харчі на смітниках. Їм дають обід у чистенькій тарілочці, серветку, кажуть: їжте на здоров’я. І людина повертається до свого стану – бути людиною. Деякі навіть плачуть… Ми не знаємо, що з нами завтра буде. Можемо мати все, а в одну мить все втратити. Вони також кимось були. Робота з цими людьми – для мене ще одна освіта, - розповідає священик.
Громадянська позиція
Українська Греко-Католицька Церква ніколи не стояла осторонь подій, що відбувалися в Україні. Предстоятель УГКЦ, митрополит Андрей Шептицький – видатна особистість ХХ ст. – говорив: «Християнин може і повинен бути патріотом. Але його патріотизм не сміє бути ненавистю».
Отець Ігор наслідує приклад митрополита. Він особисто був на Майдані у грудні 2013 року, відчув на собі дух Революції Гідності.
Храм Усіх Святих Українського Народу – перше місце в Южноукраїнську, де з’явився банер зі світлинами Героїв Небесної Сотні і воїнів загиблих в АТО. Згодом такі ж патріотичні постери волонтери придбали для професійного ліцею та міського історичного музею, у виставковій залі якого часто збираються місцеві патріоти. Отець Ігор теж там завжди бажаний гість.
Банер з портретами Небесної Сотні та загиблих в АТО южноукраїнців, розташований біля Храму Всіх Святих Українського Народу
Зараз банер з Небесною Сотнею та портретами загиблих на сході городян розташований біля Храму, поряд з дорогою, аби люди, які проходять чи проїжджають повз, згадували тих, хто віддав життя за майбутнє країни.
Від початку війни Храм Усіх Святих Українського Народу став осередком волонтерського руху в Южноукраїнську. У березні 2014-го був створений благодійний фонд «Мирне небо», співзасновниками якого стали Отець Ігор Ворона та Олександр Пелюх, а Сергій Пелюх – головою фонду.
Тоді щодня після літургії священик з волонтерами збирали на центральній площі міста допомогу нашим захисникам, яку потім возили на Херсонщину та на Схід.
Саме отець Ігор благословляв перших южноукраїнських добровольців, що прямували в АТО боронити Батьківщину.
- До нас прийшла пані Марина Неганова. У той час її онук Дмитро був у полоні. Хотілося зарадити жінці, вона була у відчаї, постійно плакала. Я привів її у церкву, дав вервечку маленьку, вона помолилася і їй стало легше. І у цей день Діма їй подзвонив, йому дали телефон, - ділиться щемливими спогадами священик.
о. Ігор та Марина Неганова
Отець Ігор досі пліч-о-пліч з атовцями. Для багатьох тих, хто повернувся з війни, він став не просто духовним наставником, а й справжнім другом.
Проєкти та плани
Священик має багато задумів щодо розбудови храму. Він немало гарує власноруч з помічниками-парафіянами. Наприклад, зараз будує їдальню, аби в холодні пори року обіди кухні Св. Миколая відбувалися у приміщенні.
Нині за кошти жертводавців відбувається реконструкція будинку, де з часом буде Свято-Покровський монастир сестер Св. Йосифа, розташований неподалік Храму Всіх Святих Українського Народу. В Южноукраїнську сестри-монахині мешкають з 2016-го. Щодня спільно із священиком вони моляться богослужіння, в яких дякують Богові, що дає нам життя, за мир, добробут нашої України, за всіх жертводавців, за все місто. Також сестри проводять катехизацію дітей та дорослих.
На завершальному етапі облаштування Соціально-Катехитичного Центру ім. митрополита Андрея Шептицького, що розташований у нижній частині церкви. Тут отець Ігор планує проводити різноманітні виставки про історію УГКЦ, Голодомор, життя та діяльність митрополита Андрея Шептицького, патріарха Йосифа Сліпого та інших відомих духовних і державних діячів. Також у Центрі відбуватимуться різноманітні зустрічі з захисниками, родинами загиблих воїнів АТО/ООС, соціально незахищеними людьми. Отець Ігор мріє, що незабаром тут можна буде випити кави та поспілкуватися після богослужінь, як це практикують греко-католики у Канаді.
А ще у планах настоятеля Храму УГКЦ побудова дзвіниці. Нещодавно добродій Ігор Копко подарував парафії три дзвони, вироблені в Польщі за спеціальною технологією. Кожен із них має своє ім’я: Св. Володимира і Ольги (80 кг), Св. Архангела Михаїла (50 кг) та Св. Юрія (30 кг).
Подаровані парафії УГКЦ дзвони
За п’ятнадцять років отцю Ігорю вдалося чимало, але він продовжує невпинно трудитися і вважає, що кожна людина повинна мати ціль та працювати для неї. Священик завжди толерантний. Настоятель Храму Всіх Святих Українського Народу зазначає, що Греко-Католицька Церква доступна і відкрита абсолютно для всіх. Для того, щоб сюди прийти, потрібне лише бажання.
