На лівому березі Південного Бугу від поромної переправи на село Богданівка, вниз по течії, аж за скелю Пугач, на початку 20-х років минулого століття були в наявності сім водяних млинів. Як склалась доля цих працюючих мукомелень? Які прізвища носили їх власники, що останніми були на них мірошниками?
Днями отримав від Шарафанова Олександра Миколайовича, краєзнавця півдня Миколаївщини, архівну довідку з Державного архіву Миколаївської області (ДАМО) про засудження та реабілітацію Лопати Олександра Івановича, 1885року народження, жителя села Костянтинівка Благодатнівського (Арбузинського, Первомайського ) району.
Це не просто документ установи з «мокрою» печаткою. Це одна із сторінок сторічної давнини нашого краю.
На лівому березі Південного Бугу від поромної переправи на село Богданівка, вниз по течії, аж за скелю Пугач, на початку 20-х років минулого століття були в наявності 7 (сім) водяних млинів.
Як склалась доля цих працюючих мукомелень? Які прізвища носили їх власники, що останніми були на них мельниками? Скупі відповіді на ці запитання знаходимо в щоденнику археологічної експедиції БОГЕСу в 1930-31 роках і згаданій архівній довідці.
Отже. Навпроти острова Великого (Кривого) води Бугу приводили в дію колеса чотирьох млинів. Перші три, від Золотої Балки (Золотарки), належали в 1921 році заможному селянину села Костянтинівка Лопаті Олександру Івановичу. Четвертим млином, що знаходився ближче до сучасного міського пляжу, володів мешканець цього ж села на прізвище Сорока. До речі, млин його був пальцевим (вальцевим). Сумна доля спіткала обох власників. В 1921 році Лопата О.І. був розкуркулений, а в 1930 - заарештований та ув’язнений на 8 років концтаборів. Два його млини були зруйновані, а один переданий до «Харчосмаку».
Архівна довідка надає інформацію про Лопату О.І., як про заможного селянина, його багатодітну родину та велике господарство. Зокрема, до 1917 року в його володінні було 150 десятин власної та 800 десятин орендованої землі, три власних водяних млина, 150 коней, 120 корів, 100 свиней, 10 пар волів, 250 овець, 100 рогатого молодняка, 3 хати, 5 сараїв, 4 комори, та увесь сільськогосподарський реманент. Після розкуркулення, станом на 1930 рік господарство складалось з 1 хати, 3 свиней, 1 сараю, 1 комори, 2 корів, 2 бугівок та 7 десятин землі. Саме цього року він позбувся всього і отримав 8 років концтабору. Запізніле, але в 1989 році Лопату Олександра Івановича було реабілітовано.
Так виглядають руїни водяного млина Лопати О.І., що був переданий «Харчосмаку» на даний час.
Залишки водяного млина Лопати О.І. станом на серпень 2025 року
Залишки водяного млина Лопати О.І. станом на серпень 2025 року
Водяний млин власника Сороки під час розкуркулення взагалі був спалений. Відомостей про самого господаря не знайдено. Старожили пам’ятають, що в селі Богданівка проживали його син і два внука 1920-30-х років народження. На них і загубилось коріння Сороки. Але згадка про нього залишилась в збудованій дорозі до млина. Її так і називають – дорога Сороки. Крім того він мав намір прокласти ще одну дорогу з іншого напрямку. Навіть «порохом» підірвав скелю, що створило велике нагромадження каміння в вигляді зсуву.
Була скеля, яку Сорока підірвав «порохом» для нової дороги
Далі, за міським пляжем, навпроти островів Подороги, археологічною експедицією описано водяні млини куркуля на прізвище Подорога. В цій частині лівого берега ріки було два водяних млини. Вони належали згаданому власнику. Перший млин був зруйнований, а біля другого було ще кілька хаток, між іншим з однієї виселено куркуля Подорогу, в якій вже проживав незаможник. Другий млин був діючий і переданий до «Райкопзерно». Відмічено також, що перед хатою є великі дерева шовковиці.
Так сьогодні виглядають руїни водяного млина власника Подороги, що був переданий до «Райкопзерно»
Залишки водяного млина Подороги. Замість шовковиці сьогодні росте верба
Ось як в щоденнику експедиції згадується сьомий водяний млин.
«…За Пугачем «паланки» - площадки між Пугачем та млином кол. Строцького, тепер артіль №11 «Паланки»… вище млина по Паланковій балці невеличкий хуторок».
Саме в цьому хуторку члени експедиції фотографувались на згадку, на ґанку будиночку, можливо самого власника млина Йосипа Олександрвоича Строцького. Відомо, що він народився в 1898 році в селі Костянтинівка Арбузинського району, українець, станом на 1938 рік мешкав в селі Ташлик, працював мельником радгоспу «Богданівський». Дружина Наталія 43 роки, син Йосип 14 років, донька Людмила 13 років. Заарештований 15.02.1938 року, 07.04. 1938 засуджений до ВМП, 20.04.1938 року відбулось виконання вироку. Розстріляний. 18.09.1989 року обласною прокуратурою реабілітований. На сьогодні цього водяного млина не існує. Він був зруйнований будівництвом АЕС і затоплений водосховищем.
Члени археологічної експедиції БОГЕСу на х.Скроцької (У Паланковій балці). Літо 1930 р.
В підготовці статті використані дані з Ф. Р-5859, оп.2, спр. 4605,6321, ДАМО. Записи щоденника археологічної експедиції БОГЕСу під керівництвом Козубовського за період з 18.06 по 11.07 1930 року., фотографії історико-туристичного клубу "Сагайдак".
03.08.2025р.
