17-річна Анастасія Железнякова нещодавно закінчила Южноукраїнську гімназію і є студенткою Української академії лідерства. Дівчина вважає, що її досвід буде корисним для однолітків, які хочуть усвідомлено підійти до вибору професії та життєвого шляху.
Навіяні стандарти, від яких ми не можемо відійти багато років, не дозволяють нам мислити ширше і відкривати для себе цей світ по-новому. Чомусь для українських учнів поняття gap-year, коли ти береш рік після навчання, аби віднайти себе, те, чим би ти справді хотів займатися, вирішити, у який університет вступати, подорожуючи та досліджуючи континенти та країни, спілкуючись із різними людьми та обмінюючись досвідом – це скоріш аmerican dream, ніж реальність. Чи все ж таки ні?
Не так давно я була такою ж ученицею, яка скоріше б обрала університет за спеціальністю, часто нав’язаний нам батьками, друзями чи загальними трендами. Адже сказати точно, що це те, чим би хотіла займатися найближчі 5-10 років я не певна. І тоді, як насправді вважаю, за щасливим збігом обставин, я опинилася у спільноті студентів Української академії лідерства – спільноті, яка повністю змінила моє уявлення про неформальну освіту в Україні. Бо тепер я сама є студенткою Академії, а чи справдилися мої очікування – читай далі :)
Більше, ніж я взагалі могла очікувати! Час в Академії пролітає ще швидше, ніж у звичному житті. Ми намагаємось зафіксувати та прожити кожен момент тут і зараз. Але чому Академія не схожа на звичайне навчання в університеті чи коледжі?
Насправді різниця величезна – у нас немає пар, лабораторних робіт, журналів з оцінками, залікових книжок та ін. Натомість у нас є програма, яка допомагає розвиватися у 3-х напрямках: емоційному, інтелектуальному та фізичному, можливість зустрічатися з топовими спікерами України, міністрами та секретарями Верховної Ради, послами з інших країн, підприємцями та бізнесменами, які готові поділитися історією свого успіху та викликами, що зустрічалися на їхньому тернистому шляху, волонтерити, подорожувати та досліджувати не тільки регіони своєї країни, а й Європу, досягати своїх маленьких вершин і розуміти що саме ти хочеш від цього життя.
Здавалось би важко у цьому розібратися самому, тому у кожного з нас є свій ментор – людина, яка на основі свого життєвого та професійного досвіду, готова підтримати та направити тебе, не відповідати прямо на твої запитання, а дати можливість самостійно на них знайти відповіді, реалізувати твої ідеї, підсилити та розкрити більш слабкі сторони, побороти страхи та невпевненість.
Наразі інститут наставництва лише розвивається в Україні, але швидко набирає обертів, тому це унікальна можливість для студентів: мати свого особистого ментора і бачити свій ріст під час навчання в Академії.
Але як можна переконати батьків, що ти не готовий зараз обирати майбутній напрямок та йти в університет натомість обираєш gap-year?
Насправді це звична практика закордоном уже багато років, просто у нас вона ще не така розповсюджена. Випускаючись зі школи у 17-18 років, перед тобою цілий світ, і ти спершу не знаєш, куди податися, з чого почати. Саме для цього і є gap-year – рік не відпочинку і розваг, а рік навчання, спроб і помилок, пошуку себе. Інколи цей рік може бути трохи довшим, залежно від різних обставин, але в Академії він триває 10 місяців, після чого ти власне можеш вступати у вищі навчальні заклади - робити усвідомлений вибір, спробувавши себе до цього багато у чому.
Українська академія лідерства - океан можливостей, але скільки ти звідти візьмеш, залежить тільки від тебе.
Творимо себе — творимо Україну! Кожне завтра розпочинається вже сьогодні.
