Галина дуже зніяковіла, коли ми зателефонували, щоб дізнатися про її благодійну місію. Вона не вважає себе героїнею і каже, що це нормально, коли допомагаєш іншим. Енергію потрібно направляти в правильне русло, каже жінка. Вона пошила вже 400 масок. І це тільки початок.
Галина Карлова, сестра Мартиненко Сергія, воїна АТО
— Шию я дуже давно, це моя професія. Вважаю, що в складних умовах всі повинні гуртуватися та робити корисні речі. Інакше паніка просто «з’їсть» людину. Зараз страшне випробовування для українців — пандемія. Усвідомлення страшної загрози для життя зковує свідомість. Люди в паніці: засобів безпеки не вистачає, або взагалі немає.
Дізналася від знайомої, що медперсонал стаціонарного відділення не забезпечений захисними масками. Виникла ідея пошити в першу чергу для медиків маски. Волонтери дали мені 500 гривень на резинку, кафе «Козацька Рада» — п’ять метрів білої тканини. Вже 55 масок я передала в лікарню. Отримала нову тканину від благодійного фонду «Мирне небо» і шию ще. Бо як медики захворіють, то хто нас лікувати буде?
Зараз, разом з волонтерською організаціює «Мирне небо» вирішили шити захисні маски для бійців. Надійшла інформація, що наші хлопці не мають масок. На трьох-чотирьох — одна маска. Як сидіти на карантині і нічого не робити, знаючи про це?
Швиденько замовила тканину через інтернет. 28 березня, разом з «Мирним небом» передали першу партію масок та продукти через «Нову пошту». Через волонтерів дізнаюся про потреби і намагаюся виконати їх.
Передача для бійців
Я не одна така, насправді нас багато в Южноукраїнську. Це і волонтери, і благодійні фонди. Ми всі обєднуємося заради доброї справи. Цю передачу для бійців збирали ще Юлія Горобець, Валентина Богомазова та Зоя Некрасова.
