Микола Самофал – з села на Херсонщині поблизу Берислава, яке було під окупацією рф. Після звільнення там жити стало неможливо, тому 65-річний чоловік і його 86-річна мати змушені були шукати прихисток у Південноукраїнську. У 2023 році вони переїхали сюди і залишилися назавжди.
В останні дні 2025 року пан Микола отримав ключі від модульного будиночка на бульварі Квітковому, 4. Через два тижні саме туди завітала журналістка ЮжкаNews.City, щоб дізнатися, як живеться новосельцю.
Двері відчинила Надія – рідна сестра Миколи Самофала. Вона саме готувала борщ для брата. Сам господар повернувся з прогулянки за кілька хвилин. Ми познайомилися з ним під час офіційного вручення ключів і домовилися про зустріч, коли він трохи обживеться, тому чоловік не був здивований візитом.
Пану Миколі зручно гуляти територією, на якій нещодавно зробили ремонт.
Микола Самофал має другу групу інвалідності: йому частково ампутували обидві ноги. Здебільшого він пересувається на кріслі колісному або на протезах. Будинок облаштували пандусом, але конструкція виявилася незручною. Щоб заїхати всередину, чоловікові доводиться рухатися спиною, а через крутий нахил він боїться перекинутися. Через це не може самостійно відчинити й зачинити двері, тож виходить із дому лише тоді, коли поруч є хтось із рідних.
А ось так чоловік заїжджає до свого будинку.
Як живе новоселець
Усередині будинку тепло й затишно. Надія навідується до брата щодня – приносить їжу або готує на місці. Житло формально отримували двоє – мати і син. Але місця замало: лише один диван і недостатньо простору для колісного крісла. Тому Валентина Григорівна і надалі живе у доньки.
– У Південноукраїнську я живу вже 40 років. Довгий час працювала на атомній електростанції, а зараз на пенсії. Маю час, щоб подбати про брата. Це добре, що в нього є окреме житло. У нас, хоч і трикімнатна квартира, але місця мало для всіх. Ми з чоловіком живемо у залі, син з онуком – у одній спальні, а мамі віддали – другу. Миколі важко було з нами. До того ж квартира на восьмому поверсі, – пояснює Надія.
Пані Надія готує для брата.
Перед переїздом у модульний будинок Микола з матір’ю місяць знімали квартиру на першому поверсі. Остаточне рішення про необхідність оренди прийняли після того, як чоловік на протезах змушений був піднятися на восьмий поверх, бо ліфт не працював через відключення світла. Новину про модульний будинок вони отримали 25 грудня – на Різдво.
Пан Микола каже, що загалом задоволений житлом. Єдиний суттєвий мінус – пандус. Сестра додає, що також бракує поручнів біля унітазу. Водночас чоловік радіє спокою довкола.
– А з чого мені перебирати? Повертатися все одно ж нема куди. Тут добре: машини не їздять, люди ходять. Голуб до мене прибився – щодня прилітає під двері, а я його годую. Пообіцяли, що незабаром проведуть кабельне телебачення та інтернет. Тоді вже родичі встановлять мені телевізор.
Микола любить складати пазли – у нього вже ціла колекція. Також викладає картини з алмазної мозаїки. Читає книги, які бере для нього в міській бібліотеці мама. Самостійно туди потрапити він не може через високий поріг, але дуже хотів би.
Микола Самофал дуже любить складати пазли.
Шлях через війну і хворобу
Народився Микола в Чернігівській області. Після восьмого класу навчався і жив у Києві 10 років. Після смерті батька його родина переїхала на Херсонщину, а в 1986 році туди ж повернувся і Микола. Коли почалася повномасштабна війна, його село опинилося в окупації, а згодом було звільнене. Саме тоді загострилися проблеми з ногою, раніше травмованою після численних переломів.
– Посинів палець і я звернувся до лікарні. Мені ампутували пів стопи. Півтора місяця не заживало. Потім ще трохи відтяли, але залишили п’яту, – згадує пан Микола.
Через атеросклероз посинів палець і на іншій нозі. А 31 січня 2023 року сестра Надія забрала брата до Південноукраїнська на лікування. Мати тоді відмовилася їхати: «Рятуйте його, а я тут якось виживу».
За два тижні їй стало зле – волонтери перевезли її до доньки. Так родина возз’єдналася. Через шість місяців Миколі ампутували другу ногу вище коліна.
Микола з матір'ю та сестрою у день вручення ключів від модульного житла.
Людина, яка не втратила надії
Попри всі випробування долі чоловік зберігає оптимізм і намагається жити повноцінне життя наскільки це можливо. Так сталося, що він немає дітей. Але в нього є добра сестра, яка підтримує та вселяє надію. Є рідний брат, але вони не спілкуються. Надія пояснила, що так склалося через розбіжність поглядів. Брат живе у Криму. Вони знають, що він живий і здоровий – і цього поки що достатньо.
Двоє рідних людей, які підтримують одне одного.
Розмова з Миколою була щирою і теплою. Наприкінці журналістка пообіцяла посприяти у вирішенні питання з пандусом. Через кілька днів ЮжкаNews.City зв’язалася з Олександром Миронюком, директором КП ЖЕО – підприємством, яке облаштовувало модульне містечко. Він відреагував миттєво: уже за пів години приїхав на бульвар Квітковий, 4.
Олександр Миронюк оглядає пандус.
Пан Микола показав, як він користується пандусом, пояснив, що саме потрібно змінити для безпеки та зручності. Олександр Миронюк усе зафіксував і пообіцяв швидко виправити недоліки. Окремо ми озвучили проблему з відсутністю поручнів у туалеті – комунальники пообіцяли врахувати і це.
Рукостискання, як підкріплення домовленостей.
Сподіваємося, вже зовсім скоро пан Микола зможе вільно й безпечно виїжджати зі свого дому. А наше медіа триматиме ситуацію під контролем.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
