Війна принесла не лише біль і втрати, а й масштабувала соціальну реальність: у суспільстві стрімко більшає людей з бойовим досвідом, пораненнями, набутими інвалідностями. Їхнє повернення у мирне середовище – важливий етап адаптації, що вимагає чітко продуманої підтримки. У цьому контексті перед роботодавцями постає необхідність оновлення кадрових практик. Мова не лише про доступність і гнучкі форми працевлаштування, а й створення повноцінного простору, куди колишні військові можуть інтегруватися не епізодично, а на рівних.
Попередній досвід – основа майбутньої підтримки
На Південноукраїнській АЕС поки що не спостерігається масового повернення демобілізованих працівників. Це поодинокі випадки, які не створюють статистичної хвилі, але цей процес невідворотний. ПАЕС має чи не найбільший серед українських атомних станцій відсоток мобілізованих працівників. Серед них й жінки-медикині. Відтак ключовий виклик полягає не в реагуванні постфактум, а в продумуванні адаптаційних рішень наперед.
Звісно, підприємство не починає з нуля. Кадрова політика ПАЕС завжди була соціально орієнтованою, зокрема в межах виконання законодавчої вимоги, яка зобов’язує роботодавців із чисельністю понад 25 осіб забезпечувати не менш як 4% робочих місць для людей з інвалідністю. Варто визнати, що для підприємства зі специфікою виробництва, як-от атомна електростанція, це завдання не просте. Утім, наразі 163 працівники з функціональними обмеженнями долучені до роботи на АЕС.
– У нас є вакансії посад з нормальними умовами праці, де відсутній вплив шкідливих або особливо шкідливих факторів. Там можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас особи з інвалідністю працюють і на робочих місцях зі шкідливими умовами праці, якщо це дозволяє стан їхнього здоров’я. Питання в іншому – людей відповідного кваліфікаційного рівня, які б могли у нас працювати, у центрі зайнятості обмаль.
Рівночасно така норма права тривалий час підкріплювалася участю АЕС у впровадженні Плану заходів Кабінету Міністрів «Безбар’єрна Україна», що визначала вектор систематичних змін як виробничого, так і соціального середовища. На практиці це вже помітна реалізація базових елементів фізичної доступності: облаштування пандусів, монтаж опорних поручнів, встановлення кнопок викликів персоналу, пониження бордюрів, переоснащення зупинки громадського транспорту із можливістю зручної посадки та висадки. Ці інфраструктурні рішення охоплюють як об’єкти атомної станції, так і міські території, що перебувають на балансі підприємства. Як зауважує начальник відділу соціальних програм філії «ВП ПАЕС» Валерій Кичак, інклюзивність – це не лише вимога, а й соціальна відповідальність:
- Підприємство системно працює над темою доступності ще з моменту свого заснування. Інклюзивність закладалась на рівні проєктних рішень для багатьох об’єктів, зокрема спорткомплексу «Олімп» та Палацу культури «Енергетик», які ще на етапі будівництва проєктувалися з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Таким чином, нинішні кроки у сфері безбар’єрності – це не стрибок у нову площину, а логічне продовження тієї стратегії, яку підприємство послідовно втілює протягом десятиліть.
Інфраструктура – лише один пласт. Інший аспект безбар’єрності – посттравматичне відновлення захисників. Південноукраїнська АЕС уже не перший рік підтримує міську програму допомоги ветеранам через надання послуг в оздоровчо-реабілітаційному комплексі «Іскра». Тут колишні військовослужбовці, зокрема й працівники філії, проходять 15-денний курс фізичної та психологічної реабілітації під наглядом спеціалістів: фізіотерапевтів, масажистів, невропатологів. Для кожного розробляють індивідуальний план процедур: грязьові та хвойні ванни, галотерапія, масажі, лікувальна гімнастика тощо. У планах - оновлення обладнання та впровадження меню на замовлення, що ще більше персоналізує догляд.
Якщо фізична реабілітація допомагає поновити контроль над тілом, ментальна – над життям. Повернення до мирної праці не завжди синхронізується із внутрішнім відновленням. У відповідь на це психологи ПАЕС запустили цільові програми ментальної підтримки – професійні воркшопи із психологічного здоров’я, орієнтовані на реінтеграцію тих, хто повернувся з передової, а також для підтримки їхніх рідних. Особливий акцент зроблено на підготовку керівників середньої ланки управління, бо саме через їхню щоденну взаємодію формується психологічний клімат у колективі.
- Завдання полягає не тільки в підтримці адаптації працівників, а й у формуванні в керівників навичок взаємодії з ними. Розуміння, співпереживання та розвиток емоційного інтелекту управлінців стають ключовими чинниками цього процесу, – акцентує начальниця відділу розвитку персоналу Катерина Черешня.
Новий етап: цільова програма безбар’єрності на рівні філії
Після років поетапних змін Південноукраїнська АЕС переходить до якісно нового рівня системної інклюзії. У 2025 році тут запустили власну програму з реалізації національної стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року. Її розробили фахівці відділу соціальних програм. Це новий підхід, який інтегрує інклюзивні принципи в управлінську стратегію підприємства. Він визначає п’ятирічну траєкторію дій для створення доступного середовища на станції і спроєктований на реальні потреби працівників філії: від людей з інвалідністю до демобілізованих працівників.
- Ця програма впроваджується в середньостроковій перспективі – 5 років, – зазначає Валерій Кичак.
У межах впровадженого проєкту підприємство планує виконати і вже реалізує низку цільових заходів за шістьма напрямами трансформації: фізичним, інформаційним, цифровим, соціальним, економічним та освітнім. Нинішня програма має чітку структуру, розподілену відповідальність і контрольні етапи впровадження.
Один із ключових елементів програми – анкетування працівників. Воно проводиться двічі: спочатку, аби виявити реальні потреби й бар’єри, згодом у 2027 році, щоб перевірити, наскільки зміни справді працюють. Не менш вагомою є соціально-психологічна адаптація. У документі прописано роботу з мобілізованим персоналом та працівниками з інвалідністю. Це означає, що психологічна підтримка переходить у формат регулярної допомоги. Пунктом відповідальності стає й людський фактор: у кожному підрозділі визначають конкретних осіб, котрі супроводжуватимуть працівників з особливими потребами. Їхня роль – бути поруч у доцільні моменти допомагати у подоланні бар’єрів, під час користування ліфтами, проході на територію станції тощо. У фокусі – й нове будівництво. Жоден об’єкт нині не проєктуватиметься без урахування принципів доступності. Програма торкається навіть культури спілкування, як то впровадження словника толерантної мови, аби закріпити коректні та етичні формулювання в робочому середовищі.
До речі, програма вже перейшла від теорії до практики. Цьогоріч на Південноукраїнській АЕС вперше було проведено оцінку рівня безбар’єрності об’єктів із залученням представника маломобільної групи населення. Це був практичний аудит, під час якого доступність оцінювалася з позиції реального користувача. Ініціатива передбачала перевірку транспорту, маршрутів руху територією підприємства, входів до ключових підрозділів: управління кадрів, бухгалтерії, служби фіззахисту, відділу соціальних програм тощо. Особливу увагу приділили перевірці кнопок виклику, пандусів, а також інформуванню – у вигляді табличок із контактами відповідальних осіб. Участь людини, яка щодня стикається з просторовими обмеженнями, дозволила ідентифікувати неочевидні бар’єри, що залишаються поза увагою під час стандартних технічних оглядів.
Станом на сьогодні на ПАЕС повертаються демобілізовані працівники. За кожним із них, відповідно до законодавства, зберігається місце роботи та посада. Якщо ж повернення на попередню посаду неможливе за станом здоров’я, підприємство задіює всі механізми адаптації, каже Михайло Костюченко:
- Спільно з підрозділом, де працював колишній військовий, розглядаємо альтернативні варіанти зайнятості, підбираємо нову посаду або організовуємо перенавчання. Ми переглядаємо кожне робоче місце, аби працівнику було максимально комфортно й він міг повноцінно виконувати свої обов’язки. Наші військові – в особливій повазі.
Віталій Іванов: адаптація після фронту
Упровадження безбар’єрного середовища на ПАЕС знаходить реальне втілення в історіях працівників, які повертаються до мирної праці після поранень. Віталій Іванов – один із таких прикладів.
До початку війни чоловік працював у енергоремонтному підрозділі в цеху з ремонту реакторного устаткування, був помічником майстра. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов до військкомату, за місяць його мобілізували. Віталій служив командиром розвідувального взводу, воював на Запорізькому та Донецькому напрямах. Унаслідок поранення втратив частину кістки правої ноги та зазнав тяжких ушкоджень стопи.
Віталій Іванов, ветеран
Після лікування Віталій повернувся на Південноукраїнську АЕС, але вже в інший підрозділ. Зміна місця роботи стала можливою завдяки тій кадровій політиці, яку підприємство почало впроваджувати після підтримки демобілізованих працівників. Вона передбачає індивідуальний підхід, реальну оцінку можливостей людини та підбір функціоналу, який вона зможе виконувати.
Отже, усі зусилля Південноукраїнської АЕС формують цілісну модель адаптації людей з досвідом війни у виробниче середовище, вони мають шанс масштабувати зміни у внутрішній культурі підприємства – від маршрутів до мови, від працевлаштування до психологічної підтримки. Це не лише про доступ, а й про гідність.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
