Знову Південноукраїнськ у скорботі: шостого жовтня мешканці міста зібралися на площі ПК «Енергетик», щоб провести в останню путь ще одного земляка – Андрія Орловського. Він став до війська ще у 2020 році, бо відчував у собі поклик воїна.

Андрій Орловський – мужній воїн.Андрій Орловський – мужній воїн.Автор: Наталя Кравець

Дитинство і шлях до професії

Андрій Анатолійович Орловський народився у 1979 році у Південноукраїнську. Саме тут зробив свої перші кроки, тут пішов до школи №3, де залишив по собі добру пам’ять серед учителів та однокласників.

Після школи Андрій Орловський вступив до Одеського політехнічного інституту на спеціальність «Автоматизація технологічного транспорту». Опанувавши фах інженера, повернувся до рідного міста і працював на Південноукраїнській атомній електростанції на посаді майстра турбінного цеху. Колеги цінували його як чудового спеціаліста, а друзі – як щирого, надійного та доброго товариша.

Поклик захисника

У 2020 році Андрій Орловський звільнився з роботи й підписав контракт на військову службу.
З самого початку вторгнення російської федерації в Україну ( з 2014 року) він відчував, що його справжнє покликання – бути воїном, боронити рідну землю.

У лютому 2022 року підрозділ Андрія направили на оборону Маріуполя – міста, яке стало символом незламності. 3 березня зв’язок із ним обірвався. Згодом рідні дізналися, що він потрапив у полон до окупантів і перебуває в Оленівському таборі.

Надія, що трималася до останнього

Чекали бодай якихось звісток. Двічі через Червоний Хрест приходили короткі листи. Андрій обіцяв повернутися. У його словах була надія: люблю, сумую, все добре, обміняють, повернусь.

У січні 2024 року мав відбутися обмін полоненими, у якому рідні сподівалися побачити Андрія. Однак Україну сколихнула страшна звістка: сталася авіакатастрофа, у якій загинули десятки військовополонених. І знову невідомість понад рік...

Лише нещодавно тіло Андрія Орловського було ідентифіковано. Він повернувся додому не так, як усі чекали, але – назавжди. Повернувся у пам’ять міста, у серця людей, у безсмертя. Сьогодні найболючішу втрату переживають його син, сестра та близькі.

Під час церемонії прощання зі словами співчуття до родини загиблого звернулися: Марія Дроздова – заступниця міського голови та майор Андрій Чорний – начальник відділу ЦВС Вознесенського районного ТЦК та СП.

Південноукраїнська громада схилила голови в скорботі. Усі, хто прийшов провести Андрія Орловського, говорили одне: Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях.

Автор: Наталя Кравець

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися