День будівельника 2025 року для південноукраїнців має особливе значення: цьогоріч громада святкує 50-річчя початку будівництва Південноукраїнського енергокомплексу та міста-супутника атомної станції. Продовжуючи тему «За що ми любимо Південноукраїнськ» ми поспілкувалися з Євтушенком Борисом Олександровичем, який від самого початку був безпосереднім учасником створення міста і його інфраструктури. У його розповіді - спогади про перші кроки будівництва, зміни в місті та будівельній галузі, а також цінні побажання для сучасних будівельників і мешканців.
Коли та як ви опинилися на будівництві Південноукраїнського енергокомплексу? Скільки Вам тоді було років? Розкажіть про Ваш внесок у будівництво промислових об’єктів та у розвиток міста.
- На будівництво Південноукраїнського енергокомплексу потрапив у 1975 році. Першого жовтня я вже працював майстром на ПРОМ-3 в управлінні будівництва під керівництвом Калінчука. Ця дільниця тоді якраз організовувалась. Мені було 26 років. Десь місяць працював на проммайданчику, а потім був переведений на ПРОМ-1. Брав участь у будівництві перших гуртожитків: третього, четвертого, першого. Будинок № 11 був більш-менш змонтований, працював на 10-му, 12-му і далі увесь перший мікрорайон, другий. Тобто об’єкти соцкультпобуту: садки перший, другий, школа, торгівельний центр, що на «п’ятачку», там колись велика їдальня була. Перший клуб будували металевий, першу насосну. У мене була комплексна бригада, теслярі-бетонники. Практично всі фундаменти, всі загальнобудівельні роботи виконувалися, можна сказати, за моєю участю. Ну і потім третій мікрорайон починали, там шостий дитсадок. А далі – сьомий, восьмий... Це теж будували ми. Школа перша, друга, четверта. Практично у 75% будівництва міста я брав участь. Десь через 10 років перейшов у ПТО управління будівництва. Там рік пропрацював. Далі – на ПРОМ-8, ПРОМ-7, СУ-3. Тобто всі етапи, всі реорганізації, які відбувалися на будівництві, я пройшов. Виконував усі завдання, які ставилися в управлінні будівництва ПАЕС, потім в Юженергобуді. Зараз моя посада – головний інженер ПрАТ «Юженергобуд».
Пам’ятаєте, що тут було 50 років тому, коли Ви приїхали?
- Що тут було? Будували третій гуртожиток, збирали його з блок-кімнат – це перша в місті будівля. Паралельно робили фундаменти четвертого та першого гуртожитків, готували фундаменти під житлові будинки № 10,11, 12. Це нумерація по-старому, по-будівельному. Пішов потік. Спочатку жив у селі. Десь у межах року. Усі тоді жили в селі. Коли здали вже перший будинок-гуртожиток, перейшов туди жити, а потім отримав квартиру в 12-му будинку. Це було десь у вересні-жовтні 1976-го.
Як, на Вашу думку змінилося місто за ці 50 років? Що змінилося в будівельній галузі за пів сторіччя?
3. Місто змінилось, нема порівнянь. Тоді навіть доріг не було, не було як пройти. Сьогодні місто більш-менш упорядковане. Вважаю, що воно у хорошому стані. А в будівельній галузі за ці роки все змінилося, з’явилися нові види матеріалів, нові технології. Дуже вдосконалилися оздоблювальні роботи. Раніше і техніки було мало. Один кран є, і достатньо. Ну, викручувались, старалися. Не скиглили, не нили, а робили свою роботу. А взагалі-то принцип будівельних робіт з часом ніяк не міняється: бетон, арматура… Тільки зараз можливостей більше. В Юженергобуді практично вся техніка помінялася. Позакупляли нові машини. Не так, що, як кажуть, зльоту з перельоту, а потрошку, потрошку, щось докупається, щось списується.
Що б Ви хотіли повернути з того часу в сучасність?
- Я думаю, тоді люди були дружніші. Мені здається, тоді люди були більш врівноважені, більш згуртовані, безкорисливі. Їхали сюди здалеку. Раніше треба було – у дві зміни, якщо треба – у три. І ніхто не сперечався. Зараз трошки не так. Зараз люди замкнутіші, більше думають про себе, а не про роботу.
5. За що Ви любите Південноукраїнськ?
Ну, по-перше, це місто будували ми – це покоління людей, які ще трошки залишилися. Зараз коли глянеш на місто, згадуєш одне, друге, третє, там те було, там те. Були й негаразди, були всілякі моменти. Важко було, але цікаво. Ну, саме місто зараз гарне, красиве, затишне. Мені подобається. Для життя підходить.
А що б Ви змінили в нашому місті, якби могли?
- Хотілося, щоб благоустроєм займалися більше. Просто дивишся, все, що було, потихеньку ламається, виходить з ладу. Треба, щоб якість відновлювальних робіт була кращою. А в цілому, мені місто подобається.
Ваші побажання південноукраїнцям у зв’язку з ювілейною датою: 50 років з початку будівництва. Побажання будівельникам напередодні професійного свята.
- Своїм колегам-будівельникам бажаю наснаги в роботі, мати хороші об’єкти, великі обсяги. Робота для будівельників у Південноукраїнську є. Дуже щільно працюємо з атомною станцією, із замовником. Вважаю, що роботи вистачить всім, хто хоче працювати. Ну, а містянам бажаю здоров’я і щоб якнайшвидше закінчилася війна. Оце головне. А все інше буде.
