Мистецькі акції – одна з традицій Південноукраїнська. Персональна виставка художника-аматора Олександра Куліченка в галереї «Гард» присвячена 50-річчю з початку спорудження енергокомплексу та міста енергетиків.

Афіша виставки виконана художникомАфіша виставки виконана художником

Олександр Куліченко – інженер-метролог, майже 40 років пропрацював на Південноукраїнській АЕС. У прибузький край на ударне молодіжне будівництво разом із молодою дружиною приїхав з сонячного Азербайджану, де працював на бакинському заводі побутових кондиціонерів. Олександру тоді було 26, і середній вік мешканців Костянтинівки-2 у 1986 році якраз сягав 26 років. Каже, був у захваті від того життя, що вирувало навколо будівництва енергокомплексу, та відразу влився в колектив атомників.

Олександр Куліченко на вернісажіОлександр Куліченко на вернісажіАвтор: Лариса Мініна

Коли Куліченку виповнилося 52, несподівано для себе і оточення, інженер-метролог захопився малюванням. Ця персональна виставка – результат творчості митця за більш ніж 10 років. Сам він називає себе вільним художником, а ще аматором та самоучкою.

Художник залюбки спілкувався з глядачамиХудожник залюбки спілкувався з глядачамиАвтор: Лариса Мініна

– Мені подобається експериментувати, пробувати щось нове. Можливо, тому що я все ще перебуваю в стадії творчого пошуку, - стверджує Олександр Куліченко. Звідси використовування нетрадиційних методів та матеріалів. Він не тільки сам малює чорною кавою та червоним вином, а й охоче ділиться своїми знахідками у сфері живопису з усіма, хто бажає.

Серед улюблених жанрів митець виділяє пейзажі та портрети. А серед технік – графіку за допомогою олівця, сепії, крейди, вугілля, навіть кулькової ручки. Його вражають «виразні можливості з мінімумом засобів», а глядачів – точність, лаконічність та самобутність творів пана Олександра. Ще він «захоплюється аквареллю», а саме «її непередбачуваністю, недомовленістю та унікальністю».

Підтвердження тому кожен бажаючий може побачити в роботах художника. Цього разу невеликі за розміром картини були у галереї тематично згруповані на стендах, що додавало виставці камерності, а відвідувачам – відчуття приватності.

На вернісаж прийшли рідні та знайомі, поціновувачі та однодумці, колеги по роботі та товариші по спільному захопленню. Серед відвідувачів були й представники молодшого покоління, які опановують секрети малювання у мистецькій школі. Усі з великою зацікавленістю розглядали творче різноманіття Олександра Куліченка.

Виставку відкрив куратор галереї «Гард» Богдан Грицевич. Він розповів, як народилася ідея цієї експозиції та наголосив, що мистецтво об’єднує, а будівництво – це творчість.

Богдан ГрицевичБогдан ГрицевичАвтор: Лариса Мініна

Винуватець урочистостей зазначив, що у такому обсязі свої роботи він виставив уперше.

– Підготував не так мало, але й не так багато, як хотілося би. За цей час в мене щось вийшло, і я можу це показати. Багато робіт ще не оформлені. Багато залишилося вдома. Малюнки, начерки. Є декілька робочих зошитів з ескізами і планами нових картин. Портрети, нотатки. Чим такі виставки хороші для творчих людей? Тим, що є привід провести ревізію за певний термін. Подивитися на себе збоку. Послухати людей: що їм подобається, що не подобається.

Художник серед своїх поціновувачівХудожник серед своїх поціновувачівАвтор: Лариса Мініна

Ювілею Південноукраїнська пан Олександр присвятив низку робіт, виконаних за мотивами архівних світлин. Вони стилізовані під старі вицвілі фотографії з альбомів або газет (тут допомогла самобутня техніка малювання кавою).

Будівництво АЕС відтворено за допомогою кавиБудівництво АЕС відтворено за допомогою кавиАвтор: Лариса Мініна

У найближчому майбутньому історичні картини про будівництво і будівельників займуть гідне місце в експозиції південноукраїнського музею.

Зореслава КлименкоЗореслава КлименкоАвтор: Лариса Мініна

– Я прийшла, щоб підтримати Олександра, - сказала директорка міського історичного музею Зореслава Клименко. - Ми співпрацюємо давно, і в нас багато творчих проєктів. Наприклад, на шевченківські дні. Техніка Олександра вражає своєю складністю. Зараз – колекція картин, намальованих кавою. Робітники, які будували атомну. Це вражає. Ще у нас в музеї дуже популярні майстер-класи. Люди ідуть. Це арт-терапія для всіх.

Патріотична серія, присвячена Кобзарю, заслуговує окремої уваги. Портрет Тараса Шевченка, українська хата-мазанка, журавлі в небі, лелека у гнізді, голуб миру тощо намальовані однією безперервною лінією у стилі мінімалізму з додаванням яскравих акварельних включень. Мабуть, це унікальна техніка, відкрита автором.

До речі, одна з картин цього циклу була продана на благодійному аукціоні, влаштованому атомниками на підтримку ЗСУ. Подія відбувалася паралельно з вернісажем, про що поціновувачі образотворчого мистецтва дізналися від фахівчині зі зв’язків з громадськістю та пресою ВП ПАЕС Світлани Дідик. Це була найкреативніша картина на аукціоні, зазначила вона.

Світлана ДідикСвітлана ДідикАвтор: Лариса Мініна

Дякуючи за співпрацю, пані Світлана повідомила, що Олександр Куліченко неодноразово був у складі журі дитячих творчих конкурсів, а його картини прикрашають хол інформаційного центру «Імпульс» та побували на виставці НАЕК «Енергоатом» у Києві.

Пані Алла придбала картину художника на аукціоніПані Алла придбала картину художника на аукціоніАвтор: Лариса Мініна

Згодом до галереї «Гард» завітала й сама покупниця картини Алла, щоб познайомитися з автором, дізнатися історію створення полотна та отримати автограф художника.

Володарка картини разом з її авторомВолодарка картини разом з її авторомАвтор: Лариса Мініна

До речі, товариші по пензлю високо оцінили творчість Олександра Куліченка, про що повідомили у своїх виступах.

Богдан Грицевич та Сергій КолпаковБогдан Грицевич та Сергій КолпаковАвтор: Лариса Мініна

Експериментатор, новатор, шукач. Портрети. Пейзажі. Анімалістка. Мінімалізм. Гротеск. Це все про нього, - дуже емоційно висловився Сергій Колпаков. - Це дуже правильно, що на День міста ми виставляємо саме своїх художників. Це вже традиція. І я хочу, щоб вона не закінчувалась.

Сергій КолпаковСергій КолпаковАвтор: Лариса Мініна

– Він мене завжди захоплював своєю працьовитістю, цілеспрямованістю. Результати говорять самі за себе, - стверджує Ірина Ачкасова. - Роботи чудові!

Ірина АчкасоваІрина АчкасоваАвтор: Лариса Мініна

– Саша, я тебе знаю 25 років. Як радіоаматора. Ми разом займалися, розповів Леонід Щельник. - А потім у 2014 році я пішов на пенсію і теж зайнявся живописом. Я ще не художник, я тільки учусь. Твої картини мене вражають! Акварель в тебе шикарно виходить! Бажаю успіхів!

Леонід ЩельникЛеонід ЩельникАвтор: Лариса Мініна

Олена – дружина Олександра Куліченка доповнила, що її чоловік, крім малювання та радіоаматорства, має ще декілька хобі.

Олена Куліченко перераховує численні хобі свого чоловікаОлена Куліченко перераховує численні хобі свого чоловікаАвтор: Лариса Мініна

– Творча людина – талановита у всьому, - зазначила дружина художника Олена Куліченко. – У нашій квартирі на дев’ятому поверсі ми будували човни, будинки. Чим тільки Саша не захоплювався! Він знає мови: англійську, іспанську, італійську. Турецьку зараз серйозно вивчає.

Акварель. Атомники-південноукраїнціАкварель. Атомники-південноукраїнціАвтор: Лариса Мініна

До уваги глядачів були тематичні серії, де зображені пейзажі Південного Бугу, люди нашого міста та їх трудові будні.

На присутніх з одного куточка зали зворушливо дивилися з «портретів» тварини анімалістичного циклу.

Автор: Лариса Мініна

Навпроти – автопортрети художника часів тотального карантину та боротьби з коронавірусом, де митець з великим відчуттям гумору показав емоції, пов’язані з пандемією.

Щодо портретів, то у Олександра Куліченка є своя цікава історія, якою художник ексклюзивно поділився в кулуарах виставки.

Олександр КуліченкоОлександр КуліченкоАвтор: Лариса Мініна

Він згадав, як на початку творчої кар’єри думав, що портрет людини під силу лише досвідченому, маститому живописцю. Але через півроку малювання пейзажів, все-таки наважився доторкнутися до «високого» мистецтва.

– Вирішив подарувати на день народження свого кума Миколи його портрет. До цього вважав, що це верх досконалості, до якого мені ще далеко. Взяв, намалював, подивився: «Нічого собі! А він схожий!» Це здивувало, зачепило і надихнуло. Так я почав зображати людей. Подумав, треба вчитися і тренуватися. Я простимулював себе: дай-но намалюю усіх своїх співробітників по метрології. Нас було 35. Прикинув математично: якщо буду малювати по одному портрету за місяць, то це розтягнеться на три роки. Склав графік днів народжень і почав втілювати у життя. Вийшло не за три роки, а за два, і не 35 портретів, а 50. Люди звільнялися, приходили нові. Малював наших пенсіонерів… Використовував акварель, крейду, вугілля, навіть кулькову ручку.

Згодом портрети майстра розійшлися всією країною та й за кордоном: Азербайджан, Молдова, Італія, США…

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися