За ініціативи членів родин військовополонених та зниклих безвісти, за підтримки південноукраїнських волонтерів у суботу 15 березня відбувся патріотичний автопробіг у Первомайську. Колона автівок проїхалася головними вулицями міста. Після цього біля міської ради відбулася мирна акція-нагадування.

Автор: Лариса Мініна

Не можна мовчати! І не можна забувати про тисячі військових, що потрапили в полон або зникли безвісти. Їхні рідні потребують уваги і підтримки. Їм потрібно відчувати, що вони не наодинці із своїм горем. Тому суботнім ранком активісти з Південноукраїнська зібралися на «п’ятачку», прикрасили свої автівки прапорами та плакатами і вирушили у бік Первомайська.

Дорогою до колони приєдналися декілька авто з Арбузинки.

Автор: Лариса Мініна

У Первомайську зупинилися на паркувальному майданчику біля АЗС «Укртатнафта». Там південноукраїнців і арбузян вже чекали первомайські учасники акції.

Автор: Лариса Мініна

Автопробіг стартував о 10.00. Колона у супроводі поліції попрямувала за маршрутом: вулицею Київською до вулиці Михайла Грушевського, через площу Визволення по вулиці Одеська до кільця в районі вулиці Олександра Коротченко. Водії сигналили. Важко було порахувати усі автівки. Здавалося, що увесь Первомайськ рухається з прапорами та плакатами під супровід сигналів.

На кільці колона розвернулася попрямувала у зворотньому напрямку до площі Визволення, звернула на вули Івана Виговського та зупинилася біля міської ради.

У сквері Шевченка водіїв-активістів вже чекали учасники акції-нагадування на підтримку військовополонених та зниклих безвісти бійців. Вони стояли по периметру площі з портретами своїх рідних.

Зустріч розпочалася із хвилини мовчання в пам’ять українців, які віддали своє життя за Батьківщину. Усіх, хто воював, усіх військових і цивільних, дорослих і дітей, усіх, хто міг ще жити, якби росія не почала цю війну.

Після державного гімну України до присутніх звернувся організатор автопробігу Костянтин Кондаков, який запропонував спілкування у форматі «Живий мікрофон». Кожен бажаючий міг підійти і розповісти про свого рідного бійця, за яких обставин він зник або потрапив у ворожий полон. Лунали слова підбадьорення та віри щодо повернення військових додому.

  • Дякую всім, хто сьогодні прийшов, хто підтримує нас, допомагає вистояти, пережити цей біль, страх. Надія не вмирає. Ми чекаємо кожного нашого рідного. Я думаю, що обніму свого сина в найближчий час. Чекаю від нього дзвінка: «Мамо, я живий!» Я чекаю доки, поки буде битися моє серце.
  • Давайте будемо об’єднуватися, шукати разом. По одному – це дуже важко.
  • Пішов добровольцем з перших днів війни, і 14 березня, по іронії долі, в День добровольця він загинув у Донецькій області. Я вимагаю від держави репатріації тіла свого брата.
  • Хочу закликати не втрачати надію, тримати її в серці, плекати її і чекати! Кожен з нас – це голос військовополонених і безвісти зниклих. І ми будемо чекати на них. Настане бажана перемога і наші хлопці всі повернуться додому.
  • Пропоную ці акції проводити як у інших містах кожної суботи. Збиратися тут, пам’ятати і нагадувати владі, що ми чекаємо.

Біля «Вільного мікрофону» мова йшла про морських піхотинців, захисників Азовсталі, яких рф дуже неохоче повертає до дому. Ти, хто виступав, а це були матері, дружини, сестри, побратими зниклих безвісти або полонених, часто не могли стримати сліз.

Хвилин за двадцять після початку акції пролунав сигнал повітряної тривоги, як нагадування, що ворог продовжує свою чорну справу. Під виття сирени Костянтин Кондаков оголосив про закінчення акції, щоб не наражати всіх на небезпеку.

Автор: Лариса Мініна

Проте стихійно мітинг продовжувався ще деякий час. Жінки підходили і вигукували: Хто тут є з 53 бригади? …123 бригада… 186 батальйон? Вони задавали питання, як таке могло трапитися? Жалілися на халатне відношення деяких командирів, вимагали притягнути їх до відповідальності.

Два військових священника: капелан Валентин з Південноукраїнска та капелан Михайло з Первомайська запросили присутніх до спільної молитви.

Автор: Лариса Мініна

Організатори автопробігу та акції підтримки військовополонених і зниклих безвістіОрганізатори автопробігу та акції підтримки військовополонених і зниклих безвістіАвтор: Лариса Мініна

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися