До редакції ЮжкаNews.City звернулася мешканка Південноукраїнська Альона Новікова. Вона вже багато років пересувається на кріслі колісному, однак інвалідність не є перепоною для активного способу життя. Питання в іншому: у вільному доступі до необхідних місць.
Одне з найпроблемніших місць для людей на кріслах колісних – це будівля за адресою бульвар Квітковий, 4. Там розташовані майже всі соціально важливі установи: управління охорони здоров’я, соцзахист, спілка людей з інвалідністю, спілка чорнобильців, Червоний Хрест тощо. Заїхати туди на кріслі – завдання не з легких через поганий стан дороги та відсутність пандуса. Альона Новікова просить публічного обговорення проблеми, яка вже довгий час не вирішується міською владою. Вона також розповіла про доступність аптек, супермаркетів, медичних закладів тощо.
Альону Новікову часто можна побачити на вулицях Південноукраїнська.
Маневрувати на кріслі колісному
Альона Новікова пересувається на електричному кріслі. Воно має переваги перед звичайним: можна обрати швидкість, не треба докладати фізичних зусиль. Та навіть з такими можливостями вона іноді не в силі подолати невеликий шлях до спілки людей з інвалідністю, куди навідується щотижня. Жінка продемонструвала, як це відбувається.
На територію колишнього дитячого садка № 5 можна дістатися лише з одного боку – знизу, звідки заїжджають машини. Щоб потрапити на цю дорогу, Альона має проїхатися пішохідною доріжкою і перша перешкода, яку електричний візок долає не з однієї спроби – це прокладена в асфальті труба. У цьому місці покриття просіло і утворилися нерівності.
Перша перешкода подолана, але це ще не все.
Взявши бар’єр, Альона стикається з іншою проблемою: на цій ділянці водії часто паркують свої автівки, закриваючи значну частину проходу.
– Саме на тому місці, де є плавний з’їзд з доріжки стоїть автівка. Людині без фізичних вад проходу вистачить, щоб пройти, а як тим, хто на візках, з милицями, ходунами? Я боюся пошкрябати чужу машину, щоб потім не було неприємностей. У таких випадках доводиться об’їжджати, робити чималий гак дорогою по проспекту Незалежності.
Того дня машина не закривала доріжку і Альона проїхала без перешкод.
Наступного дня ми зафіксували, як безтурботний власник припаркував свою автівку так, як Альона розповідала.
Впоравшись з цим викликом, Альона Новікова постає перед іншим – дорогою у вибоїнах, якщо пройшов дощ, то ще й з калюжами. Маневрувати на кріслі колісному серед усього цього – ще той квест. Жінка справляється, проте не може зрозуміти людської байдужості.
– Чому влада не хоче зробити ремонт цієї території? Можливо тому, що люди у яких все добре, не можуть відчувати те, що відчувають люди з інвалідністю? Людина, яка бачить перешкоду, миттєво відскочить і піде собі далі, якщо я впаду з крісла, то не зможу самостійно підвестися. В інших містах нашої країни зазвичай перед Днем інваліда високопосадовці сідають у крісло колісне. Здебільшого це показне, але навіть така увага до потреб людей з інвалідністю – це вже щось. От якби наші депутати, які не погоджуються виділити кошти на ремонт території, хоч раз проїхалися тут на кріслі колісному…
День, коли ми зустрілися з Альоною Новіковою, був не дощовий, а тому калюж немає. Але й асфальту на дорозі - майже теж немає.
Влада розуміє проблему, але...
У Південноукраїнську поки що жоден представник влади не наважився на подібний вчинок. Проте міський голова Валерій Онуфрієнко висунув ідею разом з секретарем міської ради Денисом Кравченком спробувати проїхатися містом на кріслах колісних. Це було під час круглого столу, який ініціювала наша редакція в межах проєкту «Медіатори громад». Тоді дискутували про доступність міста для людей з обмеженими можливостями.
Спілка людей з інвалідністю писала листи на адресу міської влади з проханням відремонтувати дорожнє покриття на цій території та зробити для крісел колісних заїзд з бульвару Квіткового. І місце зручне для цього запропонували, розповіла голова громадської організації Людмила Горняк.
На цьому місці Людмила Горняк пропонує зробити заїзд з бульвару Квіткового.
– На початку 2024 року приходила комісія на чолі із заступницею міського голови Марією Дроздовою. Обстежили територію. Я знаю, що Марія Борисівна тоді майже переконала депутатів, що це дуже необхідно, але гроші так і не виділили. Ми розуміємо, що, можливо, були нагальніші проблеми, але врешті цю проблему також потрібно вирішити. Незабаром буде прийматися бюджет на 2025 рік. Ми хочемо привернути увагу депутатів, щоб вони заклали кошти на цей напрямок, – наголосила Людмила Горняк.
Ми поспілкувалися з Марією Дроздовою з цього приводу. Посадовиця пояснила, що ремонт потрібно робити капітальний, а не поточний. Відвід води, пандуси – це потребує проєктів. КП ЖЕО вже обраховувало необхідну суму, але депутати так і не виділили гроші.
Заступниця мера налаштована оптимістично і майже впевнена, що у наступному 2025 році міська рада знайде кошти. За словами Марії Борисівни, управління соціального захисту звернулося до управління житлово-комунального господарства, щоб внести цей напрямок до цільової програми.
– На цій території плануємо встановити модульні будинки для ВПО, тоді в комплексі зробимо благоустрій. Це один із варіантів вирішення проблеми. Але навіть якщо проєкт із житлом не вдасться реалізувати, ми ініціюватимемо ремонт території та добиватимемось результатів. Я дуже сподіваюся, що депутати підтримають.
Марія Дроздова та Валерій Онуфрієнко на зустрічі-обговоренні у квітні 2024 року.
Марія Дроздова погоджується, що доступність Південноукраїнська для маломобільних людей на дуже низькому рівні. Починати переформатування потрібно хоча б із території навколо соціального захисту. У подальшому тут планують зробити цілий комплекс із надання соціальних послуг. Наразі чимало приміщень орендують підприємці. Коли строк договорів закінчиться, площа вивільниться для соціальної перукарні, ремонту взуття тощо.
Безбар’єрність міста в цілому
Людмила Горняк показує сходи з іншого боку на територію. Ними йти страшно навіть людям без обмежених рухових можливостей.
Альона Новікова зазначила, що за останні роки зміни у напрямку безбр’єрності відбулися, але не такі, щоб люди з інвалідністю могли відчувати себе комфортно. Пандуси багато де з’явилися, але іноді складається таке враження, що вони зроблені для галочки. Наприклад, пандус в аптеці «Копійка». Щоб заїхати на нього, потрібно подолати високий бордюр, зробити це самостійно – неможливо.
– Там вузька алейка, якщо взяти розгін, то я впираюся в стіну будинку. Дуже-дуже складно потрапити в цю аптеку, хоч вона і хороша. Безперешкодно можна дістатися лише у дві аптеки в нашому місті: у центральну та біля ринку «Відрадного».
Скористатися медичними послугами в нашому місті теж складно людям з обмеженими фізичними можливостями. Якщо у центрі сімейної медицини є спеціальний підйомник, то міська багатопрофільна лікарня – це один із найбільших болів для людей на кріслах колісних. Заїхати туди можна лише з чорного входу.
– Колись приїхала взяти талончик у реєстратурі. Ледь вибралася пандусом, що біля центрального входу в поліклініку. Він дуже крутий. Але у двері не ввійшла, бо вони виявилися завузькими. Довелося кликати персонал. Тоді я зрозуміла, що краще заїжджати з чорного входу. Але навіть у такому випадку доступний лише перший поверх. Зазвичай звертаюся на стаціонарне відділення, бо там є вантажний ліфт. Потім вже викликають до мене потрібного лікаря. Стоматологічне відділення для мене взагалі недосяжне. Як і більшість приватних кабінетів. Зуби лікую лише в «Смайлі». Там і пандус хороший, і двері широкі, і коридор зручний для пересування на кріслі.
Зручний пандус та широкі двері у приміщенні спілки інвалідів. От би такі скрізь.
За покупками Альна Новікова їздить лише до АТБ, що розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі на проспекті Незалежності. Пандус є в іншому АТБ, що навпроти центральної аптеки, але заїхати туди неможливо: вхідні двері відкриваються в бік пандуса. У Сільпо зручна рампа, але замало місця при вході, бо там встановлені скриньки. Альоні ніяково затримувати людей.
Раніше була проблема зняти готівку у банкоматах. Зараз біля центральних відділень «Приватбанку» та «Ощадбанку» встановлені зручні пандуси.
У мерію Альона жодного разу не заїжджала. Але користувалася кнопкою виклику. До неї виходили посадовці, щоб поспілкуватися.
Доглядати за своєю зовнішністю також доступно, хоч і недешево, ділиться досвідом співбесідниця. Раніше, щоб зробити зачіску, перукарка приходила до Альони додому. Зараз жінка користується послугами салону «Христина», що на ринку «Титан».
– Габарити мого візка проходять у двері салону і майстриня мені подобається. Однак доріжка, яка веде до перукарні, у дуже поганому стані: вона вузька і кожна плитка перекошена. Потихенько добираюся.
Безбар’єрність та доступність – тривалий процес, що потребуватиме постійного вдосконалення. І це стосується не лише матеріальних речей, а й свідомості суспільства. Сподіваємося, цей матеріал стане однією з маленьких цеглинок у міцному фундаменті.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
