Михайло Митрофанович Нестерук 15 серпня відзначив 99-річчя. На сьогодні це єдина людина в Южноукраїнській громаді, яка брала участь у бойових діях Другої світової війни.
Поважного ветерана цього дня квітами та віршами вітали активісти і активістки міської ради ветеранів війни та праці.
Від місцевої влади з подарунком та квітами до Михайла Митрофановича завітала Ельвіра Гехад, начальниця Управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради. Лунали щирі побажання здоров’я, миру, злагоди. Присутні домовилися зустрітися через рік, на 100-річний ювілей Михайла Митрофановича.
М.М. Нестерук народився на Вінничині у 1925 році. Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі. Під час війни знаходився під окупацією, але відразу після звільнення області у 1944 році його призвали у військо та направили на навчання у кулеметний батальйон м. Красноярськ. 19-річний Михайло воював у складі ІІ Білоруського фронту, брав участь в обороні на річці Нарва, форсував річку Віслу у Польщі. У Східній Пруссії, в боях під Данцигом, був поранений. Після лікування служив в артилерійському полку. Нагороджений орденом Червоної Зірки, але державна нагорода знайшла героя через сім років після війни, лише у 1952 році.
Працював на будівництві Ладижинської ГРЕС, на Байкало-Амурській магістралі. На пенсії переїхав до Южноукраїнська, де мешкає вже 27 років поспіль.
Фото Михайла Нестерука з Дошки пошани
Почесних гостей зустрічав іменинник особисто, стоячи і з посмішкою. Не зважаючи на свій похилий вік, Михайло Митрофанович досі залишається бадьорим і життєрадісним, навіть полюбляє прогулянки містом разом із своїм 74-річним сином Василем Михайловичем. А в день народження отець і син пригощали усіх незвичайною стравою: соленими огірками з медом. Ексклюзивний рецепт родина Нестеруків привезла з далекого Узбекистану. Коли Михайло Митрофанович працював там на Ферганській теплоелектростанції слюсарем, цім рецептом поділилася одна жіночка, що приїхала у Фергану після вишу за розподілом. Вона була родом з Миколаївської області. Таким чином відбувся своєрідний кругообіг страви, яка побувала в Узбекистані та повернулася в Україну.
Михайло Митрофанович не втомлюється слідкувати за подіями сьогодення. В нього не дуже хороший зір та слух, він при здоровому глузді, знає все, що робиться в країні, в курсі, що наші в Курську область зайшли, розказав Василь Михайлович. А Михайло Митрофанович навіть звернувся до молодого покоління.
- Зараз війна іде. Важко жити. Але молодь живе, трудиться. Спасибі їм. Кожен на своїх місцях, але усі трудяться. Це важливо. Дякую їм, за те що в такий час вони не здаються і захищають нашу країну. Дякую їм! Я знаю, що таке війна. У війну погано жити. Я це пережив, усе знаю. В тилу теж свій фронт - безперервна праця.
Михайло Митрофанович 75 років прожив із своєю жінкою Оленою Семенівною. На жаль, цього року вона померла. Проте залишилися дорослі діти із сім’ями, вісім онуків та шість правнуків. Вони мешкають у різних куточках світу: в Україні, Фінляндії, Йорданії, Америці. Сподіваємось, що усі родичі Михайла Митрофановича побачать фото дідуся та з гордістю порадіють за нього.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
