Незабутні зустрічі відбулися днями в місті енергетиків. З Нідерландів до Южноукраїнська завітала наша землячка Інга Комарницька. Зараз вона мешкає за кордоном, де разом з іншими українками та голландками і навіть з деякими росіянками, активно займається волонтерською діяльністю, допомагає Україні та ЗСУ.

У центрі соціально-психологічної реабілітації

Пані Інзі цікаво було подивитися на дітей з центру соціально-психологічної реабілітації, яким вона вже декілька разів організовувала гуманітарні посилки з Нідерландів.

Автор: Лариса Мініна

Директорка Центру Ярослава Мельник, яка до цього спілкувалася з Інгою лише через інтернет, із задоволенням познайомилася з благодійницею та провела для гості екскурсію закладом.

Автор: Лариса Мініна

А в актовій залі її вже чекали діти. Майже дві третини з них пам’ятають той чарівний день, коли отримали перед Новим роком адресні подарунки від добрих людей з Європи.

Автор: Лариса Мініна

Діти слухали історію життя пані Інги, як вона вчилася в Одесі, працювала в Южноукраїнську, Києві, а потім знайшла своє кохання за кордоном і вийшла заміж за італійця. При спілкуванні стало очевидним, що нічого неможливого не буває, якщо вірити у свою мрію. Правда для цього ще треба багато вчитися і працювати.

Вихованці центру реабілітації підготували для гості музичну композицію та подарували свої малюнки.

Автор: Лариса Мініна

Автор: Лариса Мініна

Там, де бугові мавки плетуть сітки

Дружна команда южноукраїнок, які під брендом «Бугові мавки» невпинно плетуть маскувальні сітки, каримати, кікімори для військових з різних підрозділів, теж мають свою історію спілкування з Нідерландами.

Автор: Лариса Мініна

Інга Комарницька через нашу редакцію попросила зв’язати декілька маскувальних сіток для великої військової техніки, щоб відправити в ЗСУ. Мавочки з азартом взялися за роботу. Вийшла гарна співпраця. Де три сітки, там ще п’ять. У кожну посилку з любов’ю додавали смаколики для наших соколиків.

Після спільних добрих справ на відстані, зустріч була теплою: обіймалися, ділилися враженнями, фотографувалися на пам’ять.

Автор: Лариса Мініна

Тепер вже вони проводили екскурсію по своєму імпровізованому штабу, розповідали, як допомагають військовим, навіть дали приміряти гості кікімору.

А Інга своєю чергою подарувала жінкам косметичні засоби для шкіри, щоб мавочки незалежно від віку, завжди були красивими, я їхні золоті ручки – м’якенькими та спритними.

Автор: Лариса Мініна

На дошці пам’яті та в наших серцях

Коли ми з Інгою їхали поряд з виконкомом, вона звернула увагу на Дошку пам’яті з портретами загиблих южноукраїнців за роки війни з росією. Зупинилися. Підійшли. Стали розглядати. Це було складно емоційно. 20-річні хлопчики, 40-річні чоловіки. Дуже шкода, що їхнє життя обірвала війна…

Автор: Лариса Мініна

Серед загиблих Інга знайшла своїх знайомих та навіть однокласника. Серце матері обливалося кров’ю. У Інги син теж зараз воює у Збройних силах України. Тож наближаємо Перемогу разом. Робимо для Перемоги все, що можемо, кожен на своєму місці. Слава Україні! Слава її героям!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися