Пам’яті Василя Григоровича Россола - вчителя, наставника, тренера з волейболу

– Мабуть, кожен хоч раз брав до рук волейбольний м’яч. Моє знайомство з цим видом спорту почалося в 5 класі. На тренування до спортивної зали Кавунівської школи мене привела однокласниця Наталя Расторгуєва. Зустрів нас тренер Василь Григорович Россол. Першим моїм заняттям було набивання м’яча об стіну. Пам’ятаю, як злякалася, коли тренер своїм сильним голосом крикнув, щоб я не кусала губи. Згодом під чітким керівництвом Василя Григоровича нам, кавунівським волейболісткам, вдалося стати шестиразовими чемпіонками Миколаївської області та учасницями всеукраїнських турнірів.

– Василь Григорович – вчитель-епоха: справжній, сильний, принциповий. Він навчив нас дисципліни, силі волі, навчив працювали в команді, ставити цілі та досягати їх. Ніколи не здаватися, вірити в успіх. Він був справжнім авторитетом для нас – його учнів і вихованців спортивних секцій багатьох поколінь. Йому вдавалося об’єднати всіх навколо себе завдяки своїй неймовірній енергії. Василь Григорович назавжди залишився у нашій пам’яті, як Вчитель з великої літери

– Згадую, як мене привівбрат у 3 класі на волейбол, а потім я боялася, як Василь Григорович кричить, і тікала, коли він їхав на велосипеді в спортзал. Пам’ятаю, як він казав Катюня, одним із перших мене так називав. Пам’ятаю, наші поїздки на змагання, як ми всі разом сміялися в автобусі, як купував нам ковбасу на останні гроші. Як у турпоході тягнув зранку за ноги з намету. Згадую, як просив свою дружину, вчительку фізики, щоб вона не питала нас на уроці, бо ми після змагань. Як він захропів у кінотеатрі) Пам’ятаю, як мене обирали капітаном. Пам’ятаю, як казав, що такої команди, як ми, вже не буде. Пам’ятаю турнір у Новій Одесі, як ми вперше стали чемпіонками, ми плакали і Василь Григорович разом з нами

– Тільки позитивні спогади спливають про Василя Григоровича. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, був життєрадісним, справедливим. Віддавав багато свого часу, навчаючи дітей у спортивній секції. Я згадую його з любов’ю та повагою.

– З 5 класу навчався в Арбузинській ЗОШ № 1. Добре пам’ятаю молодого вчителя фізкультури Василя Григоровича Россола. Працював на уроках він тільки з хлопцями, а дівчата були в іншій групі. Взагалі-то я не дуже захоплювався спортом, мені краще книжку почитати. Однак з Василем Григоровичем цей номер не проходив. Прогуляти урок фізкультури означало, на наступному відпрацювати вдвічі більше. Деколи можна було заробити й копняка, але за діло. А уже в 9 та 10 класах, хто був помічений Василем Григоровичем з цигаркою за туалетом, добре знав, що буде додаткове коло навколо стадіону. А потім Василь Григорович був вчителем у моєї доньки. Пишаюся тим, що вона була в одній із кращих волейбольних команд області. А тренером був мій вчитель – Василь Григорович Россол. Пам’ятаю його слова: «Все, чого не зміг вкласти в тебе, я дам твоїй Ані». Велика шана і подяка нашому вчителю.