Антоніна Мартинко про депутатську діяльність, проблеми громади та шляхи їх вирішення

Депутат місцевої ради – це, в першу чергу, представник інтересів територіальної громади. Це людина, від голосу та розуміння якої залежить вирішення важливих питань громади, що стосуються комфортного проживання в місті, а в умовах сьогодення - допомоги армії.

Антоніна Мартинко – має вже неабиякий депутатський досвід. Адже до обрання в Южноукраїнську міську раду, була депутаткою селищної, а пізніше - районної рад. Вона добре розуміє, що для того, щоб ту чи іншу проблему вирішити, її треба пропустити крізь себе.

Сьогодні ми не тільки поспілкувалися про депутатську діяльність та обговорили проблеми міста, а й дізналися, яка «залізна леді» поза депутатською діяльністю.

Депутатська діяльність вимагає розуміння проблем життєдіяльності людей

- Антоніно Валеріївно, по-перше, вдячна, що знайшли час для нашого спілкування. Розкажіть, чому пішли у депутатство. Який професійний досвід маєте та чи допомагає він Вам у роботі?

- Я тричі була депутаткою різних рівнів: селищною, районною, а в цій каденції – Южноукраїнської міської ради. Тому, знаю і розумію, як працювати. Я рада, що маю можливість допомагати людям. Крім того, понад 15 років працювала у соціальній сфері. Свого часу обіймала посаду директорки Арбузинського центру сім’ї, дітей та молоді в Арбузинці, очолювала Територіальний центр соціального обслуговування населення у місті та виконувала обов’язки директора міської лікарні. Завдяки такому стажу маю розуміння щодо діяльності багатьох напрямків, зокрема тих, що стосуються проблем незахищених верств населення.

- Наскільки мені відомо Ви очолюєте одну з депутатських комісій.

- Не так давно я стала головою профільної комісії з соціальних питань. Працювати в ній мені не складно, бо знову ж таки, маю тривалий досвід роботи у соціальній сфері. Я розумію суть питань, які доносять і населення, і керівники управлінь та відділів даного напрямку. Та й інші колеги нашої комісії - є фахівцями в соціальному напрямку. Це працівники медичної, освітньої галузей тощо. Тому всі зацікавлені у вирішинні соціальних питань, адже чудово їх розуміють.

- А як загалом працюється у депутатському корпусі? Чи легко знаходити спільну мову з колегами?

- Буває по різному. Кожен має власну точку зору. Але ми намагаємось домовитись, почути одне-одного. На жаль, не завжди всіма одноголосно підтримуються соціальні питання. Думаю це тому, що поки людина сама не зіткнеться з тією чи іншою проблемою, їй важко зрозуміти її суть.

Як приклад, питання яке тривалий час у місті обговорюється: аварійний стан доріжок, відсутність достатньої кількості пандусів по проспекту Квітковому, 4. Цей об’єкт відвідують найбільш вразливі і незахищені верстви населення: пенсіонери, люди з обмеженими фізичними можливостями, переселенці, військовослужбовці (часто після пораненя), адже там знаходяться багато соціальних структур - управління соціального захисту, територіальний центр, Товариство Червоного хреста, спілка людей з інвалідністю тощо.

Я вважаю це дуже суттєвою проблемою, яку треба вирішувати негайно. Але чомусь досі депутати не можуть виділити кошти на ремонт цієї території. Розумію, що в країні війна і, звісно, першочергово потрібно виділяти кошти на підтримку наших військових. Але в Южноукраїнську живуть люди і їм потрібна наша допомога!

Під час засідання сесії Южноукраїнської міської радиАвтор: З архіву

- Якось читала поради експертів щодо того, що навіть під час війни життя не варто ставити на паузу. Чи згодні Ви з цим?

- Я впевнена в тому, що навіть під час війни ми, депутати, маємо дбати про добробут і комфортне проживання людей у нашому місті. Пригадую історію, коли один з очільників Миколаївської обладміністрації, при перевірці якості будівництва пандусів в області, зробив експеримент. Він дав можливість одному з керівників, відповідальному за даний напрямок, сісти у крісло колісне та проїхатись по пандусу. Виявилось, робота була виконана не на совість, а «для галочки». Але тоді цей урок засвоїли всі.

Зараз нам теж варто звернути увагу на доступність маломобільних груп населення до багатьох об’єктів і загалом на якість покриття дворів міста, тротуарів. Шкода, не всі мої колеги розуміють нагальність цієї проблеми, або ж не важають її однією з першочергових.

- Одним із найактуальніших питань громади – є медицина і довкола вторинної ланки завжди лунають скептичні розмови. Що можете сказати з цього приводу?

- Я вважаю, що наші заклади охорони здоров’я досить потужні, мають професійні колективи, в яких працюють багато досвідчених лікарів, що дуже важливо. Крім того, до Южноукраїську приїхали медики з окупованих територій. І ми зіткнулися з проблемою надання житла цим людям.

Питання житла взагалі гостро стоїть у нашому місті. Я особисто, як депутатка, ініціювала виділення коштів з міського бюджету на ремонт занедбаної 4-кімнатної квартири під помешкання для медичних працівників і вдячна, що колеги мене підтримали. Зараз там тривають ремонтні роботи. Ця квартира зможе розмістити на час роботи декілька лікарів. Дуже сподіваюся, що в цьому році ремонт повністю завершать.

- В продовження медичної теми, пригадала історію, довготривалих переговорів, щодо виділення коштів на мамограф. Тоді Вас навіть звинувачували в тому, що Ви проти цього обладнання. Прокоментуйте це.

- Я не була проти придбання мамографа, навіть навпаки, адже розумію, скільки жінок потребують регулярних оглядів. І, на жаль, статистика захворюваності на рак молочної залози не втішає. Я лиш прагнула, щоб таке дороговартісне обладнання не було придбане хаотично.

Працюючи в лікарні, я також мріяла про придбання даного обладнання, але тоді ми не могли розраховувати на виділення коштів з міського бюджету на це, так як першочергово, на той час, стояло питання виплати заробітньої плати працівникам лікарні. Адже попередня очільниця невчасно відпрацювала питання впровадження медичної реформи, яка на той час вже активно реалізовувалась по всім медичним закладам нашої держави. Тоді, депутати з розумінням підійшли до цієї проблеми та виділили кошти для виплати заборгованості заробітної плати. Та й зараз я та мої колеги намагаємося підтримувати медичну галузь.

А щодо мамографу: моя пропозиція була – детально вивчити цінову політику та професійний бік. Тобто, має бути спеціаліст, який працюватиме на мамографі. Крім того, я просила фахово підійти до оплати даної послуги. Адже НСЗУ не компенсуватиме ці витрати і нам потрібно внести зміни до Програми та виділити кошти на оплату цієї послуги для населення.

Наразі апарат уже придбаний, і, зі слів директора лікарні Сергія Лупова, вже є спеціаліст, який працюватиме на ньому. Знову ж, як наголошує керівник вторинки, щойно завершиться ремонт у кабінеті і буде отримано ряд дозволів, апарат почне функціонувати.

Вшанування подвигу полеглих героїв - пріоритет

- Антоніно Валеріївно, Ви ще й обіймаєте посаду керівниці управління діловодства та зв’язків з громадськістю. Розкажіть, чи багато звернень надходить від мешканців громади. Що найбільше турбує людей?

- Хочу сказати, що в Южноукраїнській міській територіальній громаді живуть досить активні і небайдужі люди. Тому звернення надходять регулярно, як особисто від мешканців, так і на «гарячу лінію», яка функціонує у виконавчому комітеті, а також під час особистого прийому громадян. Звертаються з багатьох питань. Це і вартість тарифів на опалення, воду, стан доріг, пільг тощо.

- Чи змінилася кількість звернень від початку війни і зараз?

- Коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення російських військ – всі, звісно, були налякані. Тому при виконавчому комітеті було створено цілодобову «гарячу лінію». Люди питали про найближчі укриття, гуманітарну допомогу, дзвонили ті, кому доводилось втікати від реалій війни і вони потребували притулку. Тоді, дійсно, наша громада проявила єдність і підтримку.

Антоніна МартинкоАвтор: З ососбистого архіву

- А щодо присвоєння звання «Почесний громадянин». Скільки всього загиблих військових вшановано посмертно станом на сьогодні?

- Почну з того, що Положення «Почесний громадянин» було прийнято давно, а торік ми внесли зміни, про присвоєння такого звання посмертно саме військовослужбовцям. Думаю, під час війни, коли скільки наших захисників, справжніх героїв, готові віддати життя за Україну і, на превеликий жаль, віддають, це дуже важливо.

Маємо 66 загиблих у нашій Южноукраїнській громаді, і це дуже боляче. Тому наша вічна вдячність виражена от такою відзнакою. Станом на сьогодні присвоєно 37 відзнак нашим полеглим захисникам. Ця історія як раз про спільне взаєморозуміння. Ініціювали зміни до програми рідні загиблих військових, волонтери. Влада підтримала. Майже кожної сесії ми приймаємо рішення щодо присвоєння такого звання. І маю сказати, що всі питання, що стосуються військових завжди підтримуються депутатським корпусом одноголосно.

«Залізна леді» з добрим турботливим серцем

- Антоніно Валеріївно, дивлячись на вас, складається враження, що ви така «залізна леді» зі сталевим характером. А яка Ви насправді?

- А насправді я звичайна жінка, яка любить життя, природу, квіти. Взагалі я творча особистість, і можливо, якби доля розпорядилась інакше, я б обрала творчу професію, можливо б стала дизайнером. Подобається робити все те, що створює затишок в оселі.

Дуже люблю подорожувати, обожнюю і надихаюся українськими Карпатами. Тварини – то взагалі моя слабкість. Сама є власницею собаки і опікуюся безпритульними. Взяла собі за звичку, кожного вечора годувати собак, неподалік свого будинку. Іноді, дивлячись в очі цих чотирилапих, розумію, що вони розумніші, щиріші та вірніші за деяких людей.

- Хто Ваша найближча людина?

- Найближча, найрідніша, найкраща для мене – це моя донька. Так склалося, що я виховувала її сама. Тому це та людина, заради якої живу.

- Я Вам вдячна за щиру розмову. Що хотіли б сказати наостанок?

- Хочу сказати, що політика – складна річ, і всі депутати нашого скликання різні. Кожен має свою думку на ті чи інші речі. Але нас має об’єднувати одна мета: допомога людям. В реаліях сьогодення, у першу чергу – це наші військові. Але й про мешканців громади забувати не можна.

Кожного з нас чекає старість, та в силу різних обставин ми та наші рідні можемо потребувати допомоги. Тому соціальні питання повинні вирішуватись. Маємо прикласти максимум зусиль, щоб зробити нашу громаду більш комфортнішою та зручнішою для всіх, і для маломобільних груп населення зокрема, вже зараз.

Ми маємо і повинні бути єдними. І початок повномасштабної війни показав, що ми це можемо. Тоді об’єдналися всі: від пересічного громадяна до керівників найвищих ланок і працювали на єдиний результат. Радує, що у Южноукраїнській громаді дійсно проживають небайдужі люди, які прагнуть змін та найшвидшої перемоги.

Читайте також: Гроші виділили, а дороги в ямах: чому в Южноукраїнській громаді досі не провели ремонти доріг?

Читайте також: Безбар’єрність на часі. Відбувся перший круглий стіл у рамках проєкту «Медіатори»