Євген Корольков про підтримку Южноукраїнської громади в отриманні грантів

На Миколаївщині стартував один з найбільших конкурсів субгрантів для неприбуткових локальних організацій, що реалізується спільно Українською Освітньою Платформою з ГО "Молодь України", за підтримки та фінансування DanChurchAid.

Минулого тижня в рамках конкурсу, у Южноукраїнську пройшло навчання та тренінг для неприбуткових організацій, надавачів соціальних послуг та активної локальної спільноти міста.

Після навчання нам вдалося поспілкуватися з керівником ГО "Молодь України" Євгеном Корольковим та дізнатися більше про проєкт і почути цінні поради в організації нової справи.

"Починали волонтерити по Миколаєву, а зараз діємо по всій Україні"

- Пане Євгене, вітаємо Вас у Южноукраїнську. Розкажіть про себе, про організацію та основні її напрямки.

- Я звичайна людина, яка колись поставила собі на меті щось залишити після себе і змінити простір навколо себе та дітей. З того почалась моя громадська діяльність, не пам’ятаю вже в якому році доєднався до громадської організації "Молодь України" де президентом є Максим Коваленко, мій друг. В нас обох завжди було таке бажання щось робити корисне. Тоді я сам ще був молодим і мені хотілося щось зробити для молоді, надавати їм додаткову можливість для розвитку, реалізації себе. Спочатку ми проводили різні заходи у Миколаєві, залучали цікавих спікерів, ходили по школах, університетах, проводили мотиваційні лекції. Потім почали організовувати заходи розважального, спортивного характеру. Благодійні ярмарки організовували. Проводили змагання з воркауту, стрітболу.

Паралельно я займався розвитком урбаністики по місту - щоб нашу молодь відволікти від гаджетів. Розумів, що це має бути щось цікаве і якісне, що дійсно захопить всю увагу молоді. Створив спочатку спортивний майданчик, потім - скейт-парк, згодом ще два, потім підлітковий майданчик... А пізніше замахнулися на Урбан-парк, це мала бути велика класна платформа, проте війна не дала змоги його завершити. Нині на тому місці окопи. Тому наша команда перекваліфікувалася на кризові моменти. Спочатку кожного дня допомагали блок-постам, організували гуманітарні штаби. Досить велику роботу організували, видавали в день по 300-500 продуктових наборів людям.

Команда реалізаторів проєктуАвтор: З особистого архіву

- Яким чином вам вдалося організовувати допомогу? Співпрацювали з міжнародними організаціями чи знаходили спонсорів серед місцевих бізнесменів?

- Співпрацювали з міжнародними організаціями, самі десь шукали. Дуже підтримала тоді і нині є нашим партнером БО "Українська освітня платформа". Також нам вдалося створити у Миколаєві шелтер - притулок для постраждалих. Ще, якщо пам’ятаєте, на початку повномасштабної війни у Миколаєві були проблеми з водою, тоді росіяни перебили наш водогін основний. Ми почали організовувати пункти видачі води, залучали донорів, робили свердловини, встановлювали систему очищення води і робили пункт видачі безкоштовної питної води. Під'єднували школу, садочок, щоб і там у дітей теж була чиста питна вода. Більше як 40 пунктів по місту тоді функціонувало. В нас була мета, в нашому Інгульському районі зробити пішу доступність до найближчої точки видачі води, адже коли нас обстрілювали, зайвий раз ходити і стояти в черзі - було великим ризиком.

А потім через "Українську освітню платформу" і донора "DCA" почали розширяти спектр роботи, допомагати не тільки самостійно, а і направляти інших людей на допомогу громадам. Так ми дійшли до субгрантінгу. З минулого року змогли підтримати, залучивши грантів, вже сім проєктів. Все вдалося зробити настільки вдало, що в цьому році "DCA" вирішила співпрацювати не з усією країною, як раніше, а тільки з Миколаївщиною. Цього року плануємо реалізувати 40, а може й 50 проєктів. Це ідеї різних людей та неприбуткових організацій, спрямованих на розвиток громади та її людей.

- Скільки у Вашій команді людей загалом?

- Якщо говорити про волонтерство, то 20-30 напевно. А наш "кістяк" такий - це п'ять локальних координаторів, бухгалтер, власне я, мій партнер Максим та Ольга і ще дев'ять людей які, грубо кажучи, сидять в офісі і працюють щодня.

"Ми підтримаємо Южноукраїнськ в отриманні грантів"

- Сьогодні ви у Южноукраїнську з певною місією. Розкажіть про проєкт який презентували сьогодні та чому вчили южноукраїнців?

- Ми приїхали з проєктом "Миколаївщина. Підтримка суспільно-важливих ініціатив у регіоні". На тренінг були запрошені представники різних організацій, комунальних установ, асоціацій та інших об’єднань, юридичних осіб тощо.

Нашим завданням було надати базові знання щодо участі у конкурсі суспільно-важливих проєктів на підтримку громад Миколаївщини, який реалізує ГО “Молодь України”, опорний центр Української освітньої платформи у Миколаєві, за підтримки та фінансування DCA. Даним конкурсом передбачається написання проєктів за визначеними у процесі дослідження потребами громад Миколаївської області. Від нашого проєкту вже закріплений куратор для Южноукраїнської громади, який надаватиме допомогу, поради у підготовці грантів.

- Які організації з Южноукраїнська здебільшого зацікавилися проєктом?

- Помітив, що у Южноукраїнську, багато запитів від ОСББ. Я теж голова ОСББ, тож міг би людям відповісти на їх питання, тому я сьогодні приїхав сюди. Зазвичай координатори відвідують громади без мене. В цьому плані вони дуже професійні, ми їм повністю довіряємо.

"З власного досвіду знаю, що реалізовувати ініціативу користуючись грантами - цілком реально"

- Які найяскравіші проєкти Вам вдалося реалізувати?

- Хочу сказати, що людям, які хочуть реалізувати власний проєкт або проєкт організації за грантові кошти більш ніж реально. Розкажу про свій власний досвід. Наразі я влаштовую в одному з дворів Миколаєва, де я є головою ОСББ, проєкт "Дворова майстерня". Часто ми стикаємося з тим, що виникають потреби в тих чи інших інструментах. А їх під рукою немає. Та хочеться своїми руками зробити щось! І от в майстерні, людина може прийти і щось полагодити, щось відрізати.

Крім того, багато дітей евакуювалися зі своїми мамами, а з татами тривалий час не мали змоги бути. Або коли батько військовий, служить. В таких людей психіка змінюється, вони повертаються з війни і не знають про що розмовляти з дитиною. Їм треба щось, що їх поєднає і простіше це робити через фізичні якісь моменти. Коли батько з сином приходить в таку майстерню, щось разом роблять, наприклад ту ж лавку змайстрували, дитина взяла в руки інструмент, і разом з батьками роблять спільну справу, яка надалі слугуватиме сім’ї. Це старт для нових стосунків! Роботи з цього проєкту вже майже завершені.

- Про що мрієте? Ким себе бачите у майбутньому, після війни?

- Єдине про що я мрію, поїхати зі своїми дітьми в аквапарк на тиждень, і привести там з ними час. Я вже понад рік не бачив своїх дітей, вони зараз у Німеччині. На жаль війна розлучила багато родин. Ми будемо на це сподіватися і вірити! А поки працюємо з дня у день. І коли твої старання проходять не дарма, і це на користь людям - то робота приносить лише позитив та задоволення.

- Євгене, щиро вдячна вам за відверту бесіду.

Читайте також: Новина: Южноукраїнську громаду знов очолює Валерій Онуфрієнко

Читайте також: Чи буде цьогоріч відзначатися День міста в Южноукраїнську? Є рішення оргкомітету