Сотні южноукраїнців 31 жовтня зібралися на центральній площі міста, щоб провести на вічний спочинок мужнього Героя-земляка Антона Анатолійовича Заренка. Чоловік боронив територіальну цілісність та незалежність України на Запорізькому напрямку.
Рідні, друзі, знайомі, побратими, представники влади та небайдужі люди з вдячністю та глибоким смутком схиляли голови, розділяючи біль втрати з рідними. Містяни у повазі ставали на коліна. В останню путь Героя проводжали з усіма військовими почестями, під державними прапорами.
Зі словами співчуття до рідних та близьких Антона звернулися заступниця міського голови Марія Дроздова, депутат міської ради Микола Покрова, командир військової частини 3044 НГУ, полковник Олег Худолій та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Євген Левченко.
- В нерівному бою, ціною власного життя він не дав ворогу прорватися в тил наших підрозділів. Ми будемо пам’ятати тебе, Антоне, завжди. Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України прізвище та ім’я Антона Заренка навічно внесено до списків військової частини. Слава Герою України! – сказав командир військової частини Олег Худолій.
Про Героя
Антон народився та виріс в Южноукраїнську. Ходив до шостого садочка. Закінчив загальноосвітню школу № 3. Підлітком Антон був активістом, брав участь у всіх шкільних заходах.
- Антон мав здібності до предметів гуманітарного циклу, – згадує про свого учня класна керівниця Римма Андронатій. - Якщо потрібно було змонтувати відео, то він завжди за це відповідав. У нас навіть був захід в ПК «Енергетик», де показували фільм, який зробив Антон. Пам’ятаю його як добропорядну, чесну та відповідальну людину.
- Антон був позитивний, - розказав про однокласника В’ячеслав Лутінський. - Про таких, як він говорять – душа компанії!
- У нас в класі, мабуть, як і у всіх, змагалися, хто сильніший, крутіший і так далі. В Антона були менші фізичні сили, ніж в інших хлопців, але попри це він завжди був в авторитеті, знаходив спільну мову з усіма, злагоджував конфліктні ситуації, – розповів однокласник загиблого бійця Костя Голубецький.
У 2012 році Антон Заренок здобув вищу освіту в Одеському національному університеті за спеціальністю «Прикладна математика». Працював у IT сфері. Займався анімацією та 3D моделюванням. Після навчання жив у Миколаєві. Там створив власну родину. Разом з дружиною Анастасією виховував доньку Кіру.
У перший день повномасштабного вторгнення сім’я переїхала на батьківщину хлопця – до Южноукраїнська. Цьогоріч донечка Антона Заренка пішла до першого класу ліцею № 3, туди, де навчався її тато.
За мобілізацією у березні 2023 року Антон був призваний на військову службу до в/ч 3044 Національної гвардії України. Там навчався військової справи та через деякий час його призначили командиром відділення.
Разом із побратимами він боронив Україну на Запорізькому напрямку фронту. Життя молодшого сержанта, командира 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення в/ч 3044 НГУ Антона Заренка обірвалося 26 жовтня під час бою поблизу населеного пункту Вербове.
У невтішному горі залишилися батьки, брат, дружина та донечка.
Після прощання та покладання квітів до домовини, траурна церемонія продовжилася у храмі Христа Спасителя, де відбулося заупокійне богослужіння за українським воїном. Поховали Антона на алеї Слави міського кладовища.
Старший брат Антона – Андрій Заренок, який теж боронить нашу країну у складі ЗСУ, написав щемливий допис у фейсбуці: «Я тобі - Братику, а ти мені - Да, Братішка! Останнім часом так зверталися один до одного. Ти завжди протягував руку допомоги та підставляв своє юне плече, коли я того потребував. А я не вберіг тебе, Братику, від цієї рашистської нечесті! Тепер тобі назавжди 33!»
