Мальтійська служба допомоги в умовах війни займається в Южноукраїнську не лише навчальними курсами, а й гуманітарною допомогою. Теперішній очільник мальтійців Євген Шифердеккер розповів ЮжкаNews.City про специфіку роботи під час війни.

Євген ШифердеккерЄвген ШифердеккерАвтор: з архіву Мальтійської служби допомоги Южноукраїнського осередку

- Євгене, як змінилася робота вашої організації після повномасштабного вторгнення рф?

- Найголовніші зміни – це те, що наш керівник Андрій Дікусар та декілька наших рятувальників 24 лютого записалися до територіальної оборони Южноукраїнська. Пізніше вони вступили до лав ЗСУ, нині воюють під Бахмутом.

- Скільки ваших колег захищають Україну на фронті?

- Воювати пішли сім осіб. Один із хлопців, коли вони перебували на Миколаївському напрямку, отримав поранення, зараз лікується.

- Ви підтримуєте з ними зв’язок, чимось допомагаєте?

- Так, звичайупуємо та передаємо. Хоча вони кажуть, що майже нічого не потрібно, держава забезпечує необхідним, але бувають такі випадки, коли треба щось терміново.

- Ось Ви спілкуєтеся з хлопцями, які зараз на фронті. Чи стали їм в пригоді уміння, яким вони навчали до війни?

- Хлопці розповідають, що ще не використовували свої навички з надання домедичної допомоги. У 2014 році Андрію Дікусару доводилося й кровотечу зупиняти, і джгути накладати. Він їздив в зону бойових дій АТО.

- З паном Андрієм часто розмовляєте? Поділіться з читачами, що він Вам розповідає?

- До Андрія додзвонитися важко, на зв’язку буває зрідка: вранці або ввечері. Коли захищали Миколаївщину, займалися аеророзвідкою, наводили артилерію. Зараз на Бахмутському напрямку постійно йдуть бої, зазвичай, вночі. Він каже: «Ми орків б’ємо», - запитую: «Чим, дронами, чи артилерією?» Відповідає: «Женя, з плеча!»

Пан Андрій поділився фото з ЮжкаNews.Cityз архіву Андрія Дікусара
з архіву Андрія Дікусара
з архіву Андрія Дікусара

- Усі ми пам’ятаємо про напад на Дікусара. Чи був судовий розгляд, чи довели справу до логічного завершення?

- Ми шукали хорошого адвоката для Андрія, який міг би реально допомогти у цій справі, але почалася війна, і вже не до того було. Він просто пішов воювати.

- Як пан Андрій взагалі після травми почувається?

- Андрій – це людина, яка ніколи не скаржиться, навіть, якщо погано. Іноді може сказати, що все нормально, прорвемося, а що реально в нього відбувається, я не знаю.

- Зараз багато хто займається волонтерством. Ви допомагаєте тільки членам своєї організації, чи є й інші напрямки?

- Ми співпрацюємо з головним офісом Мальтійської служби допомоги в Україні, який розташований в Івано-Франківську. Волонтерська робота організована за спеціальними програмами з Німеччиною, Італією та Польщею. Люди збирають гуманітарну допомогу і передають її нам, в Южноукраїнськ. Влітку присилали допомогу в рамках німецького проєкту для внутрішньоно. Ми з командою намагаємося виконувати прохання хлопців із передової: знаходимо, замовляємо, к переміщених осіб (ВПО). Наша команда їздила по селах Миколаївської області, керівники громад надавали офіційні списки нужденних. У телефонному режимі домовлялися про час та місце видачі гуманітарки, люди приходили з підтверджувальними документами та отримували допомогу. У середині грудня з Польщі передали 1500 коробок. Вага кожної 11 кг: консерви, макарони, крупи, солодощі. За цією програмою допомогу можуть отримати не тільки ВПО, а й люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї та соціально незахищені громадяни.

Допомога фізкультурно-оздоровчому клубу людей з інвалідністю "Прометей" м. Первомайськфото зі сторінки ФБ Мальтійська служба допомоги Южноукраїнський осередок
Допомога фізкультурно-оздоровчому клубу людей з інвалідністю "Прометей" м. Первомайськфото зі сторінки ФБ Мальтійська служба допомоги Южноукраїнський осередок
Допомога фізкультурно-оздоровчому клубу людей з інвалідністю "Прометей" м. Первомайськфото зі сторінки ФБ Мальтійська служба допомоги Южноукраїнський осередок

- Євгене, Ви з командою робите багато справ: працюєте, проводите курси, волонтерите. Скажіть, як все встигаєте?

- Можу сказати за себе. У мене зараз більше часу на роботу, тому що моя сім’я перебуває за кордоном. Ще 3 березня 2022 року дружина з дітьми виїхала з міста, бо була загроза наступу та й у Вознесенську йшли серйозні бої. Вона спочатку відмовлялася їхати, але після того, як побачила сюжет, де показують, як після обстрілу рятують дівчинку двох років, змінила своє рішення. Наша донька такого ж віку. Поки вони ще там, але дуже хочуть додому.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися