За неофіційними даними, в Южноукраїнській громаді зараз перебуває близько 5 000 внутрішньо переміщених осіб. Вони прибули до нас з окупованих територій та місць бойових дій. ЮжкаNews.City поспілкувалася з жінкою з Енергодару, яка разом з чоловіком та двома дітьми знайшла прихисток у нашому місті.
Подружжя Победрів не вперше тікає від наступу рф. Карина - корінна кримчанка. З майбутнім чоловіком Романом познайомилася, коли була студенткою Севастопольського національного університету. Згодом пара одружилася. Жили та працювали в Севастополі.
Сім’я почала будувати нове життя в місті енергетиків. Маючи профільну освіту, працевлаштувалися на Запорізьку атомну електростанцію. Обоє – інженери в різних підрозділах. Карина працювала в цеху теплової автоматики та вимірювань, Роман – у хімцеху.
Карина з колегами
Ранок 24 лютого перевернув життя багатьох українців. Сім’я Победрів не виняток. Родина пів року жила під обстрілами. Працювали на захопленій електростанції.
- Ми сподівалися, що ЗСУ скоро вже дійдуть до нас, і до останнього тягнули з від’їздом. Дуже важко кидати свій дім, а ще й вдруге. Два тижні перед виїздом наші діти жили просто в коридорі на матрацах: спали, їли, читали. Ну, а коли 1 вересня в Енергодар залетіли ворожі гелікоптери, перша думка була, що у нас 9-й поверх, і якщо щось скидатимуть, то ми перші. Слава Богу, не скинули, але було страшно. Того дня і танки різко заїхали, хоча й до цього було багато техніки окупанта на території міста, - розповідає Карина.
Щасливе життя без війни в Енергодарі
Чоловік Карини 1 вересня мав працювати, але дивом не встиг вийти з дому. Йому написав керівник в робочу групу в месенджері: «Сьогодні не виходимо». Було багато обстрілів. Ворог поцілив саме по тій зупинці, на яку збирався йти Роман. Ударною хвилею в автобусі вибило вікна. Колеги, які були в ньому, їхали аж до станції, лежачи на підлозі у склі. Вийшли з автобуса і пішли працювати, бо іншого варіанта не було.
Будівля Енергодарської міської ради після обстрілу окупантами 31 серпня 2022 року
Після того інциденту пара вирішила терміново евакуйовуватися. Якраз у цей день на ЗАЕС приїжджала місія Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Карина з Романом вважали, що присутність міжнародної делегації відволіче увагу окупантів від біженців.
За півтори години сім’я зібрала речі, які змогла спакувати у свою автівку. Разом із подружжям та їх дітьми залишили свій дім і батьки Романа. Вони завантажили найнеобхідніші речі у свої старі «Жигулі». Двома машинами вирушили в дорогу.
- Окупанти не хотіли розголосу про те, що люди тікають з міста. Верхньою дорогою вони пустили місію МАГАТЕ, а людей відправили з іншого боку і відігнали далі, щоб делегація не побачила величезну чергу.
Карина каже, що їм пощастило вибратися протягом одного дня. Адже є люди, які тижнями жили в чергах на блокпостах.
- З того часу, як ми виїхали, пройшло 2 місяці, зараз змінились умови проїзду. Люди мають випрошувати якісь дозволи, реєструватися. Особисто в мене є колежанка, батьки якої простояли в черзі рівно 13 днів, і їх не пропустили, розвернули назад. Ці нововведення відбулися після так званої анексії Запорізької області.
З жахом в очах Карина згадує перевірку на блокпосту рашиків, так вона їх називає.
- Це було таке, як правильно сказати – «надругатєльство». Коли ти маєш витрушувати всі речі, включно до білизни, косметики, якихось гігієнічних засобів просто на купу. Благо, ми вже їхали попереджені, мали з собою старе простирадло, розстеляли його і з усіх сумок все на гору висипали. Ну, а вони (військові рф) підходять, копирсаються, що хочуть, те й роблять. Гаджети - то вже інша прицільна перевірка, їх в іншому місці дивляться. Чоловік ходив, носив ноутбук, жорсткі диски, телефони.
- Мама Романа – вчителька початкової школи, - розповідає Карина. Ми її вивозили з великим страхом, бо декількох вчителів викрали в Енергодарі, а одну вчительку української мови ще досі не відпустили. Наша мама вже на пенсії, то ми її вивозили як пенсіонерку.
На блокпостах ставлять багато провокаційних питань: «Де працюєте?», «А чого їдете?», «А що не подобається?». Намагаються розказати, що це не росія стріляє. Хоча в той же самий час обстрілюють колони, які вже перевірили та пропустили.
- Вони ж, ці рашики, кажуть «счаслівава путі» і в спину стріляють. Коли ми виїжджали, колон було 10. Нам пощастило. Перед нами переформували дві колони й нашу пропустили вперед. Ми проскочили, а наступну колону обстріляли в спину, коли вона їхала в Кам’янському по «дорозі життя».
До Южноукраїнська родина їхала цілеспрямовано. Адже у місті-супутнику ПАЕС проживає сестра Романа зі своєю сім’єю. Саме вона винайняла затишну квартиру для брата.
- Діти себе відчувають добре, майже як вдома, - говорить пані Карина.
Аліса та Олексій дома в мирному Енергодарі
Дочка Аліса та син Олексій продовжують навчатися онлайн в школі Енергодара. Вчительки, які досі перебувають окупованому місті, викладають завдання, перевіряють і пишуть коментарі до робіт учнів.
В Южноукраїнську подружжя зустрічає своїх одногрупників, з якими вчилися у Севастополі. За словами Карини, у них був великий потік в університеті. Багато хто з них працює на Південноукраїнській станції.
Запорізькі атомники теж подали свої документи для працевлаштування на ПАЕС. Спілкувалися з заступником генерального директора Вячеславом Губою.
Наше місто на переселенців справило позитивне враження. Трохи менше за Енергодар, але схоже на нього. Приємно дивували працівники організацій, до яких зверталися енергодарці. Після приїзду в Южноукраїнськ кожній внутрішньо переміщеній особі потрібно реєструватися у ЦНАПі.
- Є з чим порівнювати, адже ми спілкуємося з людьми, які також виїхали з Енергодара, то в різних містах дуже складні ситуації: великі черги, працівники таких закладів можуть гримати на людей. Але не у вашому місті.
Спеціалістки ЦНАПу одразу порадили родині піти до офісу Червоного Хреста, щоб отримати гуманітарну допомогу.
- В такі моменти відчуваю себе дуже незручно, бо не звикла до чогось такого задарма. В кожній організації нас підбадьорюють, такі слова добрі говорять – це круто, це така єдність надзвичайна, - ділиться враженнями Карина.
Діти в родині Победря полюбляють читати. На жаль, домашню бібліотеку не вдалося з собою взяти, тому вони залюбки ходять до Южноукраїнської дитячої бібліотеки. Їм подобається, каже Карина, всі працівники дуже люб’язні, приділяють максимум уваги.
Карина з дітками В Южноукраїнській бібліотеці
Побували вони й на заходах, що влаштовував ЦДЮТ у приміщенні 4 та 3 шкіл. Южноукраїнські освітяни – це суперлюди, «міцні горішки» та справжні патріоти.
Щодо планів на майбутнє, то Карина сказала наступне:
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
