Історія кохання Леоніда та Наталії розпочалася давно, понад два десятиліття тому. Але тільки зараз, у гарячому серпні, вони вирішили одружитися. І одружилися 20.08.2022 року.
Урочиста церемонія реєстрації шлюбу відбулася минулої суботи в Южноукраїнську, в теплій родинній атмосфері. Здається, хвилювалися всі. Після того, як наречені сказали один одному «так», Леонід не зводив погляду з дружини, але вона не підводила очей. А коли підняла, то в них блищали сльози. Це були сльози щастя.
До знайомства
Леонід сам з Житомирщини, але його родина після аварії на ЧАЕС переїхала до Полтавщини. Там хлопець і продовжив своє навчання в училищі, а після закінчення працював в колгоспі комбайнером.
Наталія мешкала в селі Хомутець Полтавської області. Життя підготувало їй випробовування ще з дитинства. Закінчивши школу-інтернат, вступила до торгівельного технікуму. Здавалося, доля посміхнулась дівчині, коли зустріла кохану людину, вийшла заміж, в сім’ї народилось двоє чудових хлопців Сергійко та Сашко. Та з плином літ подружнього життя настало розчарування та розлучення.
З першого погляду
З Леонідом Наталія познайомилася на Полтавщині, звідки вона родом. Вперше вони зустрілись 12 вересня 2001 р. в кафе. Погляди, посмішки, жести, тремтливе биття серця, приємне хвилювання. З маленької іскорки це почуття переросло в палаюче багаття, яке загасити було не можливо. Це було кохання з першого погляду. Зав’язалася розмова. Леонід пригостив Наталю морозивом.
З тих пір вони не розлучалися, а вже через три дні Наталія переїхала до коханого. Так і почалася щаслива історія сім’ї Бабицьких.
Не забарилися перші радості спільного життя. На втіху батькам народилася донечка Богдана. Наталія, жартуючи, казала Леоніду, що Богдана – це подарунок до річниці знайомства. Адже, дівчинка народилася 13 вересня.
Вистачало, звісно, й турбот. Удень доводилось повністю віддаватися роботі. Вечірньої пори та вихідними, поки молода дружина займалася домашніми клопотами, Леонід теж працював, аби заробити додаткову копійчину. Після народження доньки сім’я вирішила переїхати в Баштанку Миколаївської області до родичів Леоніда. Вже в Баштанці життя подарувало Наталі та Леоніду сина Євгена. Весь вільний час турботливі батьки віддавали своїм трьом синам та донечці.
Через 10 років велика родина переїхала до мальовничого села Крива Балка, що під Миколаєвом. Купили власний будинок. Працювали на землі, мали гарну садибу, виноградники, за якими вправно доглядали.
Мама та донька Богдана з нареченим
Мама та молодший син Євген з дівчиною
Мама та син Олександр з дружиною
Дідусь та бабуся
З плином часу старші діти Сергій та Олександр покинули родинне затишне гніздечко. Хлопці мають свої сім’ї. Сергій навіть вже став багатодітним татом. У нього з дружиною ростуть дві донечки: одинадцятирічна Віолета і на 3 роки молодша Варвара, є спадкоємець півторарічний Даніїл та чекають на ще одного малюка. Наразі Сергій мобілізований до Збройних сил України, хоча і має трьох дітей. Він боронить південні кордони нашої держави.
Другий син – Сашко з своєю родиною мешкає у Вознесенську. У них теж дві донечки: 7-річна Саша та 9-річна Ніка. Олександр працює будівельником, дружина – в продовольчому магазині.
Згодом підросли й молодші діти. Обоє поїхали на навчання до Одеського державного університету внутрішніх справ. Дочка Богдана через рік стане магістром з правознавства. Син Євген завершує навчання в університеті цього року. Брат з сестрою разом із своїми другими половинками винаймають житло в Одесі. У Євгена дівчина Даша, у Богдани хлопець Саша. Можливо в близькому майбутньому у Наталії з Леонідом з’явиться ще одна невістка та перший зять.
Нинішнім станом сімейного життя можна пишатися. Леонід та Наталія виховали чотирьох дітей. Зараз вони вже мають почесне, п’ятикратне звання бабусі та дідуся чотирьох дівчинок та довгоочікуваного внука.
Донечка і три синочки. ФОТО 2017 р.
Війна розлучила сім’ю
Що по-справжньому відрізняє міцну дружню сім’ю, так це те, що будь-якої хвилини, веселої чи сумної, вони поряд, вони разом. Всі проблеми вирішуються спільно, немає секретів і таємниць, тому що кожен із них знає: його будинок – його фортеця. Але ранок 24 лютого сколихнув міцну фортецю Бабицьких. Війна розлучила рідних: жінку й чоловіка, матір та сина.
До початку повномасштабного вторгнення рф Леонід працював у Миколаєві, на екскаваторі в компанії «ВіК», це підприємство у сфері водопостачання. Наталія певний проміжок часу трудилася в лікарні, але потім вирішила відкрити в Кривій Балці свою справу: магазин продовольчих товарів. Чоловік її підтримав. Життя Леоніда та його дружини було розміреним, спокійним та щасливим. По буднях – робота, по вихідних - бажані гості: діти та онуки.
З перших днів війни Леонід Бабицький пішов добровольцем в ЗСУ, адже вважає своїм обов’язком захист родини та Батьківщини. Чоловік у складі свого підрозділу відправився боронити Миколаївщину. Наталія залишилася вдома чекати. Вона не могла залишатись осторонь всього, що відбувалось навкруги. В Кривій Балці жінка-підприємець почала займатися волонтерством: роздавала хліб. Вийшло так, що інші магазини їхнього населеного пункту не завозили товар. Наталія не підвела односельчан: її магазин працював, в ньому можна було придбати необхідні для життя продукти.
До Южноукраїнської громади
Так сталося, що у квітні жінка вимушено покинула свій дім. Поряд велися бойові дії, було чутно вибухи, «прильоти». Молодші діти на навчанні, старші теж давно вже не поруч, чоловік захищає Батьківщину. Наталія залишилась сама, тому і вирішила переїхати в більш безпечне місце.
Якраз у цей час її коханий захворів. Уперше з початку війни вони зустрілися біля лікарняного ліжка. Запалення легень, такий діагноз поставили в южноукраїнськії багатопрофільній лікарні. Наразі з Леонідом все добре. Він продовжує захищати нашу Батьківщину в Національній гвардії України на території Вознесенського району.
Можливо, хвороба чоловіка остаточно вплинула на переїзд Наталії. З новим житлом допоміг мешканець Южноукраїнська, працівник атомної станції Руслан. Він надав родині свій будинок у с. Бузьке. Саме там зараз проживає і чекає на повернення чоловіка Наталія.
2019 рік
Весілля без старшого сина
Леонід та Наталія всі ці роки жили у цивільному шлюбі. І ось у серпні 2022 р., за місяць до чергової річниці знайомства, вони вирішили побратися. Не останню роль тут зіграли війна та розлука. Раніше якось часу не вистачало, не приділяли одруженню великої уваги, однак після трагічних подій, що відбуваються в нашій країні, вони почали цінувати кожну хвилину разом. І діти посприяли, почали говорити, що мамі потрібно змінювати дівоче прізвище.
Урочиста частина весільної церемонії відбулася в Южноукраїнську. Наречена в яскравій сукні з вишитими квітами, наречений в вишиванці кольору хакі – справжні патріоти Батьківщини.
Їхні щирі почуття та емоції заряджали неймовірним позитивом усіх присутніх. Молоді з ніжністю та трепетом трималися за руки, обіймалися, адже не бачились давно. Леоніда відпустили зі служби на декілька днів на власне весілля, такі реалії нашого сьогодення.
На свято зібралися друзі та майже вся велика родина. Приїхали син Сашко з дружиною та доньками з Вознесенська. Молодші діти - Євген та Богдана прибули до батьків з Одеси зі своїми коханими. На жаль, за зрозумілими причинами, не зміг бути присутнім Сергій. Свідками на весіллі були побратим Леоніда Дмитро, а в Наталі – подруга Оксана. Усі дуже щирі та веселі люди. Друзі по доброму жартували над парою, було кумедно та мило.
Як ведеться на весіллі, молодят привітали бризками шампанського. Онуки засипали дорогу пелюстками троянд. А далі почались приємні несподіванки від дітей. Батько отримав новенький смартфон, щоб завжди залишатися на зв’язку. Справжнім сюрпризом для сімейної пари став їхній портрет на полотні, який завжди буде нагадувати про довгі щасливі роки.
Подарунок дітей
Після теплих привітань «молодята» разом з рідними вирушили святкувати. Гуляння вирішили влаштувати дома на свіжому повітрі, де гості можуть відпочити в садочку, помилуватися краєвидами Південного Бугу.
12 вересня - знайомство, 22 жовтня – день народження Наталії, 21 рік - разом, 20 серпня 2022 року - дата весілля. Цифра 2 в нумерології означає союз, взаємодію, об’єднання сил задля досягнення чогось більшого. Це символ любові, турботи, благодійності та постійного вдосконалення. Тож хай цей союз процвітає довгі роки.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на ЮжкаNews.City
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
