Щодня у підвалі одного з багатоквартирних будинків в Южноукраїнську кипить робота: мешканці плетуть маскувальні сітки для ЗСУ. Вони взяли на себе найважчий етап у виготовленні – в’язання ниткової основи. ЮжкаNews.City познайомився з Віктором ПЕТРЕЧЕНКО, Галиною ПЛАСТАМАК та Мариною ІЗОТОВОЮ. Не покладаючи рук, з восьмої ранку до п’ятої вечора вони гарують, аби допомогти нашим захисникам швидше здолати ворога.

У березні нинішнього року співвласники емжековського житла самоорганізувалися для допомоги військовим. Місцем для роботи стало підвальне приміщення будинку. Воно чисте, світле й сухе, є електрика. Спочатку десятеро ентузіастів в’язали килимки для ЗСУ та нарізали стрічки з тканини для маскувальних сіток. До волонтерів долучилася Галина Пластамак, співробітниця дитячого садка.

– Коли почалася війна, я не могла зосередитися на основних своїх справах, мені здавалося, що маю робити ще щось. Допомога армії зараз важливіша за все інше. Наше керівництво йде назустріч таким, як я. Тепер вдень я працюю тут, а ввечері роблю основну роботу за комп’ютером вдома, – каже Галина.

З 13 березня до ініціативної команди приєднався Віктор Петреченко, працівник ПрАТ «Атомсервіс». Його начальник також з розумінням поставився до важливості справи та сприяв підлеглому в цьому.

Віктор Пдастамак Віктор Петреченко

Віктор має інвалідність ще з дитинства, тому не може стати до лав української армії, але він вирішив не залишатися стороннім глядачем. З першого дня війни чоловік шукав можливість бути корисним своїй державі. Спочатку він долучився до волонтерів благодійного фонду «Берегиня Південь». Та згодом знайшов постійне місце, де зміг реалізувати своє бажання сприяти перемозі.

– Я бачив, як з 24 лютого навіть люди в інвалідних візках виїжджали зводити барикади, виготовляти коктейлі Молотова. Тож чим я гірший? Подумав собі: моя допомога щось та й зробить для України, – поділився думками Віктор Петреченко.

Через місяць доброчинці вирішили змінити напрямок роботи. У місті бракувало основи для маскувальних сіток, на яку потім вплітаються стрічки. В’язання основи – процес нелегкий і копіткий. Виготовлення десяти метрів виробу потребує щонайменше два тижні щоденної багатогодинної праці. До того ж, від шовкової нитки боляче пальцям, втомлюються очі, через що мало хто брався саме за цей етап роботи. Але активістів не зупинили труднощі.

– Я раніше вмів в’язати сітки, навіть хотів зробити собі гамак. Треба було лише згадати, як зав’язувати вузол. Галина запросила свого родича, й він навчив нас. Отже, починаючи з квітня, я щодня плету. Завжди хочеться якнайшвидше завершити роботу, бо знаю: на цю сітку хтось чекає, – зазначив Віктор.

На початку складнощі полягали в тому, щоб дістати шовк. Магазини не працювали, з постачанням були перебої. Але це не зупиняло волонтерів: за власні кошти вони замовляли необхідне у Миколаєві. Зараз потрібний матеріал вже є в продажу. А якщо сітку замовляють волонтерські організації, то вони надають і нитки.

Наразі крім Галини Пластамак та Віктора Петренка основу для сітки плете переселенка з Харкова Марина Ізотова.

Галина та Марина Галина та Марина

– Дуже добре, що до нас долучилася Марина. Потреба в сітках велика, та мало хто їх плете. На початку нас було більше, але зараз літо, дачі… Якщо восени все ще буде нужда у сітках, сподіваюся, що люди прийдуть до нас. Ми дуже потребуємо робочих рук, – з надією говорить Галина.

У цій маленькій команді є ще Жанна Мамлай. Вона працює вдома: ріже стрічки з тканини, що дають містяни. Раніше, кажуть волонтери, люди приносили багато старих речей, та останнім часом матеріалу стає дедалі менше. Нині залишився зовсім невеличкий запас. Благодійники просять не викидати старі та непотрібні одяг, постільну білизну, текстиль, а приносити їм.

Якщо ви маєте бажання та можливість долучитися до команди сіткарів або допомогти тканиною чи нитками (шовк 1 мм), будь ласка, звертайтеся до Галини Пластамак за номером телефону: 068 270 76 41
Читайте також: В Южноукраїнську діти організували продаж іграшок для допомоги ЗСУ

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися