Після повномасштабного наступу росії на нашу державу, жоден громадянин України більше не відчуває себе у безпеці. Багатьох людей, в основному жінок з дітьми, це підштовхнуло виїхати з країни. Частина з них отримала «тимчасовий захист» в Європі. Як працює цей статус та чи збираються біженки повертатися на батьківщину? Про це розповідаємо на прикладі декількох южноукраїнок.
Польща
Багато українців не захотіли їхати занадто далеко від дому. Тому найпопулярнішою країною серед наших земляків стала Польща.
Ольга Свекла разом із сином-підлітком виїхала ще в березні. Як і більшість переселенців, спочатку опинилася у Польщі та через деякий час жінка вирішила переїхати до більш заможної європейської країни, але за тиждень знов повернулася до Польщі.
Головною причиною повернення стала мова. Польська дуже близька до української і більш-менш нам зрозуміла. Тому Ользі не було важко знайти некваліфіковану роботу та винайняти житло.
У планах нашої землячки влаштуватися в так звану поліцеальну школу. У такому навчальному закладі можна не лише отримати професію, а й вивчити польську мову.
Повертатися Ольга поки що не збирається: «Я люблю Україну, але жити хочу тут. Європа прогресивніше за нас, тому що має працюючі закони».
Фото: з особистого архіву Ольги
Німеччина
Ганна Марцинюк, 43-річна українка, виїхала з двома дітьми до Німеччини. Країну вона не обирала: «Ми не думали, куди поїдемо. Їхали від війни, в безпечне місце. Простоявши в черзі на кордоні шість годин, пізно ввечері ми опинилися в таборі для українських біженців у Польщі».
Ганна поділилася своїми першими враженнями: «Поляки – неймовірні! Те, як вони допомагали українцям, у мене викликає почуття захвату. До табору безперервно під’їжджали автобуси з біженцями, але ніхто не залишився без уваги. Кожного зустріли, нагодували, обігріли ковдрами та теплим словом».
Поляки допомагали нашим співвітчизникам безкоштовно дістатися місця призначення. Якщо людина не знала, куди саме їй їхати, то волонтери пропонували варіанти розміщень, як у Польщі, так і за її межами.
Так Ганна з сином та донькою опинилися неподалік від Берліна. Звичайні німці прихистили родину в своєму домі. Там жінка прожила три місяці: «Спочатку було важко. Події, що відбувалися в Україні, пригнічували. Мовний бар'єр бентежив, а невідомість лякала. Але німці допомогли впоратися з адаптацією та «паперовими справами».
Приймаюча сім'я сприяла влаштуванню чотирирічного сина Ганни у садок: «Матвій просто обожнює дитячий садочок. А невдовзі й дочка пішла до школи, де її прийняли дуже тепло. Вона швидко потоваришувала з однолітками». Мама також навчається: відвідує інтеграційні курси з німецької мови, адже це єдиний шлях для отримання роботи.
Ганна вдячна германцям за допомогу: «Суспільство в Німеччині дуже активно підтримує українських біженців. Для адаптації багато безкоштовних заходів, курсів, семінарів, не кажучи про безкоштовний проїзд, сім-карти, надання медичної та правової допомоги. Підтримка колосальна! У кожній громаді є волонтерські центри, де допомагають українським біженцям буквально всім. Це і одяг, і предмети побуту, і велосипеди (що тут дуже актуально), і допомога з житлом».
Наразі ця українська родина проживає в квартирі, за яку платить держава.
Ганна каже, що дуже скучила за Україною. Вона сумує від того, що на сьогоднішній день не знає, коли повернеться додому: «Вірю в ЗСУ і вдячна за ті неймовірні зусилля, які вони роблять, захищаючи нашу Вітчизну. А також вдячна кожній людині, яка висловила підтримку нашій країні».
Бельгія
Віта Наумчак отримала статус «тимчасово захищеної особи» в Бельгії, куди виїхала з сином-підлітком та мамою пенсіонеркою. Спочатку Віта тиждень жила у подруги в Польщі, потім деякий час – у Швеції: «У Польщі мені було зручно залишатися, там обіцяли допомогти з житлом та роботою. Однак, знаючи як багато українців осіли саме там, і що це є дуже серйозним викликом для економіки країни, вирішила рухатися далі».
Сусідня Швеція після Польщі здалася занадто дорогою, а мова - складною: «Країна мені сподобалася. Люди такі спокійні, врівноважені й теплі, але це місце важке для приїжджих. На відміну від близької для нас Польщі, я тут постійно відчувала себе «понаїхавшою». Ну, і з практичної точки зору, роботу тут знайде хіба що айтішник. Єдиний вагомий плюс - країна надає житло біженцям. Та весь час жити на допомогу від держави не хотілося».
Наступний свій крок Віта ретельно обміркувала та обрала Бельгію. У цій країні традиційно багато емігрантів, і законодавство підлаштовано для їх приймання. До людини прикріплюється соціальний інспектор, який допомагає в усіх питаннях. На перший час надається соціальне житло.
Зараз жінка вчить нідерландську мову, займається волонтерством та бере активну участь у житті місцевої української громади: «Мені щастило на людей, з якими я стикалася. Тепер у мене є друзі шведи й друзі бельгійці, та найбільше нових друзів серед українців. Ми організували невеличкий співочий колектив, знайомимо бельгійців з українськими піснями, розповідаємо їм на різних заходах про нашу яскраву культуру».
Виступ у м.БрюссельФото: з особистого архіву Віталії
На питання, чому варто українцям повчитися в європейців, Віта відповіла так: «Я багато їжджу по Бельгії та за її кордони. І точно можу сказати, що з логістикою в них усе гаразд. Легко і з комфортом можна дістатися місця призначення. Хотілось, аби й в Україні громадський транспорт приїздив за розкладом та з'явилася вузькоколійка тощо». Також імпонує жінці ставлення європейців до сортування сміття. А ось розклад роботи магазинів, аптек, кав'ярень українка вважає кращим у нас: «Тут майже немає цілодобових магазинів і навіть аптек. На вікенд взагалі все закривається, те ж саме – на свята, котрих у них, я вам скажу, не мало».
Віта впевнена в нашій перемозі та збирається повертатися в Україну: «В Южноукраїнську в мене залишилися чоловік і кішка, тож як я можу не повернутися?» Її син також хоче їхати жити на Батьківщину, але вже після здобуття європейської освіти. Найважче в чужій країні літній мамі, вона не бажає чекати закінчення військових дій і збирається вже найближчим часом додому.
Португалія
Цю теплу країну на березі океану Юля Петренко обрала не випадково. Ще до війни вона приїздила в Португалію, адже там живе її брат. Зараз він в усьому допомагає сестрі та племінниці: винаймає житло, підтримує фінансово. І це є дуже доречним, тому що з розміщенням у країні важко, а грошова допомога українцям не зависока. Крім отримання виплат, біженці можуть звертатися до спеціального центру, де надають їжу та речі. Та Юля не має потреби в цій допомозі, бо, окрім підтримки брата, в неї є віддалена робота в Україні.
Із захопленням розповідає жінка про місцеву школу: «Навчання в португальській школі моїй десятирічній доньці дуже сподобалося. На уроках музики вони грають на інструментах, серйозне ставлення до малювання й уроків праці. Багато класних активностей на фізкультурі: катаються на роликах, стріляють із лука».
Ще за мирних часів Юля розглядала переїзд до цієї країни, тож тепер остаточно вирішила жити в Португалії. Для цього южноукраїнка вивчає місцеву мову і вже незабаром отримає сертифікат рівня А2.
Канада
Віра Бараннік зараз перебуває в канадській провінції Манітоб. Канада не є членом Євросоюзу, і статус «тимчасового захисту» тут не діє. Тож Віра отримала статус тимчасового резидента на 3 роки. Вона може працювати, але не має права вчитися. За пів року є можливість отримати статус постійного резидента, а далі, за деяких умов, і громадянина. Для 21-літньої дівчини це особливо важливо з точки зору набуття права на навчання. Віра – студентка. Цьогоріч в Одеській державній академії вона отримала диплом бакалавра у сфері промислового та цивільного будівництва. Диплом магістра мріє захистити вже у Канаді.
Віра опинилася в цій далекій країні цілком свідомо, адже це була її мрія ще зі шкільної лави. Тому, як тільки дівчина дізналася, що Канада надає українцям CUAET - спрощену програму отримання візи, відразу відправила он лайн заявку. Весь процес переїзду зайняв місяць.
Країна не розчарувала: «Що мені особисто подобається у Канаді - це щира доброзичливість людей. Усі з тобою здоровкаються, посміхаються, питають, як справи (буквально всі - навіть випадкові перехожі на вулиці)». Як і більшість наших громадян, що опинилися за кордоном, звертає Віра увагу й на дотримання законів: «Дуже добре захищаються моральні та кримінальні права жінок та дітей. Один з прикладів - ти не можеш залишити вдома дитину молодше 12 років без нагляду. Якщо дізнаються - ставлять на облік «child abusement», якщо будуть ще порушення – можуть і забирати дитину.
Це я до того, що правосуддя тут більш правосудне, на мою думку, тому відчуваєш себе безпечніше».
Водночас молода українка говорить і про деякі переваги нашої держави: «Для мене було неочікувано, що Україна - одна з найрозвиненіших країн в інтернет-просторі: «Дія», он лайн-банкинг, он лайн черги до держструктур. Майже все в нашій країні можна зробити он лайн. У Канаді навпаки треба стояти у черзі 2 години, щоб тобі сказали, що потрібен ще 1 папірець, а потім ще 2 години, щоб цей папірець отримати в іншій частині міста, а там потрібні інші 3 папирця й так далі».
Урядом Канади регулярної допомоги для українців не передбачено. Надається одноразова допомога у розмірі 3000 канадських доларів. Вважається, що цих грошей має вистачити на перший місяць, поки людина адаптується. Також після приїзду можна заселитися на пару тижнів у безкоштовне житло. Виходячи з цих умов, Віра розуміла, що до переїзду треба ретельно підготуватися, заздалегідь знайти роботу й розміщення. Дівчині пощастило, завдяки інтернету вона зконтактувала з жінкою, яка не лише запропонувала роботу у своїй архітектурно-дизайнерській фірмі, а й поселила українку у своєму домі.
Віра не збирається повертатися до повного закінчення війни: «Поки що в мене є можливість отримати досвід у будівництві, який буде дуже потрібен Україні, щоб відновлювати міста. Я планую бути причетною до цього відновлення. Буду це робити в Україні, або дистанційно з Канади - ще не знаю, але на 100% впевнена, що буду гуляти своїм рідним містом з друзями та родичами, як тільки ми переможемо».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал ЮжкаNews.City
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
